Сакроілеїт - симптоми, лікування, причини

Загальний опис захворювання

Сакроілеїт може бути первинним (самостійне захворювання) або вторинним (розвивається на фоні інших недуг). Запалення крижово-підвздовжнього суглоба зазвичай має інфекційну природу, хоча зустрічаються і неінфекційні його форми. Вторинний сакроілеїт часто спостерігається при анкілозуючому спондилоартриті, ревматоїдному артриті, псоріатичному артриті та інших захворюваннях.

Найбільше захворюванню піддаються молоді люди в активному віці. Основним симптомом сакроілеїту є біль у нижній частині спини та в ділянці стегнового суглоба, які можуть іррадіювати в стегно. При гострому запальному процесі може спостерігатися підвищення температури. Якщо сакроілеїт пов'язаний з хламідійною інфекцією, йому часто передує запалення сечовипускального каналу, що супроводжується запаленням кон'юнктиви (так званий синдром Рейтера). Біль у спині може бути незначною, що ускладнює діагностику. Для підтвердження діагнозу використовуються рентгенографія та магнітно-резонансна томографія, причому останній метод є найбільш ефективним для виявлення ранніх стадій захворювання.

Лікування запалення в ділянці іліо-крижкового з'єднання проводиться консервативними методами. Основні напрямки лікування включають усунення причини захворювання (найчастіше призначаються протимікробні препарати), зняття запального процесу та відновлення функціональних можливостей опорно-рухового апарату. Хірургічне втручання застосовується у випадках гнійних форм захворювання, які є рідкістю.

Форми захворювання

Класифікація сакроілеїту дозволяє виокремити кілька різновидів.

З урахуванням локалізації патологічного процесу можуть виникати:

• синовіт (запалення тільки синовіальної оболонки суглоба);
• остеоартрит (запалення м'яких тканин і кісткових структур суглоба);
• панартрит (повне ураження ілео-крижкового з'єднання).

В залежності від характеру запальної реакції виокремлюються:

• неспецифічна форма – пов'язана з дегенерацією суглобових тканин або запаленням в ділянці сакрально-люмбальної зв'язки;
• специфічна форма – викликана проникненням конкретних патогенів (сифіліс, туберкульоз, йерсиніоз, бруцельоз та інші);
• аутоімунна форма – запальний процес виникає внаслідок порушення роботи імунної системи, що починає атакувати тканини суглоба.

Згідно з течією сакроілеїт може бути гострим і хронічним.

Перші симптоми сакроілеїту

Основний симптом сакроілеїту — болючі відчуття в ділянці попереку та/або крижів. Біль може локалізуватися з одного боку (правостороннє або лівостороннє ураження). Двобічні форми сакроілеїту зустрічаються рідше. Больові відчуття можуть іррадіювати в пах, сідницю та задню частину стегна, а також в ділянку стегнового суглоба. Больовий синдром посилюється при наступних обставинах:

• тривале перебування в одній позі;
• початок активних рухів після тривалого спокою;
• натиск на крижову область суглоба.

Класична клінічна картина може доповнитись симптомами міофасціального синдрому. Наприклад, при вторинному ураженні грушоподібної м'язи може виникнути стиснення сідничного нерва, що призводить до поширення болю по всій нозі, що посилюється при спробі підняти її з розігнутим коліном, а також може спостерігатись рефлекторна кульгавість.

Фактори, що викликають сакроілеїт

Основні причини включають:

• травматичне ушкодження суглоба;
• тривалі високі навантаження на крижово-підвздовжнє з'єднання;
• анатомічні аномалії тазового кільця;
• інфекційні захворювання (бруцельоз, туберкульоз, бактеріальний ендокардит);
• новоутворення;
• системні захворювання (анкілозуючий спондилоартрит).

В більшості випадків сакроілеїт має інфекційну природу, що підтверджується результатами мікробіологічних досліджень.

До факторів ризику, які підвищують ймовірність розвитку захворювання, відносяться:

• внутрішньовенне введення наркотиків, що створює умови для гематогенного переносу інфекції;
• травми в ділянці таза;
• бактеріальний ендокардит;
• вживання імуносупресивних засобів;
• зміни в структурі гемоглобіну (серпоподібноклітинна анемія, бета-таласемія);
• інфекції сечовидільної системи, дихальних шляхів та шкіри.

В рідкісних випадках сакроілеїт може розвинутися у вагітних жінок. Під час вагітності виникають такі патогенетичні фактори, як збільшення маси тіла та гормональні зміни, які розслабляють зв'язки, що підтримують суглоб. Гестаційний сакроілеїт може проявлятися як під час вагітності, так і після пологів (включаючи випадки після аборту). Вважається, що на фоні гормональних змін на поверхнях суглоба утворюються мікропошкодження, що ініціює запальний процес. Інфекційна природа гестаційного сакроілеїту маловірогідна, оскільки суглоб погано кровопостачається, і ризик гематогенного розповсюдження патогенів надзвичайно низький.

