Холецистопанкреатит - симптоми, лікування, причини

Що це таке?

Холецестопанкреатит – це поєднання запальних захворювань жовчного міхура та підшлункової залози.

Види

Згідно з клінічним перебігом, холецестопанкреатит ділиться на три типи:

• Гострий холецестопанкреатит – проявляється раптово, зазвичай викликаний алиментарними помилками або закупоркою жовчних шляхів. Для цієї форми характерна інтенсивна біль.
• Хронічний холецестопанкреатит – захворювання розвивається поступово і найчастіше пов'язане з калькульозним холециститом (наявністю каменів у жовчному міхурі). Ця форма частіше проявляється нудотою і блюванням, больовий синдром менш виражений.
• Хронічний рецидивуючий холецестопанкреатит – захворювання проявляється хвилеподібно, загострення зазвичай пов'язані з прийомом жирної чи смаженої їжі.

Симптоми та ознаки холецестопанкреатиту

Клінічні прояви холецестопанкреатиту включають:

• біль у правому підребер'ї та епігастрії, часто оперізуючого характеру;
• диспепсичні симптоми – зниження апетиту, нудота, блювання, здуття живота, порушене відходження газів, пронос або запор;
• інтоксикаційні прояви – підвищена температура і погіршення загального стану;
• при деструктивних формах панкреатиту можуть виникнути неврологічні симптоми (сплутаність свідомості, головні болі).

Причини

Панкреатит і холецистит часто йдуть рука об руку. Спочатку страждає один орган, після чого розвиток запалення зачіпає й інший. Це призводить до порушень травлення та сильних болів.

До факторів ризику холецистопанкреатиту у дорослих відносяться:

• прийом певних медикаментів, що збільшують в'язкість жовчі, таких як оральні контрацептиви у жінок з предрасположеністю;
• збільшення жовчного міхура через гіпо- або атонії;
• підвищення густини жовчі з утворенням шламу;
• дискінезія жовчних шляхів;
• наслiдкова предрасположеність;
• аномалії в будові підшлункової залози та дванадцятипалої кишки;
• гіпертонія;
• алергічні реакції на певні харчові антигени;
• травми органів черевної порожнини;
• вроджені або набуті порушення функції сфінктера Одді, який відповідає за надходження панкреатичного соку в дванадцятипалу кишку.

У більшості випадків захворювання починається з запалення жовчного міхура, яке потім зачіпає підшлункову залозу. Зворотний порядок спостерігається лише в 15% випадків.

Діагностика холецистопанкреатиту

Для діагностики холецистопанкреатиту необхідний комплексний клінічний і лабораторний аналіз, доповнений інструментальними дослідженнями.

Ключовими лабораторними показниками при підозрі на захворювання є:

• активність альфа-амілази в крові та сечі;
• активність ліпази;
• ліпідний профіль крові;
• загальний аналіз крові з підвищеним рівнем лейкоцитів;
• рівень глюкози та глікованого гемоглобіну, що допомагає оцінити функцію ендокринної частини підшлункової;
• біохімічний аналіз з визначенням рівнів аланін- та аспартатамінотрансферази, лужної фосфатази, гамма-глутамілтрансферази, білірубіну, а також калію, натрію та магнію;
• копрограма – для виявлення неперетравлених часток їжі у калі.

Усі пацієнти з підозрою на холецистопанкреатит повинні пройти УЗД, яке дозволяє виявити збільшення розмірів і зміну структури підшлункової залози, потовщення стінки жовчного міхура, а також застій жовчі та наявність каменів.

Зазвичай також виконується фібрагастродуоденоскопія (ФГДС), яка дозволяє оцінити стан верхньої частини ШКТ і виявити можливі ознаки запалення панкреато-біліарного комплексу.

Для виключення деструктивних форм панкреатиту проводяться МРТ-дослідження, які безпечні і дозволені для вагітних жінок.

Ретроградна холангіопанкреатографія дозволяє візуалізувати панкреатичні та біліарні протоки та визначити стан сфінктера Одді, виключити дивертикул дванадцятипалої кишки та виявити камені, що заважають відтоку жовчі.

Лікування холецистопанкреатиту

Лікування холецистопанкреатиту може бути як консервативним, так і хірургічним. Раннє звернення за медичною допомогою підвищує шанси на успішне менш інвазивне лікування.

Консервативне лікування

Завдання консервативного лікування полягають у:

• знеболюванні;
• усуненні диспепсії;
• борьбі з симптомами інтоксикації;
• швидкому зменшенні запалення в підшлунковій залозі;
• попередженні пошкодження бета-клітин, що виробляють інсулін;
• профілактиці ускладнень.

Консервативна терапія включає наступні аспекти:

• забезпечення голодного періоду на 24-48 годин;
• використання назогастрального зонда для видалення шлункового вмісту;
• використання ліків, що пригнічують секрецію шлунка;
• внутрішньовенне введення розчинів для боротьби з інтоксикацією;
• використання знеболювальних і спазмолітиків для зменшення больового синдрому.

При важкому перебігу захворювання може бути призначена антибактеріальна терапія, зондування до зменшення запального процесу, а також застосування інгібіторів секреції.

Хірургічне лікування

Операція при холецистопанкреатиті потрібна в наступних випадках:

• реактивне запалення черевної стінки;
• відсутність поліпшень через 2-3 доби медикаментозного лікування;
• поява механічної жовтяни;
• деструктивні процеси в підшлунковій залозі;
• гнійне запалення сальника;
• формування флегмони в заочеревинному просторі.

Гострий холецистопанкреатит (особливо при деструктивному холециститі) вимагає термінового оперативного втручання, переважно з ендоскопічним методом. Оптимальний обсяг оперативного втручання – холецистектомія та декомпресійне дренування жовчних шляхів.

Деяким пацієнтам з гострим холецистопанкреатитом можуть бути призначені блокатори симпатичних нервів в якості профілактики та лікування.

Профілактика

Для зниження ризику виникнення холецистопанкреатиту рекомендується:

• дотримуватись збалансованої дієти, обмежуючи жири та смажені страви, а також продукти з консервантами;
• вчасно лікувати будь-які прояви жовчнокам'яної хвороби;
• помірно вживати алкоголь.

Реабілітація

Після операції важливо дотримуватись дієтичних рекомендацій.