Хрипи у грудній клітці - симптоми, лікування, причини

Хрипи в грудній клітці

Хрипи в грудній області часто вказують на порушення в легенях, однак їх джерелом можуть бути й верхні дихальні шляхи. Звук передається в легені з потоком вдихуваного повітря. Встановити точне джерело й причину хрипів може лише кваліфікований спеціаліст.

Захворювання

Хрипи можуть виникати при запаленні легкової тканини різного походження, патологіях верхніх дихальних шляхів і аутоімунних розладах. Ось ряд захворювань, де цей симптом є характерним.

Види

Хрипи мають різноманітні характеристики. Вони можуть бути сухими або вологими (з мокротою). Сухі хрипи відрізняються за тембром і можуть бути свистячими, басовими, дзвінкими або глухими. В залежності від уражених бронхів хрипи діляться на дрібнопухирчасті та великопухирчасті.

Окремою категорією є крепітації. Ці звуки нагадують тріск і виникають у легенях при вдиху в його завершальній фазі. Вони спричинені злипанням стінок альвеол (пухирців). Фактори, що сприяють злипання:

• кровотечі при інфаркті легкого;
• набряк в результаті застійних процесів;
• запальна рідина при крупозній пневмонії.

При залученні в процес гортані або трахеї спостерігаються провідні хрипи. Вони можуть вводити в оману, імітуючи запальні захворювання легень. В залежності від поширеності хриплячі звуки можуть бути локальними або дифузними, з'являючись з одного боку або з обох сторін.

Причини

Основною причиною виникнення хрипів є механічні перешкоди для потоку повітря. В нормі дихальні шляхи мають гладку поверхню й покриті захисним слизом. Хрящові структури запобігають їх змиканню й звуженню. Хрипи виникають внаслідок різних перешкод, таких як кров, запальна рідина, слиз, набряки, сторонні тіла або стиснення пухлинами й збільшеними лімфовузлами. Найбільш частими факторами, що викликають хрипи, є запальні процеси, такі як бронхіт і пневмонія. Також існують захворювання дихальної системи, при яких спостерігаються хриплячі звуки без підвищення температури.

• Пневмосклероз – це перетворення функціональної легкової тканини в сполучну (рубцеву). Він розвивається на фоні запальних і дистрофічних процесів. При прогресуванні захворювання легені деформуються й зменшуються в об'ємі.
• Пневмофіброз – це утворення ділянок рубцевої тканини в легенях. Хрипи, кашель і задишка з'являються, коли більше 30% функціональної тканини піддалися змінам.
• Хронічний бронхіт – це постійне запалення, яке призводить до змін у структурах дихальних шляхів. Основною причиною служить вдихання токсичних речовин, куріння. Захворювання може розвитися після не повністю вилікуваного гострого бронхіту й загострюється при приєднанні інфекції.
• Бронхіальна астма – неінфекційне запалення, при якому спостерігаються напади гострого спазму бронхів з посиленим виділенням мокроти. Характерний свистячий звук при видиху й задишка. Провокатори нападів – алергени, стрес і токсини.
• Муковісцидоз легень – аутоімунне захворювання, при якому залози виробляють занадто густу слиз, що заважає нормальному функціонуванню органів. Симптоми: кашель з в'язкою мокротою, задишка і часті пневмонії. Захворювання проявляється з народження.
• Схована пневмонія – запалення легень без температури й кашлю, часто викликане вірусами й ослабленим імунітетом. Симптоми можуть проявлятися у вигляді хрипів і загальної слабкості, можливі почервоніння на обличчі й свистяче дихання. При фізичній активності пульс частішає, можливі задишка й болі в грудній клітці. Схована пневмонія може розвинутися після недостатньої терапії бронхіту.
• Хронічна обструктивна хвороба легень – це стійке запалення й звуження дихальних шляхів, викликане токсичним впливом на тканини органів дихання.

У дорослих хрипи без температури можуть виникати на фоні тривалого куріння.

Причиною провідних хрипів часто стає скупчення слизу в носі або носоглотці, а також новоутворення (аденоїди), фарингіт, ларингіт і стеноз гортані. У немовлят цей симптом може бути пов'язаний з особливостями будови хрящів.

Хриплячі звуки також можуть бути викликані патологіями серцево-судинної системи, де порушення частоти або сили серцевих скорочень призводять до застою крові, в тому числі й у легенях. Це може викликати підвищений тиск у легеневих судинах і пропотівання плазми в альвеоли, що створює крепітацію й різні типи хрипів.

Ще однією причиною є стиснення дихальних шляхів пухлинами або збільшеними лімфовузлами. Дана симптоматика спостерігається при лімфомах, саркоїдозу, туберкульозі й лейкозі.

Поширені супутні патології

Бронхіальна астма

У людей з астмою спостерігається хронічне звуження дихальних шляхів і набряк. Під впливом тригерів може виникати спазм мускулатури бронхів, що посилює набряк і викликає напади задухи.

Фактори, що сприяють розвитку астми, включають генетичні спадковості, несприятливі умови праці й побутові алергени. Симптоми: кашель під час нападів, свистяче дихання, задишка, труднощі з видихом, можливе відчуття закладеності в грудях.