Методи діагностики

Первинна діагностика сакроілеїту ґрунтується на об'єктивному огляді. Ознаки, що вказують на наявність патологічного процесу в ділянці іліо-крижкового з'єднання, включають:

• болючість при пальпації з помірним тиском;
• напруження м'язів попереку (особливо при бруцельозному сакроілеїті та на фоні анкілозуючого спондилоартриту);
• болючі відчуття при нахилі вперед.

Для підтвердження діагнозу також корисні провокаційні тести. Вони ґрунтуються на тому, що при розтяганні, зжатті або натягу з залученням крижово-підвздовжнього з'єднання спостерігається посилення больового синдрому.

При діагностиці інфекційного та травматичного сакроілеїту корисні такі 2 симптоми:

• Ознак «дозрілого кавуна». При запальному процесі спостерігається розширення суглобової порожнини та поява нерівностей на суглобових поверхнях, що супроводжується характерним тріском, який визначається за допомогою фонендоскопа, прикладеного до крижово-підвздовжнього суглоба, при цьому асистент лікаря виконує толчкоподібний тиск на підвздовжній гребінь. Пацієнт лежить на спині. Цей же признак можна оцінити і в положенні пацієнта стоячи, якщо виробляється тиск на стегнові вирости з обох боків.
• Брахіокруральний ознак. При піднятті рук вгору можуть проявлятися або посилюватися болі в стегні або попереку. Виникнення такого не зовсім звичного симптому пояснюється прив'язкою широкої м'язи спини до верхньої кінцівки і через поперековий апоневроз до підвздовжньої кістки.

У комплексній діагностиці сакроілеїту значну допомогу надають радіологічні методи, що дозволяють візуалізувати крижово-підвздовжню область:

• рентгенографія;
• комп'ютерна томографія (КТ);
• магнітно-резонансна томографія (МРТ).

Основні показники, що дозволяють виявити зміни при сакроілеїті за допомогою візуалізуючих методів, включають:

• вужість суглобової щілини крижово-підвздовжнього з'єднання (про звуження свідчать розміри менше 2 мм між суглобовими поверхнями кісток);
• часткове або повне відсутність суглобової щілини, що вказує на анкілоз, що спостерігається при важкій течії захворювання;
• нерівності з'єднуючих поверхонь кісток;
• підвищена щільність кісткової тканини;
• ерозії хрящової тканини;
• надмірне потовщення кісткової тканини в підхрящевій зоні;
• збільшення розмірів суглобової щілини та розрідження кісткової тканини – спостерігається тільки при гнійній формі захворювання (про розширення свідчить розмір більше 5 мм між суглобовими поверхнями).

Звичайне рентгенографічне дослідження на початковій стадії захворювання може бути неінформативним, оскільки не завжди дозволяє візуалізувати зміни. Іноді може спостерігатися лише нечіткість суглобових країв та збільшення суглобового простору (особливо при гнійних формах). Діагностична цінність рентгенографії на ранній стадії не перевищує 50%. Більшою чутливістю володіє радіоізотопне дослідження кісткової тканини, однак воно пов'язане з опроміненням. МРТ дозволяє детально оцінити стан внутрішньосуглобових та внесуглобових тканин і не надає іонізуючого впливу на організм.

Тактика лікування сакроілеїту

Лікування сакроілеїту здійснюється строго консервативно. Хірургічне втручання застосовується тільки у випадках наявності гнійної форми захворювання.

Консервативна терапія

За клінічними рекомендаціями, консервативне лікування повинно бути спрямоване на усунення причинного фактора. Оскільки основним збудником сакроілеїту часто є інфекційні агенти, призначається протимікробна терапія на термін 1-1,5 місяця (антибіотики, що діють на кісткову тканину). Для зняття больового синдрому та зменшення запалення застосовуються нестероїдні протизапальні препарати. Рекомендується забезпечувати функціональний спокій ураженої області в період загострення.

Хірургічна терапія

Операція здійснюється при наявності гнійного запального процесу в іліо-крижковому з'єднанні та включає вскриття, санацію та дренування. У випадках наявності секвестрів їх видаляють, оскільки вони уповільнюють процес загоєння.

Профілактичні заходи

Профілактика сакроілеїту зосереджена на адекватному лікуванні супутніх захворювань та санації вогнищ хронічної інфекції в організмі.

Реабілітаційні заходи

Комплексна реабілітаційна програма може включати дозовану лікувальну фізкультуру, фізіотерапевтичні процедури та масаж.