Перихондрит - симптоми, лікування, причини

Що це таке?

Перихондрит – це запальний процес, що зачіпає надхрящеву оболонку. Це захворювання зустрічається порівняно рідко.

Про захворювання

Запалення найчастіше спостерігається в хрящовій тканині таких областей, як хрящі ребер, гортані, вушній раковині та носі.

Основними ознаками перихондриту є біль і набряк навколишніх тканин. В області запалення шкіра червоніє і стає блискучою. В деяких випадках ексудативне запалення може перейти в гнійне. Якщо тканини загоюються неповністю, може утворитися свище, який періодично загострюється і починає виділяти гній.

Діагноз перихондриту встановлюється на основі клінічного огляду та пальпації. Точне підтвердження вимагає ультразвукового обстеження м’яких тканин і виконання фістулографії (рентген-дослідження з введенням контрастної речовини в свище). Іноді діагностична програма розширюється.

Лікування перихондриту може бути консервативним або хірургічним, залежно від стадії захворювання.

Види

Перихондрит ділиться на дві категорії:

• первинний, коли запалення зачіпає здорову хрящову тканину (зазвичай результат травми);
• вторинний, де запалення виникає через інфекції, що проникають в надхрящницю з інших джерел (наприклад, карієс, ангіна, пієлонефрит та ін.).

За етіологічними ознаками перихондрит поділяється на дві групи:

• Асептичний, не пов'язаний з інфекцією, що часто вказує на аутоімунний процес. В нормі імунна система не реагує на надхрящницю, але при порушенні бар'єрів, наприклад, через травму, може розвинутися аутоімунне запалення, коли імунітет атакує власні тканини.
• Гнійний, що виникає через впровадження піогенної бактерії (стафілококи, стрептококи, кишкова паличка тощо).

Симптоми перихондриту

Запалення надхрящевої оболонки ребер може проявлятися наступними симптомами:

• біль, що розповсюджується вздовж ребер;
• посилення болю при глибокому вдиху;
• локальне утворення інфільтрату, що викликає почервоніння та набряк шкіри в області запалення;
• виникнення флюктуації, пов'язаної з розм'якшенням гнійного вогнища;
• підвищення температури тіла (при цьому нормальна температура не виключає наявність перихондриту).

Прорив гнійника може мати два напрямки: зовнішній, коли утворюється свище, і внутрішній, що може призвести до утворення затеків у м’яких тканинах.

При перихондритах гортані спостерігаються утруднене дихання і біль у горлі, що посилюється при ковтанні. Діагноз підтверджується ларингоскопією.

При запаленні вушної раковини спостерігається набряк, почервоніння та різка болючість. На шкірі можуть утворюватися гнійники, які вскриваються. Запалення хрящів носа протікає схожим чином.

Причини

Основна причина первинного перихондриту – травма хрящової тканини. Травма стає головним фактором запалення надхрящниці ребер і грудини. Перихондрит вушної раковини може виникнути як наслідок гнійного отиту, а перихондрит носа часто трапляється після пірсингу, особливо якщо він був виконаний з порушенням асептики. Хрящі гортані можуть запалюватися внаслідок інтубації або радіотерапії при злоякісних захворюваннях. У рідкісних випадках перихондрит може бути ускладненням ГРВІ. Запалення хрящової тканини також може мати місце на фоні малярії, сифілісу або туберкульозу.

Діагностика

Діагностика перихондриту може включати наступні дослідження:

• рентгенографія ураженої області;
• ультразвукове обстеження м’яких тканин;
• комп’ютерна або магнітно-резонансна томографія;
• фістулографія;
• діафаноскопія (просвічування світлом ураженої ділянки).

Лабораторні дослідження також корисні для виявлення ознак запалення (за результатами загального аналізу крові).

Лікування перихондриту

На початковій стадії захворювання можливо проведення консервативного лікування. Якщо розвивається активне гнійне запалення, показане хірургічне втручання.

Консервативне лікування

На ранніх стадіях захворювання ефективні протизапальні та антибіотичні препарати. Після зменшення запалення можуть бути призначені фізіотерапевтичні процедури для покращення стану ураженої області.

Хірургічне лікування

Хірургічне втручання включає відкриття гнійного вогнища, промивання патологічної області та дренування. При вираженій деструкції хряща може знадобитися його резекція.

Профілактика

Профілактика захворювання включає запобігання травмам та своєчасне лікування інфекцій, які можуть призвести до запалення надхрящниці.

Реабілітація

Реабілітаційна програма визначається залежно від локалізації запального процесу та складається лікарем.