Жовчнокам'яна хвороба - симптоми, лікування, причини

Що таке жовчнокам’яна хвороба?

Жовчнокам’яна хвороба (ЖКХ) – це хронічне захворювання, що проявляється утворенням твердих каменів у жовчному міхурі та жовчовивідних шляхах. Основним фактором, що сприяє її розвитку, вважається спадкова схильність. Крім того, важливу роль в виникненні захворювання відіграють харчові звички, особливо споживання надмірної кількості простих вуглеводів (наприклад, солодощів, випічки тощо).

Види

Класифікація жовчнокам’яної хвороби охоплює не лише різні форми самої патології, але і особливості каменів, включаючи їхнє розташування, склад та розміри.
Залежно від місцезнаходження каменів виокремлюють три основні форми захворювання:

• холецистолітіаз – конкременти знаходяться в жовчному міхурі;
• холедохолітіаз – камені розташовуються в загальному жовчовивідному протоку;
• внутрішньопечінковий холелітіаз – конкременти знаходяться в жовчних протоках печінки.

Основний механізм утворення каменів – це згущення жовчі. Вони можуть мати різний склад, і в залежності від цього виокремлюють однорідні (гомогенні) конкременти:

• холестеринові, які можуть досягати значних розмірів;
• пігментні, утворені переважно з билирубінових сполук, можуть бути чорного або коричневого кольору;
• вапняні, які зустрічаються дуже рідко.

Також існують інші види каменів, такі як змішані, що складаються з органічних сполук, жовчного пігменту та холестерину, а також складні конкременти з холестериновим ядром, покритим оболонкою з кальцію та билирубіну. Такі види каменів зустрічаються в менш ніж 10% випадків ЖКХ.
Крім того, камені класифікують за розміром:

• великі – більше 2 см в діаметрі;
• малі – менше 1 см;
• середні – від 1 до 2 см.

Найбільш часто зустрічаються малі та середні камені змішаного типу, а також однорідні холестеринові конкременти.

Симптоми

ЖКХ може мати безсимптомний перебіг тривалий час, але на певному етапі з’являються клінічні прояви. Яскраві симптоми виникають при закупорці жовчних шляхів каменем (жовчні коліки) або при розвитку запального процесу (гострий холецистит).
Жовчні коліки – один з найбільш характерних ознак жовчнокам’яної хвороби, що виникає при переміщенні каменя, коли він блокує вихід з жовчного міхура або загальний жовчовивідний проток. Це призводить до підвищення тиску всередині, що викликає сильний біль. Характерні ознаки болю:

• з’являється через 1-1,5 години після прийому жирної їжі або рясної їжі, також може бути спровокована тряскою під час поїздки або нахилами тіла;
• різке наростання болю в короткий термін;
• вона постійна і відчувається як розпирання;
• тривалість нападу варіюється від кількох хвилин до кількох годин;
• локалізується в області епігастрію і правого підребер’я, може іррадіювати в праву руку, між лопатками і праву сторону шиї;
• супутні прояви включають нудоту та блювоту, які не приносять полегшення, коливання серцевого ритму, зміну артеріального тиску, незначне підвищення температури тіла, хибні позиви до дефекації або здуття живота;
• купірування болю може відбуватися раптово саме по собі або після введення спазмолітиків.

Особливу увагу слід приділити нічним симптомам. Данські дослідники дійшли висновку, що біль у правому підребер’ї, що виникає через кілька годин після сну, є досить специфічним для захворювань жовчних шляхів. Це може бути неявною жовчною колікою, але вимагає термінової консультації гастроентеролога або гепатолога.
Гострий холецистит – ще один класичний симптом ЖКХ. Зазвичай про це захворювання говорять, якщо больовий напад триває більше 6 годин і біль посилюється. При цьому больові відчуття охоплюють все праве підребер’я, посилюються при глибоких вдихах, рухах і прощупуванні живота. Супутніми симптомами можуть бути відсутність апетиту, багаторазова блювота без полегшення, здуття живота, що пов’язано з можливою кишковою непрохідністю. Температура може підвищуватися до 38-39°С, також можливий розвиток жовтяниці через запальні процеси в жовчних шляхах.

Причини

Головним фактором у розвитку діабету є спадкова схильність. Однак є й інші фактори, які можуть як бути причиною появи ЖКХ, так і представляти собою передумови в поєднанні з іншими обставинами. До них відносяться:

• вік: найбільший ризик спостерігається у віці 40-69 років;
• жіноча стать – вважається, що естрогени сприяють згущенню жовчі, підвищуючи ймовірність утворення каменів, однак після настання менопаузи ймовірність виникнення у чоловіків і жінок стає практично однаковою;
• вагітність, коли гормональні зміни та тиск зростаючої матки на жовчні шляхи підвищують ризик згущення жовчі та формування конкрементів (іноді після пологів камені можуть розсмоктуватися самі);
• гормональна терапія у період менопаузи у жінок, оскільки введені естрогени впливають на властивості жовчі;
• ожиріння та підвищення рівня тригліцеридів у крові;
• цукровий діабет та метаболічний синдром;
• цироз печінки;
• швидке зниження маси тіла, в тому числі після баріатричної хірургії;
• недостаток фізичної активності.

Зазначає на себе увагу, що в останні роки ЖКХ значно «помолоділа». Часто ознаки захворювання діагностуються навіть у дітей і підлітків, що пов’язується з ростом рівня ожиріння, погіршенням фізичного стану молоді та неправильним харчуванням.

Діагностика

Діагностика починається з детального аналізу скарг та даних об’єктивного обстеження. ЖКХ може проявляти симптоми, схожі з інфарктом міокарда, пієлонефритом та іншими патологіями травної системи, тому для точного діагнозу лікар розробляє індивідуальний план діагностики, який може включати:

• загальний аналіз сечі та крові;
• біохімічне дослідження крові;
• ультразвукове дослідження органів черевної порожнини;
• електрокардіографію та вимір специфічних кардіальних ферментів у крові;
• рентгенографію черевної порожнини та грудної клітки;
• рентгенконтрастне дослідження жовчних протоків;
• ендоскопічну ретроградну холангіографію (при цьому дослідницький зонд вводиться через рот і направляється до дванадцятипалої кишки).

В складних випадках може використовуватися комп’ютерна томографія та магнітно-резонансна холангіопанкреатографія. Якщо у пацієнта є інші хронічні захворювання, до діагностичного процесу можуть бути залучені вузькі спеціалісти, такі як ендокринологи, гінекологи, кардіологи та інші.