Панкреатит - симптоми, лікування, причини

Що таке панкреатит?

Панкреатит представляє собою одно з найбільш поширених захворювань органів травлення. Гострий запальний процес у підшлунковій залозі може призвести до загибелі її тканин і порушенню критично важливих функцій. У разі несвоєчасного лікування запалення може ускладнитися бактеріальною інфекцією, яка може поширитися на сусідні структури. Зазвичай початковим симптомом захворювання стає сильний біль у лівому боці живота, хоча хронічна форма панкреатиту може протікати безсимптомно.

Підшлункова залоза виконує життєво важливі функції в системі травлення, дозволяючи організму засвоювати поживні речовини. Вона виділяє ферменти, які розщеплюють білки, жири та вуглеводи в кишечнику. Ще однією ключовою задачею підшлункової залози є ендокринна регуляція, необхідна для зберігання та використання глюкози. При гострому панкреатиті ферменти, відповідальні за травлення, затримуються в залозі та починають руйнівну атаку на її тканини.

Про захворювання

Протягом останніх тридцяти років спостерігається більш ніж двократне зростання випадків панкреатиту. Точну статистику захворюваності важко визначити, однак частота хронічного панкреатиту серед різних країн коливається від 0,2 до 0,68%. Дана патологія виявляється у 6-8% пацієнтів гастроентерологічного профілю.

У розвинених країнах хронічний панкреатит значно «помолодів»: середній вік пацієнтів з цим діагнозом знизився з 50 до 39 років, і серед пацієнтів на 30% збільшилося число жінок. Частка алкогольного панкреатиту зросла з 40 до 75%.

Також фіксується збільшення захворюваності раком підшлункової залози, що розвивається на фоні хронічного панкреатиту. В Росії ситуація ще більш тривожна: за статистикою, поширеність хронічного панкреатиту серед дітей складає 9-25 випадків, а серед дорослих — 27-50 випадків на 100 000 населення.

Симптоми панкреатиту

Ознаки захворювання залежать від його форми. Гострий панкреатит характеризується дуже сильним болем у лівому підребер'ї та верхній частині живота (під грудною кісткою). Хронічний панкреатит іноді може не проявлятися довгий час.

До інших симптомів належать:

• нудота і блювання;
• підвищена температура;
• здуття живота;
• діарея або запори;
• жовтушність шкіри і склер;
• прискорене серцебиття;
• невиправдана втрата ваги.

Іноді біль може слугувати ключовим симптомом, що дозволяє визначити форму захворювання. При гострому панкреатиті різка біль у лівому підребер'ї зазвичай з'являється раптово і не зникає без медичної допомоги. В той же час, при хронічному панкреатиті біль частіше буває приступоподібною і посилюється після їжі.

Причини панкреатиту

Головним механізмом виникнення панкреатиту є передчасна активація травних ферментів. У звичайних умовах ці речовини проходять в кишечник у неактивній формі, однак при різних захворюваннях вони починають руйнувати тканини підшлункової залози. Інфекційні агенти можуть проникати в орган з інших частин травного тракту через кровотік і лімфу.

Основні фактори, що сприяють запаленню підшлункової залози:

• зловживання алкоголем;
• жовчнокам'яна хвороба;
• неконтрольований прийом медикаментів;
• вірусні та бактеріальні інфекції;
• куріння;
• високий рівень тригліцеридів і кальцію в крові;
• порушення в імунній системі;
• анатомічні аномалії, що викликають затримку ферментів в органі;
• запальні процеси в кишечнику та жовчних протоках;
• травми живота;
• злоякісні пухлини підшлункової залози.

Причини гострого і хронічного панкреатиту можуть відрізнятися, однак до найбільш значимих негативних факторів, що впливають на стан органу, гастроентерологи завжди відносять алкоголізм і хвороби жовчних шляхів.

Діагностика панкреатиту

При виникненні симптомів панкреатиту необхідно невідкладно звернутися до лікаря. Гастроентерологи проводять первинне обстеження і швидко визначають основні ознаки захворювання. Після встановлення очевидних симптомів спеціаліст нашої клініки призначає інструментальні та лабораторні дослідження для точного діагнозу та підбору методики лікування.

