Мукополісахаридоз - симптоми, лікування, причини

Що це таке?

Мукополісахаридоз — це спадкове захворювання, що відноситься до групи лізосомних захворювань накопичення.

Про захворювання

Лізосомні хвороби накопичення можуть проявлятися різними симптомами, що пов’язано з ураженням більшості органів і систем організму. Захворювання може вперше проявитися в будь-якому віці. Як правило, більш тяжкі форми хвороби починають проявлятися раніше. Лізосомні хвороби накопичення характеризуються прогресуючим перебігом.

У рамках патологій, пов’язаних з лізосомним дефіцитом, значне місце займають мукополісахаридози (МПС). Для цієї групи захворювань характерний дефіцит певних ферментів, які знаходяться в лізосомах клітин. Ці ферменти беруть участь у розкладі мукополісахаридів, включаючи глікозаміноглікани, які є важливими компонентами сполучної тканини. Порушення в діяльності цих ферментів призводять до накопичення метаболітів мукополісахаридів (таких як хондроїтинсульфат B та гепаранмоносульфат) у тканинах, що викликає передчасне ушкодження сполучних тканин і різноманітні симптоми.

Діагностика здійснюється на основі спеціалізованих досліджень. Раніше лікування зводилося переважно до симптоматичної терапії, однак останнім часом також почала застосовуватися етіопатогенетична терапія, яка може здійснюватися в рамках двох напрямків: заміною функції пошкодженого ферменту за допомогою медикаментів або трансплантацією стовбурових клітин.

Види

Мутації можуть викликати різні дефекти ферментних систем, що визначає ступінь вираженості захворювання. На цьому підставі виокремлюють 14 типів мукополісахаридозів з додатковими підкатегоріями.

Основними є два класи мукополісахаридозів:

• перший клас, представлений синдромом Хантера;
• другий клас, який поділяється на три підтипи: синдром Гурлера (має тяжку форму), синдром Hurler-Scheie (характеризується помірним перебігом і наявністю симптоматики) та синдром Scheie (найбільш легка форма).

Згідно сучасним рекомендаціям, в рамках другого типу мукополісахаридозу виокремлюють лише два підтипи — тяжкий (синдром Гурлера) і легкий (рухливі синдроми).

Симптоми мукополісахаридозу

Підозрілі ознаки мукополісахаридозу у дітей можуть включати:

• зміни зовнішнього вигляду лицьової частини;
• обмеженість рухів суглобів;
• деформації кісток;
• збільшений розмір голови;
• часті респіраторні інфекції;
• збільшення розміру серця, діагностоване за допомогою УЗД;
• рецидивуючі вушні інфекції;
• грижі різних локалізацій;
• искривлення хребта в поперековій області, яке може призвести до утворення горба.

Вираженість симптомів захворювання може значно варіювати, що ускладнює діагностику:

• 1. Когнітивні та інтелектуальні розлади.

Тяжка форма мукополісахаридозу призводить до прогресуючого ураження центральної нервової системи, когнітивні порушення вважаються важливими під час диференціальної діагностики. При тяжкому перебігу затримка розумового розвитку проявляється ще в ранньому віці. Легкі форми захворювання мають більш сприятливий прогноз, оскільки пізнавальна функція може залишатися в межах норми або проявлятися з мінімальними відхиленнями. Поведінка дітей з мукополісахаридозом першого типу може бути уповільненою, тоді як діти з другим і третім підтипами можуть проявляти гіперактивність та агресію.

• 2. Неврологічні проблеми.

При тяжких формах мукополісахаридозу часто розвивається гідроцефалія, тоді як при легких формах вона або відсутня, або має повільний перебіг. Ураження черепно-мозкових нервів може призвести до сліпоти та ністагму. На фоні хронічної внутрішньочерепної гіпертензії спостерігається затримка нейродвигального розвитку. Для діагностики неврологічного стану рекомендується робити КТ або МРТ, що дозволяє оцінити розміри церебральних шлуночків та стежити за динамікою. При легких формах можуть проявлятися лише головні болі та помірні порушення зору.

При мукополісахаридозі ушкодження вражають не тільки головний мозок, але й спинний. Це може бути викликано вивихами хребців, що призводить до слабкості в нижніх кінцівках і порушення ходьби.

• 3. Ураження опорно-рухового апарату.

Мукополісахаридоз характеризується викривленням поперекового відділу хребта, у тяжких випадках можливе формування горба. Викривлення може стосуватися і бічних напрямків (сколіоз). Підвивихи суглобів часто призводять до деформації кінцівок.

