Хелікобактеріоз - симптоми, лікування, причини

Про захворювання

Бактерія Helicobacter pylori виявляється приблизно у 60% населення планети, однак не завжди це свідчить про наявність інфекції. У більшості випадків вона безпечно співіснує з іншими мікроорганізмами, не викликаючи негативних наслідків. За певних умов бактерія проявляє активність, розмножується, що може призвести до розвитку інфекційно-запальних процесів. Це, у свою чергу, може викликати серйозні порушення в роботі органів ШКТ (шлунково-кишкового тракту), а також хронічний гастрит, виразкову хворобу та інші захворювання. Найбільш вразливими до розвитку інфекції є люди зі зниженим імунітетом: літні, які страждають від імунодефіциту та різних хронічних захворювань.

Класифікація

Існуюча класифікація хелікобактеріозу не є універсальною. Спеціалісти виокремлюють конкретні захворювання, пов'язані з Helicobacter pylori: гастрит, езофагіт, дуоденіт, виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки та інші.

Симптоми

Клінічні прояви інфекції залежать від місця запального процесу. Основні симптоми хелікобактеріозу включають:

• почуття тяжкості та дискомфорту в животі після їжі та вживання алкоголю;
• раптові епізоди нудоти;
• втрата апетиту;
• періодична блювота, не пов’язана з отруєнням або іншими захворюваннями;
• часті запори, які можуть чергуватися з пінистою та рідкою діареєю;
• метеоризм, підвищене газоутворення;
• спазми та бурчання в животі після прийому їжі;
• здуття живота;
• «голодні болі»;
• постійна печія;
• часта відрижка.

У запущених випадках та при вираженому пошкодженні пілоричної частини або дванадцятипалої кишки можуть виникнути неспецифічні ознаки хелікобактеріозу, такі як:

• привкус металу у роті;
• епізоди сильної нудоти з кров'яною блювотою;
• швидка втрата ваги;
• неприємний, гнильний запах з рота, який зберігається навіть після ретельної гігієнічної обробки;
• кровоточивість ясен;
• тріщини на губах;
• білий наліт на язику та внутрішній поверхні щік.

Пацієнти з хелікобактеріозом також повідомляють про відчуття переповненого шлунка, підвищену втому та швидку слабкість під час фізичної активності.

При хронічному перебігу хелікобактерної інфекції виникають симптоми анемії: часті запаморочення, постійні головні болі, блідість шкіри, прискорений пульс та знижений артеріальний тиск.

Причини

Спеціалісти виокремлюють три основних способи передачі бактерії Helicobacter pylori:

• оральний: патоген передається від інфікованого носія через біологічні рідини до шлунка здорової людини;
• фекально-оральний: бактерія потрапляє в ШКТ із забрудненою їжею;
• водний: зараження відбувається через споживання води.

Нерідко зараження може відбутися контактним або побутовим шляхом, наприклад, якщо носій бактерії використовує спільний рушник або особисті предмети гігієни.

До непрямих причин розвитку хелікобактеріозу відносять:

• недостатня гігієна (непомирання рук після туалету, спілкування з тваринами або роботи в саду);
• поцілунки;
• використання тих самих столових приборів;
• вживання води, не призначеної для пиття, включаючи воду з річок та калюж.

У рідкісних випадках інфікування може статися під час ендоскопії шлунка, якщо медичне обладнання було недостатньо стерилізовано.

Діагностика

Клінічна картина хелікобактеріозу не має специфічних симптомів, тому первинна діагностика може бути ускладненою. Лікар-гастроентеролог аналізує скарги пацієнтів, збирає анамнез і призначає комплекс досліджень, який допоможе встановити причину захворювання. Він може включати:

• різні серологічні тести;
• дихальний тест;
• езофагогастродуоденоскопію;
• загальні аналізи крові та сечі;
• біохімію крові;
• біопсію слизової шлунка та дванадцятипалої кишки.

Також слід оглянути пацієнта терапевту. За необхідності можуть бути залучені спеціалісти з інших областей: ендокринології, інфекційних захворювань, імунології тощо.

Лікування

Якщо людина є лише носієм бактерії, не відчуває ніяких симптомів і в неї немає патологічних змін у шлунку, в лікуванні немає необхідності. Потрібно лише спостереження та профілактичні заходи.

В інших випадках лікування хелікобактеріозу підбирається з урахуванням ураженого відділу (привратника шлунка або дванадцятипалої кишки), поточного стану пацієнта та наявності інших захворювань. У терапії можуть бути використані:

• антибактеріальні препарати, бажано ті, до яких бактерія не розвинула резистентність (для цього проводяться додаткові тести та мікробіологічні аналізи);
• інгібітори протонної помпи, що знижують рівень кислотності в шлунку, зменшують печію та нейтралізують негативний вплив шлункового соку на слизові;
• деривати вісмуту, які мають бактерицидну дію.

Пацієнтам також призначають дієту, спрямовану на зменшення газоутворення, здуття та інших неприємних симптомів. При наявності супутніх захворювань проводиться відповідне лікування. Регулярний контроль стану пацієнта також є важливою частиною терапії. Ефективність лікування потім оцінюється за допомогою лабораторних тестів та гастроскопії.

Профілактика

Для запобігання зараженню або активації бактерії Helicobacter pylori рекомендується:

• дотримуватися правил особистої гігієни, використовуючи індивідуальні приналежності (рушники, зубні щітки, нитки, столові прибори);
• ретельно мити посуд з дезінфікуючими засобами під гарячою водою;
• не пити сиру воду з ненадійних джерел, а кип'ятити її;
• не займатися самолікуванням антибіотиками;
• не перевищувати курс прийому антибіотиків і не використовувати одні й ті ж препарати двічі поспіль протягом півроку;
• мити руки перед їдою, після туалету, спілкування з домашніми та вуличними тваринами, відвідування магазинів та інших громадських місць;
• дотримуватися збалансованого режиму харчування, уникаючи надмірного споживання жирної, смаженої та гострої їжі.

Пацієнти з хронічними захворюваннями ШКТ, не пов'язаними з Helicobacter pylori, повинні уважно стежити за перебігом своєї хвороби та уникати факторів, що сприяють зараженню або активації бактерії.