• Загальний та біохімічний аналіз крові. Спеціалісти нашої клініки проводять забір венозної крові, щоб визначити ознаки хвороби. Підвищена активність підшлункових ферментів і збільшена кількість лейкоцитів сигналізують про запалення в органі;
• Аналізи сечі та калу – додаткові лабораторні дослідження для виявлення клінічних ознак панкреатиту. При хронічному запальному процесі копрограма може виявити надмірну кількість жирів у калі;
• Ультразвукове дослідження органів черевної порожнини. Цей безпечний метод візуальної діагностики дозволяє лікарю оцінити структуру тканин і виявити причини запалення;
• Ендосонографія – сучасний метод дослідження, який поєднує в собі переваги УЗД та ендоскопії. Для більш детального огляду тканин підшлункової залози лікар вводить у шлунково-кишковий тракт пацієнта гнучку трубку з датчиком;
• Комп'ютерна або магнітно-резонансна томографія – ефективні методи візуальної діагностики. Послідовні знімки, отримані за допомогою КТ або МРТ, необхідні для більш точного діагностичного пошуку;
• Рентгеноконтрастна візуалізація протоків підшлункової залози, що використовується для з'ясування первопричини запалення органу.

Лікування

Консервативне лікування панкреатиту

Для покращення стану пацієнта і запобігання розвитку серйозних ускладнень потрібно усунути запальний процес у підшлунковій залозі. Лікарі нашої клініки виявляють причину хвороби за результатами діагностики і підбирають найбільш підходящу терапію. Лікування гострого панкреатиту проводиться виключно в стаціонарних умовах, тоді як хронічна форма хвороби поза стадією загострення може лікуватися амбулаторно.

Остропанкреатичне лікування включає в себе такі компоненти:

• введення антибіотиків широкого спектра дії внутрішньовенно; цей етап є критично важливим, оскільки запобігає розвитку інфекції або усуває вже існуючі патогенні мікроорганізми в органі;
• відновлення водно-електролітного балансу і надходження поживних речовин через внутрішньовенні розчини; такий підхід також сприяє виведенню токсинів з організму;
• препарати, що допомагають у детоксикації;
• знеболювальні засоби та спазмолітики для полегшення стану пацієнта.

В перші дні лікування пацієнту рекомендується утримуватися від їжі для відновлення нормальної функції підшлункової залози. Усі необхідні поживні речовини вводяться внутрішньовенно.

При хронічному панкреатиті застосовується лікувальна дієта та ферментні препарати.

Важливо відзначити, що правильне харчування відіграє ключову роль у процесі оздоровлення, і суворе дотримання рекомендацій лікарів нашої клініки допомагає досягти позитивних результатів.

Хірургічне лікування панкреатиту

При наявності гнійних процесів, закупорці проток залози та некрозі органа, а також в інших випадках важких ускладнень може знадобитися хірургічне втручання.

В залежності від клінічної ситуації можуть бути призначені наступні типи хірургічного лікування:

• відкриття абсцесів та видалення нежиттєздатних тканин; після видалення мертвих тканин встановлюється дренаж для полегшення виведення гною;
• видалення жовчного міхура у разі гострого панкреатиту, викликаного жовчнокам'яною хворобою;
• дренування кісти підшлункової залози;
• часткове або повне видалення підшлункової залози при великих ураженнях тканин органа;
• видалення каменів з проток підшлункової залози;
• створення штучного каналу (анастомозу) між основним протоком підшлункової залози та дванадцятипалою кишкою;
• розсічення великого сосочка дванадцятипалої кишки у випадку звуження сфінктера Одді, що дозволяє відновити відтік жовчі та підшлункового соку в кишечник.

Основні хірургічні методи спрямовані на покращення відтоку підшлункового соку і жовчі.

Профілактика

Профілактичні заходи проти панкреатиту включають в себе:

• відмову від уживання алкогольних напоїв, оскільки етанол має токсичний вплив на підшлункову залозу;
• дотримання дієти, що виключає вживання жирної, смаженої та гостросоленої їжі;
• відмову від куріння та непотрібного прийому лікарських засобів, таких як гормональні препарати, діуретики та кортикостероїди;
• своєчасне лікування захворювань органів черевної порожнини.

Реабілітація

Пацієнтам, які перенесли панкреатит, потрібно дотримуватися строгого дотримання дієти. Розширення раціону повинно відбуватися поступово, і їжа, багата жирами та важкими компонентами, повинна бути виключена майже на все життя. Після оперативного втручання також слід обмежити фізичну активність, уникати теплових процедур і приймати препарати згідно призначенням лікаря. Тривалість відновлювального періоду залежить від типу операції та загального стану пацієнта.