Міокардіодистрофія - симптоми, лікування, причини

Що це таке?

Міокардіодистрофія (або дистрофія міокарда, вторинна кардіоміопатія) є сукупністю патологічних станів, які мають невоспалительну природу і проявляються порушенням функції серцевого м’яза. Ці порушення пов’язані з появою біохімічних і, часто, структурних змін на клітинному рівні в серцевій тканині. Якщо усунути первинну причину захворювання, можливе повне або часткове відновлення функціональності серця, що залежить від ступеня і поширеності ураження.

Про захворювання

Міокардіодистрофія є вторинним захворюванням, яке не пов'язане з запаленнями або порушеннями в судинах. У центрі цієї патології лежать патологічні процеси в інших системах організму, які викликають негативні зміни в серцевому м’язі:

• усугублення нестачі енергії;
• погіршення живлення міокардних клітин (міоцитів);
• значні порушення обміну речовин.

Для міокардіодистрофії характерне витончення міоцитів і структур провідної системи серця, що впливає на основні функції міокарда: збудливість, скоротливість, провідність і автоматизм. В результаті, серце втрачає можливість ефективно скорочуватися і перекачувати необхідний обсяг крові по судинних шляхах.

Види дистрофії міокарда

Класифікація міокардіодистрофії визначається причиною, встановленою під час обстеження. Виділяють кілька форм патології:

• Дисгормональна – виникає у зв'язку зі зміною рівня гормонів і розладами обміну речовин. Найчастіше спостерігається у людей старше 45 років, коли в жінок знижується рівень естрогену, а у чоловіків – тестостерону. Таку дистрофію також можуть розвити пацієнти з захворюваннями щитовидної залози, такими як тиреотоксикоз і гіпертиреоз, що впливає на вироблення гормонів.
• Тонзилогенна – часто спостерігається після перенесеної ангіни, скарлатини або хронічного тонзиліту. Патологічні зміни в міокарді виникають внаслідок атак лейкоцитів, які почали діяти проти власних міоцитів. Найчастіше такі проблеми виникають у молодих людей.
• Анемічна – зустрічається при гемолітичній або залізодефіцитній анемії, а також великих кровопотерях; в даному випадку організм відчуває нестачу кисню, що призводить до змін у міокарді.
• Алкогольна (токсична) форма виникає через ушкодження мембран міоцитів токсичними речовинами.
• Фізична дистрофія міокарда – характерна для людей, систематично займаються спортом. Болісні відчуття виникають після інтенсивних фізичних навантажень, особливо під час підготовки до змагань.

За швидкістю прогресування виділяють гострі та хронічні форми міокардіодистрофії. Також можна класифікувати захворювання за стадіями. У процесі розвитку дистрофії міокарда три основні стадії:

• Стадія компенсації (нейрогуморальна). На даному етапі зміни оборотні. Формуються вогнища дистрофії з мікроскопічними змінами. Дефекти не фіксуються навіть за допомогою ЕКГ, УЗІ та томографії. Обмінні порушення поки не помітні, але вже присутні метаболічні. Симптоми мінімальні або відсутні, що ускладнює встановлення точної причини захворювання.
• Стадія субкомпенсації (органічна фаза). Також оборотна. Вогнища дистрофії починають об’єднуватись. Зміни стають видимими на макроскопічному рівні, збільшуються розміри камер серця. Симптоми наростають, але іноді вони настільки незначні, що не спонукають пацієнта звертатися за медичною допомогою. Зазвичай діагноз встановлюється на цьому етапі розвитку.
• Стадія декомпенсації (серцева недостатність). Це необоротний фінальний етап захворювання. Розвивається кардіосклероз, некроз міоцитів з заміною поперечно-смугастих м'язів міокарда сполучною тканиною. Прогресують структурні порушення в серці, симптоми серцевої недостатності посилюються.

Симптоми дистрофії міокарда

Признаки дистрофії міокарда залежить від стадії процесу та вираженості змін.

