Канцероматоз - симптоми, лікування, причини

Що це таке?

Канцероматоз черевної порожнини являє собою формування пухлинних ділянок на поверхні черевної порожнини, які виникають із злоякісних новоутворень.

Види

Для прогностичної оцінки лікарю важливо встановити ступінь поширення пухлин на черевній порожнині. У 1996 році Шугабейкер запропонував використовувати показник PCI для стандартизації. Цей індекс ґрунтується на поділі поверхні черевної порожнини на 13 зон, у кожній з яких оцінюється максимальний діаметр пухлинного вузла, причому йому присвоюється бал від 0 до 3. В подальшому бали складаються, і чим вищий результат (з максимумом у 39), тим більше ступінь залученості процесу.

Симптоми канцероматозу черевної порожнини

На ранніх стадіях хвороба може не проявлятися специфічними симптомами. Тим не менш, слід враховувати такі ненадійні ознаки, як здуття живота, нудота, частий водянистий стілець, болі в животі та втрата ваги. Якщо з'являються ці симптоми, необхідно виключити можливість пухлинного ураження черевної порожнини. Особливо серйозним ускладненням може стати кишкова непрохідність.

Канцероматоз найчастіше супроводжується скупченням асцитичної рідини в черевній порожнині, що свідчить про тривалість перебігу патології. В нормі об'єм транссудату між паріетальним та вісцеральним листками черевної порожнини не повинен перевищувати 20 мл. Збільшення об'єму може бути пов'язано як з пухлинними, так і з непухлинними захворюваннями (наприклад, перитонітом). Механізми формування канцероматозного асциту можуть відрізнятися:

• механічна зупинка лімфатичних судин клітинами пухлини;
• збільшена проникність судинних стінок під дією факторів росту та цитокінів.

Асцит, що виникає на фоні злоякісних пухлин, вважається несприятливим прогностичним знаком. Рідина створює середовище для розповсюдження клітин пухлини та сприяє прогресуванню злоякісного процесу.

Причини

На сьогоднішній день механізми метастазування в перитонеум до кінця не з'ясовані. З одного боку, це залежить від анатомії органів і фізичних факторів, з іншого – від здатності первинних пухлинних клітин адаптуватися в новому середовищі (мікросередовищі).

Справжній перитонеальний канцероматоз завжди є вторинним процесом, який може розвиватися при пухлинах різних локалізацій. Поява метастазів на черевній порожнині проходить через кілька етапів:

• невелика група злоякісних клітин відокремлюється від первинного утворення;
• вони проникають в міжклітинний простір;
• попадають у кровоносні або лімфатичні судини й тимчасово осідають в них;
• досягають далеких органів, де імплантуються.

Пухлинні клітини в перитонеальному транссудаті можуть вільно переміщатися, особливо під впливом перистальтики кишечника та рухів діафрагми. В результаті клітини секретуються в більш безпечні умови і можуть внедрятися не тільки в черевну порожнину, а й у сальник. При закупориванні лімфатичних колекторів у черевній порожнині розвивається асцит, який створює ще більш сприятливе середовище для злоякісної імплантації. Поява пухлинних клітин ініціює запалення, що підвищує судинну проникність і сприяє кращому висипанню плазми. Асцит прогресує, покращуються умови для імплантації, і захворювання стає більш агресивним.

Діагностика канцероматозу черевної порожнини

Діагностика канцероматозу черевної порожнини в основному ґрунтується на візуальних методах, оскільки лабораторні маркери не є інформативними. Головні методи візуалізації включають:

• ультразвукове дослідження;
• комп'ютерну томографію (КТ);
• магнітно-резонансну томографію (МРТ);
• позитронно-емісійні томографії (ПЕТ/КТ).

УЗД дозволяє точно виявити асцит, але не завжди допомагає виявити канцероматозні ділянки. КТ може бути корисною для виявлення пухлинних вогнищ на черевній порожнині з діаметром більше 1 см. МРТ та ПЕТ/КТ мають схожу інформативність при виявленні метастазів у пацієнтів з пухлинами яєчників, шлунка або кишечника. Однак є можливості артефактів через перистальтику кишечника. Комбінація МРТ та КТ дозволяє отримати більш повне уявлення, ніж використання лише КТ. Це ще раз підкреслює, що точна діагностика пухлинного ураження черевної порожнини – це складне завдання, що вимагає індивідуального підходу.

Найбільш точні дані можливі отримати при прямому огляді черевної порожнини. Діагностична лапароскопія (три проколи) є переважною над лапаротомією (один довгий розріз), оскільки вона завдає менше ушкоджень і знижує ризик запалення, отже, умови для розповсюдження ракових клітин є більш сприятливими. Діагностична лапароскопія також дозволяє оцінити можливість проведення циторедуктивної хірургії та гіпертермічної внутрішньоперитонеальної хіміотерапії (CRS та HIPEC).

Лікування канцероматозу черевної порожнини

При наявності канцероматозу черевної порожнини важливо оцінити загальний стан пацієнта та умови для проведення хірургічного втручання.

Консервативне лікування

Консервативне лікування з використанням системної хіміотерапії можливе лише за наявності серйозних супутніх захворювань.

Хірургічне лікування – операція при канцероматозі черевної порожнини

Значних успіхів у лікуванні мікроскопічних пухлинних вогнищ вдалося досягти після виконання повної циторедукції (CRS), що включає макроскопічне видалення видимих пухлин і застосування гіпертермічної внутрішньоперитонеальної хіміотерапії (HIPEC). Ефективність різних цитотоксичних препаратів у поєднанні з гіпертермією зростає при температурах вище 39°С, а синергія посилюється зі зростанням температури. Однак у деяких препаратів при температурі вище 43°С може спостерігатися негативний ефект. Гіпертермія до 43°С не призводить до збільшення частоти ускладнень. Використовуються різні рівні гіпертермії, для цього методу зазвичай вибирається режим HIPEC при температурі 41°С-43°С, а в особливих випадках можуть бути застосовані більш м'які або інтенсивні режими гіпертермічної перфузії.

Гіпертермічна внутрішньоперитонеальна хіміотерапія (HIPEC) може проводитися відкритим або закритим методом.

• Відкритий метод передбачає виконання лапаротомії. Через розріз у черевну порожнину вводиться хіміопрепарат, який лікар постійно перемішує для рівномірного розподілу.
• Закритий метод. Перед введенням препарату черевна порожнина зашивається, що дозволяє підтримувати стабільну температуру та запобігати витоку хіміотерапевтичного засобу.

Профілактика

Профілактичні заходи полягають у своєчасному лікуванні злоякісних процесів.

Реабілітація

Після операції може бути рекомендовано прийом хіміотерапевтичних препаратів. Пацієнту необхідно регулярне спостереження у онколога для раннього виявлення рецидиву та реакції на зміни в клінічній картині.