Озен - симптоми, лікування, причини

Про захворювання

Озена є прогресуючим захворюванням, яке потребує обов'язкового втручання. Унікальність цієї патології полягає в тому, що атрофічні зміни вражають не тільки слизову оболонку, але й кістково-хрящову структуру носа. Для цього стану характерне утворення густого секрету з неприємним запахом, який швидко висихає і утворює важко видаляються кірки. В даний час вважається, що головним винуватцем озени є бактерія Klebsiella ozaenae. Також вважають, що патогенез цієї хвороби пов'язаний з порушеннями в обміні заліза, що створює умови для приєднання специфічної бактеріальної флори і розвитку інфекційного запального процесу.

Ключовою та значущою методикою лікування, з погляду сучасної отоларингології, є місцева терапія, спрямована на усунення патогенетичних механізмів. Показано застосування лікарських засобів, які покращують трофіку слизової, активують залозисту активність і сприяють покращенню роботи мукоциліарного клиренсу.

Види

Озена поділяється на дві основні категорії:

• неускладнена;
• ускладнена, наприклад, з перфорацією носової перегородки.

Симптоми озени

У пацієнтів з атрофією слизової носа спостерігаються зниження нюху, утруднене дихання через носа, а періодично можуть виникати кровотечі з носових проходів. Утворювані кірки можуть викликати свербіж, що призводить до спроб пацієнта їх видалити, в результаті чого уражається слизова оболонка. Виразки на слизовій носа можуть призвести до формування перфорації носової перегородки.

Незвичний запах, що турбує пацієнтів з озеною, виникає, ймовірно, через біологічну активність патогенних мікроорганізмів (бактеріальні ферменти сприяють утворенню неприємних речовин) та запального ураження кістково-хрящових структур носа. Цей вкрай неприємний запах є важливим діагностичним показником озени.

Причини озени

Інформація про захворювання відома здавна, однак досі причини озени не були остаточно встановлені. На даний момент виділяється кілька теорій, що пояснюють природу захворювання.

1. Анатомічна теорія. Згідно з нею розвиток смердючої озени у дорослих пов'язаний з вродженими широкими носовими проходами та недорозвиненням придаткових синусів.
2. Патофізіологічна гіпотеза. Вона пояснює виникнення озени частими запальними процесами, що призводять до специфічної атрофії.
3. Інфекційна теорія. Наразі є найбільш поширеною; при лабораторному аналізі у 80% пацієнтів виявляється Klebsiella ozaenae, хоча у них також може бути велике видовий різноманіття патогенних мікроорганізмів.
4. Спадкова теорія. Часто зустрічаються випадки збільшеної захворюваності серед кровних родичів, що вказує на можливу генетичну схильність, яка активується у відповідь на несприятливі внутрішні та зовнішні фактори.
5. Нейрогенна гіпотеза. Цю теорію пов'язують з порушеннями вегетативної нервової системи.
6. Ендокринна гіпотеза. Вона намагається пояснити зміни симптоматики в періоди вагітності, перед менструацією і в менопаузі.

Діагностика озени

Визначення атрофічних змін слизової оболонки носа достатньо просте завдяки суб'єктивним скаргам і об'єктивному огляду. При риноскопічному дослідженні передньої частини носа виявляються широкі носові ходи, блідість і витончення слизової, а також скупчення в'язкої жовтої речовини, що утворює масивні кірки, які видаляються цілими шматками при певному зусиллі. Завдяки розширенню носових проходів відкривається видимість задньої стінки носоглотки. Діагностика озени також включає посів виділень з носа для визначення бактеріальної флори та її чутливості. В обстеження може входити комп'ютерна томографія носових пазух.

Лікування озени

На першій стадії рекомендується консервативне лікування, яке включає протимікробну терапію та препарати заліза. Для пацієнтів з вираженою формою захворювання рекомендований комбінований підхід, що поєднує консервативне лікування і хірургічну корекцію носових проходів. На третій стадії (умовно-регресивній) необхідно продовження консервативної терапії.

Консервативне лікування

Консервативне лікування озени є багатогранним. Воно зазвичай включає:

• промивання носових шляхів фізіологічним розчином і йодом для стимуляції секреції залоз слизової;
• орошення слизової розчином морської солі;
• місцеве застосування масляних розчинів;
• дезодоруючу терапію для усунення неприємного запаху;
• прийом антибіотиків, до яких чутливі клебсієли;
• прийом антианемічних препаратів для відновлення запасів заліза в організмі.

Хірургічне лікування

Хірургічне втручання спрямоване на відновлення нормальної анатомії носа. Для цього використовуються різні імплантаційні матеріали, такі як аутохрящ, лавсан, тефлон, капрон та інші. Головна мета операції – звуження носових проходів.

Профілактика

Ефективні методи профілактики не розроблені. Важливо своєчасно лікувати запальні процеси у носі та придаткових пазухах.

Реабілітація

Методи загального впливу на атрофічний процес включають бальнеотерапію і кліматотерапію, а також санаторно-курортне лікування. Ці методи активно застосовуються в реабілітації пацієнтів з смердючими виділеннями з носа.