Часто виникає синдром карпального тунелю, пов’язаний зі стисненням нервів збільшеними зв’язками. Проявляється це болями та онімінням у кистях, набряками тканин. Біль і дискомфорт в області зап’ясть, слабкість у руках і оніміння — часті симптоми у дорослих.

• 4. Дихальна система.

У пацієнтів з мукополісахаридозом часто виникають серйозні дихальні недостатності через обмежену функцію легень. Спостерігаються обструктивні розлади дихання під час сну та бронхіальна астма. При ураженні легочної тканини зростає ризик інфекційних ускладнень. Часті простуди можуть виникати через збільшення язика та мигдалин, звуження трахи та накопичення глікозаміногліканів у слизовій оболонці дихальних шляхів.

Мукополісахаридоз вражає всі органи та системи, тому симптоми можуть бути дуже різноманітні, але зазвичай вони некритичні.

Причини мукополісахаридозу

Причина мукополісахаридозу полягає в мутаціях генів.

Усі форми мукополісахаридозу, як правило, передаються за аутосомно-рецесивним типом. Виключенням є синдром Хантера, який передається з Х-хромосомою, яка може нести мутантний ген. Синдром Хантера — це орфанне захворювання з метаболічними порушеннями. На сьогодні в світі зареєстровано близько 2000 таких пацієнтів.

Оскільки захворювання передається за Х-зчепленим типом, хворіють переважно хлопчики (в їх генотипі є лише одна Х-хромосома, і її дефект проявляється). Дівчата можуть бути носіями без симптомів (з двома Х-хромосомами, де одна здорова заміщує хвору). Однак у літературі зафіксовані рідкісні випадки розвитку синдрому Хантера у жінок, ймовірно, це пов’язано з новою мутацією гена.

Метаболіти глікозаміногліканів, що накопичуються при синдромі Хантера, є сильними стимуляторами імунної системи та токсичні для організму. Це викликає активізацію імунної відповіді та запальні реакції, особливо в шкірі, сухожиллях, судинах і дихальних шляхах.

Діагностика мукополісахаридозу

Діагностика мукополісахаридозу включає оцінку клінічних даних, результатів апаратних та лабораторних досліджень. Первинним дослідженням є аналіз рівня глікозаміногліканів у сечі. Однак він не дозволяє точно визначити підтип захворювання. Для виявлення специфічного генетичного дефекту вимірюється активність ферменту ідуронат-2-сульфатази, для чого використовуються лейкоцити, шкірні фібробласти або сироватка крові.

Лікування симптомів мукополісахаридозу

Лікування мукополісахаридозу вимагає комплексного динамічного спостереження з боку різних фахівців, проведення симптоматичної терапії та профілактики можливих ускладнень. Раннє виявлення захворювання та початок лікування сприяє покращенню прогнозу, запобігає прогресуванню захворювання та підвищує якість життя.

Консервативне лікування

Пацієнтам з мукополісахаридозом рекомендується щорічна комплексна діагностика, краще всього у стаціонарі протягом кількох днів. Це допомагає отримати повну інформацію про стан здоров'я пацієнта. Індивідуально розробляється план амбулаторного спостереження для кожного пацієнта.

Консервативне лікування ділиться на дві категорії:

• Ферментозамісна терапія, яка здійснюється за допомогою рекомінантної людської α-L-ідуронідази. Ця речовина допомагає видаляти накопичені молекули глікозаміногліканів.
• Симптоматична терапія, спрямована на полегшення симптомів захворювання і лікування виниклих ускладнень.

Хірургічне лікування

Етіопатогенетичним методом є трансплантація гемопоетичних стовбурових клітин, джерелом яких може бути кістковий мозок або кров з пуповини, підходить з точки зору антигенів основного комплексу гістосумісності. При успішному проведенні трансплантації можливе сповільнення прогресування захворювання і часткове відновлення вже порушеної симптоматики. Рекомендується проводити пересадку як можна раніше, щоб уникнути серйозних когнітивних порушень, які складно піддаються корекції.

Якщо є викривлення хребта, може бути показана тотальна реконструктивно-пластична операція. При ушкодженні тазостегнового суглоба може бути проведено ендопротезування.

Профілактика

Основною профілактичною стратегією є медико-генетична консультація подружніх пар з групи ризику. Генетик зможе розрахувати ймовірність народження здорової дитини і запропонувати програму цілеспрямованого дородового обстеження.

Реабілітація

Пацієнти з мукополісахаридозом потребують комплексного реабілітаційного підходу, спрямованого на покращення функціонального стану організму. Ефективними є фізіотерапія, масаж, лікувальна фізкультура, кінезіотерапія та інші методи.