Нейрогуморальна фаза

Загальний стан пацієнта залишається задовільним, скарги відсутні. Іноді можуть проявитися неспецифічні симптоми:

• незначна втрата ваги (кілька кілограмів);
• відчуття слабкості, млявості після невеликих фізичних активностей;
• болі в грудній клітці після емоційного стресу або фізичної активності.

На цій стадії виявити серцеві проблеми практично неможливо.

Органічна стадія

Загальний стан пацієнта нестабільний. Симптоми стають більш вираженими, але виникають епізодично. У гострому стані прояви міокардіодистрофії особливо помітні. Основні ознаки:

• інтенсивні болі за грудинною;
• швидка стомлюваність після незначних навантажень;
• психомоторне збудження, відчуття тривоги;
• прискорене серцебиття, задишка;
• головні болі, блідість шкіри, рідкісні непритомності.

Стадія декомпенсації

Симптоми міокардіодистрофії стають явними. Серед проявів захворювання:

• задышка в спокої, що робить будь-яку фізичну активність неможливою;
• болі за грудино, які виникають без очевидних причин;
• хрипи в легких, інтенсивний кашель, іноді з кров'ю;
• серйозні порушення серцевого ритму;
• посилення набряків.

На цій стадії клінічна картина ускладнюється ознаками основного захворювання.

Причини міокардіодистрофії

Розвитку дистрофії міокарда можуть сприяти серцеві, несерцеві та зовнішні фактори, що впливають на метаболізм і приводять до недостатку енергії в серці.

До серцевих належать:

• ішемія;
• гіпертонія;
• міокардити;
• вади серця;
• легенева гіпертензія.

До несерцевих факторів належать деякі захворювання внутрішніх органів і систем:

• анемії;
• будь-які інфекції;
• патології м’язової системи (міотонія, міастенія);
• захворювання ендокринної системи та порушення обміну речовин (дисфункції щитовидної залози, діабет, патологічний клімакс, ожиріння, надмірне виснаження та інше);
• захворювання органів травлення (важкі ураження печінки, підшлункової залози або кишечника).

До зовнішніх факторів можна віднести вплив стилю життя та навколишнього середовища:

• різні інтоксикації (лікарські, алкогольні, наркотичні тощо);
• хронічний і гострий стрес (психічний або фізичний);
• фізичні фактори (екстремальні температури, вібрація, радіація).

Діагностика міокардіодистрофії

Ключову роль у діагностиці кардіодистрофії відіграє збір скарг та анамнезу. Після опитування та об'єктивного огляду пацієнту призначаються:

• УЗД серця;
• електрокардіограма;
• рентгенографія органів грудної клітини;
• лабораторні аналізи крові та сечі;
• холтерівське моніторування ЕКГ, СМАД;
• навантажувальні проби та ін.

Лабораторна діагностика включає в себе: загальний та біохімічний аналізи крові, коагулограму, визначення активності серцевих ферментів. Оскільки на розвиток патології впливають різні чинники, в діагностиці можуть брати участь лікарі різних спеціальностей. Остаточний діагноз встановлюється під час консиліуму фахівців.

Лікування дистрофії міокарда

Лікування міокардіодистрофії починається з усунення захворювання, яке стало її причиною. Процес розробки терапевтичного курсу включає участь лікарів вузької спеціалізації.

Основні цілі лікування:

• усунення причини, що викликала появу ознак захворювання;
• відновлення обміну речовин у серці;
• купірування негативних проявів;
• профілактика ускладнень.

Ефективність і тривалість лікування залежать від успішності та своєчасності усунення первинної причини дистрофії міокарда. Всі лікувальні заходи проводяться під наглядом кардіолога, який призначає терапію з акцентом на поліпшення метаболізму в серцевій тканині і зменшення кардіологічних симптомів, а також профілактику ускладнень.

Профілактика

Профілактика міокардіодистрофії включає:

• збалансоване харчування;
• своєчасне лікування існуючих захворювань;
• відмову від надмірного вживання алкоголю та куріння;
• облік рівнів фізичної підготовки та віку під час занять спортом;
• дотримання техніки безпеки на шкідливих виробництвах.

Пацієнтам, які успішно завершили основне лікування, рекомендується проходити повторні курси терапії 2-3 рази на рік.