Холедохолітіаз - симптоми, лікування, причини

Що це таке?

Холеходолітіаз – це наявність каменів у холедосі.

Види холеходолітіазу

Класифікація базується на типі конкрементів. Існує кілька видів холеходолітіазу:

• холестериновий;
• білірубіновий, який може проявлятися як чорні пігментні конкременти (що складаються в основному з білірубіну) або коричневі пігментні конкременти (що складаються з білірубіну та жирів жовчі).

Симптоми холеходолітіазу

Це захворювання часто починається з помірних, постійних болів у верхній частині живота та правому підребер’ї. Ці болі можуть бути гострими або поступово посилюватись. Згодом можуть спостерігатись жовтушні зміни шкіри та склер, темна сеча, знебарвлений кал, часті проноси, а також наростаюча слабкість, нездужання та зниження апетиту. Нудота, блювання та підвищення температури не є постійними ознаками. Болі в животі можуть вщухати, а потім знову виникати. Початок захворювання часто пов'язується з харчовими факторами.

При розвитку холангіту може спостерігатись підвищення температури, погіршення загального стану та зміни в психічному стані. Закупорка холедоха на рівні з'єднання з дванадцятипалою кишкою може призвести до симптомів панкреатиту. Панкреатична біль локалізується в епігастральній області і може нагадувати пояс, що охоплює середню частину живота, зазвичай маючи безперервний характер (на відміну від кольок при холеходолітіазі) і іррадіюючи в спину. Нудота та блювання часто супроводжують цей стан.

Причини холеходолітіазу

Камені в холедосі можуть мати різні джерела. Найчастіше вони мігрують з жовчного міхура. Це переміщення відбувається завдяки підвищеному тиску в жовчному міхурі та покращеній скорочувальній здатності його стінок.

Рідше камені формуються безпосередньо в загальному жовчовивідному протоку. Основні причини виникнення холеходолітіазу можуть бути наступними:

• застій жовчі;
• запальні процеси в протоках (холангіт);
• первинний склерозуючий холангіт;
• стриктури, що виникли після запальних захворювань і медичних маніпуляцій.

Жовчнокам’яна хвороба частіше зустрічається у жінок, вагітних, людей похилого віку та пацієнтів з високим рівнем ліпідів у крові.

Також рідко конкременти можуть утворюватись у внутрішньопечінковому жовчному протоку, що називається первинним гепатолітозом.

Діагностика холеходолітіазу

Для діагностики холеходолітіазу відповідно до клінічних рекомендацій спочатку проводять об'єктивний огляд і пальпацію живота. При цьому виявляється болючість у верхній частині живота справа. Далі слідує лабораторне обстеження, що включає загальний і біохімічний аналізи крові. Холеходолітіаз зазвичай супроводжується підвищенням рівнів загального та прямого білірубіну, а також печінкових ферментів. Ці зміни відображають тяжкість механічної жовтяниці, яка найчастіше має хвилеподібний характер через рухомі конкременти.

Наступний крок діагностики включає візуалізацію каменів із застосуванням інструментальних методів.

• Ультразвукове дослідження (УЗД) розглядається як основний скринінговий метод при підозрі на механічну жовтяницю. Ключовими ознаками УЗД є наявність каменів у жовчному міхурі та розширення жовчних протоків, ступінь якого відповідає рівню внутрипротокового тиску та визначається рівнем обструкції жовчних шляхів і її тривалістю. Тим не менш, чутливість УЗД при холеходолітіазі значно нижча, ніж при наявності конкрементів у жовчному міхурі.
• КТ без контрастування може допомогти у виявленні каменів розміром 1-2 мм. Однак «м’які» конкременти, що не містять кальцію, такі як білірубінові або холестеринові, можуть бути візуалізовані лише при внутрішньовенному контрастуванні.
• Найбільш чутливим неінвазивним методом діагностики холеходолітіазу вважається магнітно-резонансна холангіографія (МРХГ). Вона застосовується, коли УЗД та КТ недостатньо інформативні. МРХГ є методом вибору при наявності симптомів механічної жовтяниці і не вимагає введення контрастних речовин.

Лікування холеходолітіазу

Основним методом патогенетичного лікування холеходолітіазу є хірургічне втручання, яке дозволяє усунути закупорку загального жовчного протоку.

Консервативне лікування

Таке лікування застосовують на етапі підготовки до операції, метою якого є відновлення водно-електролітного балансу, зменшення больового синдрому та корекція супутніх станів.

Хірургічне лікування

В сучасній практиці перевагу надають ендоскопічним втручанням, включаючи розсічення сфінктера в області сосочка дванадцятипалої кишки та видалення конкрементів. Ретроградна холангіопанкреатографія може виконуватись під загальним наркозом, у положенні на спині або на лівому боці, хоча найбільш поширеним залишається горизонтальне положення. Лікар вводить дуоденоскоп у дванадцятипалу кишку, далі катетер і провідник просуваються в загальний жовчний проток, після чого використовується сфінктеротом для висічення сосочка та вилучення каменя.

Якщо камені великі або численні та застрягли в холедосі, може знадобитися хірургічне видалення. Виконання лапароскопічного або відкритого дослідження загального жовчного протоку необхідне для видалення каменів, які не можуть бути видалені ендоскопічними методами.

В окремих випадках може бути рекомендована холецистектомія через ризик повторного утворення каменів у жовчному міхурі. Кожен випадок розглядається індивідуально, однак холецистектомія не показана при первинних каменях, що утворились у холедосі.

Профілактика

Щоб знизити ризик виникнення жовчнокам’яної хвороби, рекомендується обмежити споживання тваринних жирів, дотримуватись збалансованої дієти та регулярно займатися фізичною активністю (гіподинамія сприяє застоєві та згущенню жовчі).

Реабілітація

Реабілітація після операції спрямована на дотримання принципів дієтичного харчування. Рекомендується скоротити частку жирів у дієті, збільшити кількість рослинної клітковини та приймати їжу дробно 5-6-7 разів на день.