Гострий живіт - симптоми, лікування, причини

Про захворювання

Гострий живіт може бути наслідком травм та гострих хірургічних захворювань органів черевної порожнини та зачеревного простору. Встановлення такого діагнозу вимагає невідкладного звернення до хірурга.

Точне визначення діагнозу є критично важливим для подальшого лікування. Наприклад, при гострому апендициті показано оперативне втручання, тоді як при гострому панкреатиті первочерговими заходами є консервативні методи терапії тощо.

Види

Причини формування гострого живота можуть включати:

• абдомінальні;
• гінекологічні;
• урологічні;
• травматичні;
• судинні.

Симптоми гострого живота

До основних симптомів гострого живота відносяться:

• сильні болі в області живота;
• рефлекторне напруження м’язів живота (дошкоподібний живіт);
• походження блювоти;
• здуття живота, викликане порушенням відходження газів та фекалій.

Це загальний набір симптомів, а деталі клінічної картини визначаються характером та локалізацією патології.

Причини гострого живота

Основні причини гострого живота можуть бути як у жінок, так і у чоловіків:

• травми органів черевної порожнини та зачеревного простору;
• гострі запальні процеси в кишечнику, підшлунковій залозі, жовчному міхурі тощо;
• перфорація порожнистих органів (кишечника, шлунка);
• кровотечі в черевну порожнину;
• гостра кишкова непрохідність;
• гостре порушення кровообігу в брижі кишечника (тромбоз, атеросклероз).

К найбільш поширеним патологіям, з якими асоційований гострий живіт, відносяться апендицит, кишкова інвагінація, прободіння або перфорація виразки шлунка або дванадцятипалої кишки, кишковий заворот, дивертикуліт та гострий тромбоз брижейкової артерії тощо.

У гінекології гострий живіт може бути зумовлений такими захворюваннями, як гостре запалення придатків, розрив тубоовариального утворення, перервавшася позаматкова вагітність, апоплексія яєчника, перекрут придатків матки та розрив кісти.

У вагітних жінок можливий розвиток будь-якої гострої хірургічної патології, що вимагає міждисциплінарного підходу для забезпечення безпеки як для матері, так і для плода. Гострий апендицит займає лідируючу позицію в структурі гострих хірургічних захворювань органів черевної порожнини у вагітних.

Діагностика гострого живота

Діагностика гострого живота, згідно з клінічними рекомендаціями, спрямована на підтвердження точного діагнозу, включаючи визначення локалізації та характеру патології. Основні компоненти діагностичного пошуку включають:

• загальний клінічний аналіз крові: підвищений рівень лейкоцитів вказує на запальний процес, а зниження рівня гемоглобіну може свідчити про кровотечу;
• загальний клінічний аналіз сечі: допомагає виявити ознаки, характерні для загострення сечокам’яної хвороби;
• ультразвукове дослідження органів черевної порожнини та сечостатевої системи (для жінок також проводиться УЗД матки та придатків);
• оглядова та контрастна рентгенографія, що дозволяє виявити наявність вільної рідини та газу в черевній порожині.

У випадках підозри на гостру патологію матки та придатків може бути корисна пункція черевної порожнини через задній свід влагаліща. Наприклад, якщо стався розрив труби при позаматковій вагітності або апоплексії яєчника, то можна отримати кров; у випадку розриву тубоовариального утворення – гній; а при гострому запаленні придатків – серозну рідину з високим вмістом лейкоцитів.

Диференційна діагностика здійснюється від загального до приватного. Це необхідно для встановлення діагнозу та розробки найкращого плану лікування. Обов’язково враховується характер больового синдрому: час появи, локалізація (зліва, справа), інтенсивність та зв’язок із симптомами подразнення очеревини тощо.

Лікування гострого живота

Лікування гострого живота залежить від його причин. В деяких випадках можливе консервативне лікування, в інших – потрібне невідкладне хірургічне втручання.

Консервативне лікування

Програма консервативного лікування визначається характером патології. Наприклад, при гострому панкреатиті лікування включає в себе утримання від їжі та застосування антисекреторних препаратів, що забезпечує функціональний спокій підшлункової залози та сприяє безперервному усуненню запалення.

При гострому мезентеріальному тромбозі призначають інтенсивну антикоагулянтну, антиагрегантну та фібринолітичну терапію. У випадку неефективності такого лікування може бути прийнято рішення про операцію.

Всем пацієнтам на консервативному лікуванні призначаються знеболювальні засоби.

Хірургічне лікування

В більшості випадків захворювання, що супроводжуються гострим животом, вимагають проведення хірургічної операції. Обсяг втручання визначається особливостями діагностики:

• при перфорації виразки шлунка – її ушивання;
• при інвагінації кишечника – розправлення інвагінату, а при наявності некротичних змін – резекція кишечника;
• при апендициті – видалення апендикса;
• при холециститі з супутньою жовчнокам’яною хворобою – видалення жовчного міхура;
• при тубоовариальному утворенні (гнійне ураження придатків, яке зливається з оточуючими тканинами в єдиний конгломерат) – видалення цієї патології тощо.

Профілактика

Профілактика гострого живота зосереджена на своєчасному лікуванні захворювань, здатних ускладнитися гострою хірургічною патологією. Наприклад, при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки проводиться консервативна терапія, спрямована на елімінацію збудника. Це дозволяє створити умови для загоєння дефекту тканини і таким чином запобігти виникненню ускладнень у майбутньому.

Реабілітація

Реабілітація після хірургічного втручання визначається типом і обсягом операції:

• при операціях на органах травної системи необхідно строго дотримуватись дієти;
• після гінекологічних операцій важливо дотримуватись статевого спокою і використовувати засоби контрацепції;
• при урологічних втручаннях слід своєчасно спустошувати сечовий міхур тощо.