Хронічний гастродуоденіт - симптоми, лікування, причини

Що це таке?

Хронічний гастродуоденіт являє собою запалення слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, що є поєднанням гастриту та дуоденіт.

Види

Хронічний гастродуоденіт може проявлятися в виразковому та гастритоподібному варіантах.

З урахуванням причин захворювання виділяють три форми:

• інфекційна;
• неінфекційна;
• змішана.

Хронічний гастродуоденіт ділиться на два типи:

• асоційований з хелікобактером пілорі;
• не асоційований з хелікобактером пілорі.

Симптоми хронічного гастродуоденіт

Ознаки хронічного гастродуодениту включають диспепсію, болісні відчуття та астенізацію. Основними клінічними проявами захворювання є:

• сіпучі болі в області живота, переважно навколо пупка та в епігастральній зоні;
• нудота, іноді одинична блювота, яка приносить полегшення;
• зниження апетиту;
• здуття живота;
• відрижка з неприємним запахом при зниженій кислотності шлункового соку або печія при підвищеній кислотності;
• запори, які можуть чергуватися з діареєю.

Причини хронічного гастродуоденіт

Виникнення хронічного гастродуодениту може бути пов'язане з негативним впливом різних факторів на верхні відділи травної системи.

• Внутрішні фактори можуть включати наявність захворювань шлунково-кишкового тракту запального характеру, таких як запалення печінки, підшлункової залози або жовчного міхура. Хронічний гастродуоденіт може погіршувати перебіг виразкової хвороби або виникати внаслідок метаболічних і гормональних розладів.
• До зовнішніх факторів відносяться порушення в харчуванні. Вживання гострої їжі, що містить консерванти та інші шкідливі речовини, може бути суттєвим. Основною екзогенною причиною гастродуоденіта вважається наявність хелікобактера пілорі, який викликає запалення слизової оболонки і може призводити до утворення виразок.

Хелікобактер пілорі виробляє фермент уреазу, який можна виявити у видихуваному повітрі за допомогою уреазного тесту. Бактерія має кілька джгутиків, які допомагають їй переміщатися в слизовій оболонці шлунка. Незважаючи на агресивні умови, хелікобактер нейтралізує соляну кислоту шлункового соку, утворюючи хмару аміаку, що дозволяє йому переміщатися. Пройшовши через захисний шар слизу, бактерія прикріплюється до епітеліальних клітин і проникає в слизовий шар.

На сьогоднішній день встановлений оральний шлях передачі (наприклад, через поцілунки) та через предмети особистої гігієни, що призводить до наявності сімейних спалахів інфікування. Діти найчастіше заражаються від батьків або один від одного. Іншим можливим шляхом передачі є фекально-оральний. Можливе також зараження від домашніх тварин. Інкубаційний період після інфікування хелікобактером складає 6-8 днів, а ендоскопічні прояви гастриту можуть бути виявлені вже на 10-й день після інфікування.

Діагностика

Для діагностики стану проводяться наступні обстеження:

• загальний аналіз крові та сечі;
• біохімічний аналіз крові з визначенням рівня печінкових ферментів та білірубіну;
• фібрагастродуоденоскопія (за показаннями може бути проведена біопсія);
• ультразвукова діагностика органів черевної порожнини;
• аналіз шлункового соку (внутрішньошлункова pH-метрія дозволяє оцінити рівень кислотності);
• визначення наявності хелікобактера пілорі.

Методи діагностики Helicobacter pylori підрозділяються на інвазивні та неінвазивні. Інвазивні методи включають в себе ФГДС та біопсію шлункової слизової. Прямі діагностичні методи (гістологічний, бактеріологічний) фіксують сам збудник, тоді як непрямі методи виявляють сліди його присутності – антитіла, продукти життєдіяльності (наприклад, за допомогою уреазного дихального тесту). В складних клінічних випадках може знадобитися полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР), де в якості біологічного матеріалу можуть використовуватися біоптати слизової шлунка, шлунковий сік, змив з рота, зубний наліт або копрофільтрат.

Лікування хронічного гастродуоденіт

Згідно з медичними рекомендаціями, лікування хронічного гастродуоденіт як у дорослих, так і у дітей здійснюється консервативним методом. Медикаментозна терапія доповнюється змінами способу життя.

Консервативне лікування

Цілі консервативного лікування включають:

• усунення хелікобактера пілорі;
• відновлення кислотоутворювальної функції шлунка;
• захист слизової від ушкоджень;
• знеболювання та полегшення інших симптомів.

При хелікобактер-асоційованому гастродуоденіт призначають курси антибіотиків у поєднанні з інгібіторами протонної помпи та/або препаратами вісмуту. Якщо тести на хелікобактер негативні, але виявляється підвищена кислотність, застосовують адсорбенти, антациди та антисекреторні засоби. Хронічний гастродуоденіт з пониженою кислотністю вимагає замісної терапії натуральним шлунковим соком та його аналогами. Для усунення больового синдрому призначають спазмолітики та фізіотерапію.

Дієтичне харчування грає ключову роль у лікуванні. Під час загострення рекомендована дієта стіл №1 за Певзнером. Через тиждень або два пацієнта переводять на більш щадну дієту стіл №2. Харчування має бути регулярним, а їжу потрібно ретельно пережовувати.

Хірургічне лікування

Оперативне втручання показано лише при виникненні ускладнень, таких як перфорація виразки або внутрішньочеревна кровотеча. Проте своєчасна консервативна терапія може запобігти цим негативним наслідкам.

Профілактика хронічного гастродуоденіт

Профілактичні заходи для запобігання хронічному гастродуоденіт такі:

• для зниження ризику зараження хелікобактером пілорі необхідно ретельно мити руки, використовувати персональний посуд;
• для підвищення захисних функцій слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки важливо регулярно харчуватися, складаючи раціон з корисних продуктів.

Реабілітація

Після завершення основного лікувального курсу рекомендується вживання мінеральних вод, дотримання дієти та проведення фізіотерапевтичних процедур для повного відновлення та купірування запального процесу.