Гастроентерит - симптоми, лікування, причини

Що таке гастроентерит?

Гастроентерит – це запалення слизової оболонки шлунка та кишечника, яке може проявлятися в гострій або хронічній формі, і зазвичай має інфекційну природу. У тяжких випадках цей стан може призвести до значного зневоднення, що негативно позначається на функціонуванні внутрішніх органів та знижує якість життя пацієнта. Звернення до лікаря при перших ознаках гастроентериту може допомогти у швидшому одужанні та запобігти розвитку небезпечних наслідків.

Характеристика захворювання

Ця патологія є дуже поширеною – за частотою захворюваності гастроентерит займає друге місце серед інфекційних захворювань, поступаючись лише гострим респіраторним інфекціям. Захворювання найчастіше вражає дітей, але воно також не рідкість серед дорослих.

Гастроентерит порушує функції травлення, секреції та транспортування в уражених органах, викликає зміни в імунній системі та обміні речовин, що відображається на клінічній картині захворювання.

Класифікація

За характером протікання гастроентерит поділяється на 2 види:

• гострий (починається раптово, проявляється яскравими клінічними ознаками);
• хронічний (протікає з чергуванням загострень і ремісій).

Також виділяються 3 ступеня тяжкості гострого гастроентериту:

• легка – спостерігається рідка блювота та частий стул; температура залишається в межах норми, ознаки зневоднення відсутні;
• суттєва – блювота і діарея до 10 разів на день, температура досягає 38.0-38.5°С, є початкові прояви зневоднення;
• тяжка – непереборна блювота і діарея, висока температура (39°С і вище), озноб, виражені ознаки зневоднення.

За причинами розвитку гастроентерит поділяється на:

• інфекційний (вірусний, бактеріальний, викликаний найпростішими);
• неінфекційний (алергічний, лікарський, викликаний хімічними або фізичними факторами).

Клінічні прояви

Симптоми гострого гастроентериту виникають раптово та наростають протягом кількох годин. У пацієнтів спостерігаються нудота і блювота, частий рідкий стул, бурчання в животі, дифузний біль у кишечнику, можливий дискомфорт і біль в області шлунка. Кількість епізодів блювоти та діареї може варіюватися від 1-2 до 10-15 разів на добу, і блювота зазвичай приносить тимчасове полегшення.

Інші нехарактерні прояви гострого гастроентериту можуть включати:

• підвищення температури;
• загальну слабкість та втомлюваність;
• головний біль і запаморочення;
• сонливість;
• симптоми дегідратації (сухість шкіри та слизових оболонок, білий наліт на язику, спрага, сильна слабкість, частий пульс, зниження артеріального тиску, в тяжких випадках – зменшення сечовипускання, зниження температури, сплутаність свідомості, судоми).

Хронічний гастроентерит у стадії загострення характеризується болем у животі після їжі, відрижкою, нудотою, іноді блювотою, здуттям, бурчанням у животі та зміною частоти і консистенції стулу (частіше, ніж один раз на день, часто полу-рідкої або рідкої консистенції).

Загальні симптоми загострення хронічного гастроентериту:

• слабкість і втомлюваність;
• зміни настрою (плачливість і дратівливість);
• проблеми зі сном;
• ламкість нігтів і волосся;
• сухість і зниження тонусу шкіри.

Загострення можуть бути спровоковані неправильним харчуванням і супутніми захворюваннями травного тракту. Застосування коректного лікування на стадії загострення, як правило, призводить до ремісії протягом 10-14 днів.

Етіологія

Основними причинами гастроентериту є інфекції, викликані вірусами (норовори, астровіруси, аденовіруси, ротавіруси), бактеріями (клостридії, шигели, кампілобактер, кишкова паличка, сальмонели, стафілококи) та паразитами (амеби та інші).

Інші причини гострого гастроентериту можуть включати:

• алкоголь;
• гостра або жирна їжа;
• вплив радіації;
• хімікати;
• лікарські препарати;
• алергічні реакції на певні продукти.

Хронічна форма захворювання може розвиватися внаслідок невірно лікуваної гострої форми або через інфекцію, викликану бактерією Helicobacter pylori, особливо у пацієнтів з залежністю від алкоголю.

Методи діагностики

Процес діагностики гастроентериту включає кілька етапів:

• збір скарг і анамнезу;
• аналіз історій захворювань і епідеміологічної ситуації в регіоні;
• об'єктивне обстеження (вимірювання температури, оцінка стану шкіри, наявність болючості живота, і бурчання при пальпації);
• лабораторні дослідження (клінічний аналіз крові, визначення ознак запальних процесів і/або зневоднення, аналіз калу на наявність крові, слизу, жирів і неперетравленої клітковини);
• ідентифікація збудників інфекції у блювотних або калових масах, крові, сечі;
• інструментальні методи дослідження (ЕФГДС, УЗД органів черевної порожнини, визначення рН у шлунку, антрудоденальна манометрія).

На підставі отриманих даних лікар встановлює діагноз і рекомендує найбільш підходящий режим лікування для пацієнта.

Способи лікування

Ключовим аспектом терапії гострого гастроентериту є регідратація, тобто компенсація нестачі рідини в організмі та запобігання зневодненню. Метод відновлення рідини залежить від стану пацієнта і може включати як прийом сольових розчинів для пиття, так і внутрішньовенне введення рідини (крапельниці).

Важливо також дотримуватись правил дієтотерапії. Рекомендується вживати легкоусвояну, щадну їжу, уникаючи гострих, жирних і смажених страв. В перші дні хвороби апетит може бути знижений або відсутній, а навіть вигляд чи запах їжі можуть викликати блювоту. Важливо в цей період дотримуватись голоду, а по мірі відновлення апетиту починати їсти невеликими порціями, поступово додаючи нові продукти з урахуванням обмежень. Важливо повністю виключити газовані напої, каву та алкоголь на час захворювання.

Також можуть призначатися:

• антибіотики при підтвердженій бактеріальній інфекції;
• ентеросорбенти для зв'язування токсинів та зниження діареї;
• спазмолітики та препарати вісмуту для полегшення болю;
• інгібітори протонної помпи та антациди при підвищеній кислотності;
• натуральний шлунковий сік при зниженій кислотності;
• ферменти при недостатній ферментативній активності ШКТ;
• в деяких випадках – проти блювотні та проти діарейні препарати;
• пробіотики.

Курс лікування хронічного гастроентериту може включати фізіотерапевтичні методи, такі як магнітотерапія, електрофорез з знеболюючими препаратами та інші.

Профілактичні заходи

Для зниження ризику розвитку гастроентериту рекомендується:

• дотримуватись особистої гігієни (регулярне миття рук – після вулиці, перед вживанням їжі та після контакту з забрудненими предметами);
• мити овочі та фрукти перед вживанням;
• забезпечувати ретельну термічну обробку м'яса та риби;
• не пити з підозрілих джерел;
• мінімізувати контакти з людьми, які страждають на гастроентерит.

Реабілітація

Пацієнтам, які перенесли гастроентерит, рекомендується повноцінне та збалансоване харчування, а також, по можливості, відпочинок у санаторії чи курорті. Ці заходи сприяють швидшому відновленню організму.