Для купірування нападів використовуються інгалятори з бронхолітиками. Для курсового лікування призначаються стероїди й комбіновані препарати, які допомагають відкривати просвіт бронхів і знімати запалення. При алергічній формі астми часто застосовується імунотерапія.

У випадку тяжкої астми може застосовуватися бронхіальна термопластика. У ході цієї процедури через рот у легені вводять тонку трубку, яка нагріває сжаты участки бронхів, тим самим розширюючи їх. Ефект може тривати до 10 років.

ХОБЛ

При хронічній обструктивній хворобі легень спостерігається поступове звуження видалених ділянок бронхів, що призводить до зниження їх прохідності й погіршення стану легкових тканин і судин.

Основною причиною ХОБЛ є хронічне запалення внутрішньої поверхні бронхів, при якому слизові оболонки замінюються фіброзною тканиною. У 95% випадків захворювання розвивається на фоні куріння. Також факторами ризику можуть бути респіраторні інфекції, вдихання токсичних газів і пилу, а також генетична схильність.

На ранніх стадіях симптоми можуть відсутні. При середній тяжкості захворювання з'являється кашель з мокротою й задишка. З часом кашель стає постійним, а утруднення видиху проявляється навіть у спокої.

Задача терапії – сповільнити прогресування захворювання й знизити частоту загострень, а також виключити провокуючі фактори. В плані лікування використовуються бронходилататори, муколітики, інгаляційні кортикостероїди й вазодилататори. В якості допоміжної терапії проводиться оксигенація.

Бронхіт

Бронхіт – це запалення слизової оболонки бронхів, яке порушує вироблення секретів і знижує рухову активність війчастого епітелію, що ускладнює очищення легень. Він може бути первинним або вторинним, виникати внаслідок міграції інфекції з інших місць в організмі. Гостра форма зазвичай розвивається при вірусних або бактеріальних інфекціях. Симптоми включають:

• кашель з грудною локалізацією, який посилюється вночі;
• підвищення температури;
• сухі й вологі хрипи.

Лікування включає противірусні, антибактеріальні й протизапальні засоби, відхаркувальні препарати для очищення легень, а при знесилюючому невисокопродуктивному кашлі використовуються протикашльові засоби. При належному лікуванні відновлення структури бронхів відбувається за 3-4 тижні.

При хронічному бронхіті зміни в слизовій оболонці стають незворотними. Слизова потовщується, залози гіпертрофуються. Розвиток хронічного бронхіту може бути спровоковано курінням, хронічними синуситами, тонзилітами, недостатністю малого кола кровообігу або вдиханням пилу й токсинів. Основний симптом – тривалий кашель, який може зберігатися кілька місяців. Без лікування хвороба прогресує, що може призвести до бронхоспазму.

Для лікування хронічної форми захворювання необхідно виключити всі провокуючі фактори. Корисні дихальна гімнастика, фізіотерапія, іммуностимулятори й вітамінні комплекси. При відсутності нападів протягом 2 років пацієнт може бути знятий з обліку.

Пневмонія

При пневмонії залучаються альвеолярні пухирці й сполучні тканини, що утворюють перегородки. Гостра форма захворювання супроводжується потінням, слабкістю, кашлем з виділенням мокроти, болями в грудях і підвищеною температурою.

Причинами запалення можуть бути віруси й бактерії, а рідше – травми грудної клітки, вплив алергенів, токсинів і іонізуючого випромінювання. Провокуючими факторами також можуть стати куріння й алкоголізм.

Основні елементи терапії включають антибіотики, жарознижуючі, муколітичні й антигістамінні препарати, а також фізичні процедури. Без лікування пневмонія може перейти в хронічну форму й призвести до важкої дихальної недостатності або летального результату.

Лікування

Методи лікування залежать від результатів діагностики. Інфекційні запалення вимагають застосування антибіотиків, НПЗП і стероїдів. Для очищення легень від надлишку слизу використовуються відхаркувальні засоби. Фізіотерапія сприяє відновленню тканин.

При серцево-судинних захворюваннях застосовуються препарати для підтримання скоротливої функції серця, а при тромбоемболії можуть знадобитися засоби для розчинення тромбів або екстрені хірургічні втручання. Також допомога хірургів часто потрібна при пухлинах різних типів.

Ускладнення

Ускладнення можуть залежати від причин появи хрипів.

• Бронхіальна астма може призвести до незворотних змін і звуження бронхів.
• Ускладнення ХОБЛ включають пневмонію, пневмоторакс, легеневу гіпертензію й легене серце.
• Пневмонія може стати причиною гангрени легкого, абсцесу, гострого респіраторного дистресу, міокардиту, meningitis або летального результату.
• Хронічна пневмонія може призвести до зміни форми бронхів, пневмосклерозу, емфізему легень і астматичного бронхіту.

Багато хвороб, що викликають появу хрипів, можуть стати причиною інвалідизації й навіть смерті. Тому вкрай важливо невідкладно звернутися до лікаря й дотримуватися його рекомендацій.