Поліменорея - симптоми, лікування, причини

Що це таке

У гінекологічній практиці поліменорея позначає аномально короткий проміжок між менструаціями. Цикли зберігають регулярність, але тривають менше 20 днів (в нормі – 21-37 днів). Зазвичай кровотечі помірної сили, тривалість – близько 7 днів (але не більше 10). Це не самостійне порушення, а, як правило, прояв гормональних дисбалансів або захворювань репродуктивної системи.

Про захворювання

За статистикою, поліменорея спостерігається у кожного п’ятого підлітка. Серед жінок з різними формами міоми матки цей синдром зустрічається в 50% випадків.

Часті менструації можуть стати єдиною ознакою серйозного захворювання. Якщо цей симптом зберігається більше трьох циклів, навіть за відсутності болів і інших тривожних симптомів, слід звернутися до лікаря.

Симптоми

Головний симптом поліменорії – це частішання менструацій. У жінок вони відбуваються раз на місяць, а при цій патології – двічі на місяць, не даючи можливості організму відновитися.

Косвенною ознакою захворювання може бути неможливість завагітніти при стабільному статевому житті. Поліменорея, пов'язана з укороченням першої фази циклу, призводить до недорозвитку яйцеклітини. При скороченні другої фази, навіть якщо відбувається успішне запліднення, впровадження в матковий ендометрій виявляється неможливим через його незрілість.

Поліменорея може також супроводжуватися ранньою овуляцією. В нормі вона настає на 14-15 день циклу, проте при укороченні фази виходить незріла яйцеклітина, а фолікул не трансформується в жовте тіло, що призводить до відсутності прогестерону, необхідного для успішного імплантування.

Причини

Поліменорея класифікується на фізіологічну (природну) та патологічну. Фізіологічна форма не потребує лікування і зникає при усуненні провокуючих факторів.

• Перенесений стрес, включаючи нервове напруження, фізичне навантаження або безсоння. Реакція організму може виникати з затримкою, іноді проявляючись через 3-4 місяці після припинення негативного впливу.
• Дефіцит вітамінів A, K, E та групи B, що може порушити згортання крові.
• Перехідний період формування менструального циклу після першої менструації. У перші два роки цикли можуть бути нерегулярними, що пов'язано з незрілістю взаємодії між гіпофізом, гіпоталамусом та яєчниками. З часом воно стабілізується.
• Періменопаузний період. Це час до припинення репродуктивної функції, коли організм адаптується до зниження рівня естрогенів, що іноді викликає нерегулярні гормональні викиди та укорочення циклів.
• Різке зниження ваги. Жирова тканина є ендокринним органом, що виробляє естрогени; її дефіцит може викликати зміни циклу.
• Після пологів менструації можуть відновитися через 6-12 місяців і бути нестабільними через гормональну перебудову.
• Аборт і викидні, а також застосування екстреної контрацепції.
• Ановуляторні цикли, явища, коли яєчники не функціонують 1-3 рази на рік.
• Прийом оральних контрацептивів може супроводжуватися мажучими виділеннями протягом перших 2-3 місяців, що може бути пов'язане з недостатністю вітаміну E та антиоксидантів.
• Неправильне положення внутрішньоматкової спіралі.
• Деякі препарати, включаючи антидепресанти.

Навіть при наявності природних причин поліменорії важливо проконсультуватися з гінекологом, оскільки часті менструації можуть маскувати аномальні маткові кровотечі, наприклад, при позаматковій вагітності.

Патологічна форма поліменорії може бути наслідком запальних процесів у матці, що призводить до неповного відторгнення «відпрацьованого» ендометрію та утворенню нового шару, який також може бути уражений.

Часті менструації також можуть бути пов’язані з кістозними утвореннями і запальними процесами яєчників чи фаллопієвих труб, а наявність новоутворень у матці, таких як міоми чи поліпи, може призвести до рясних менструацій (гіперполіменорея).

Наступні стану також можуть сприяти укороченню циклу:

• захворювання щитовидної залози та нирок;
• порушення згортання крові або обміну речовин;
• діабет;
• новоутворення в гіпофізі;
• тривала дія прогестерону;
• судинні порушення.

Вроджена поліменорея може розвиватися на фоні недорозвинення органів репродуктивної системи, що призводить до ановуляторних циклів, порушень в функціях м'яза матки і зниженню дії естрогенів.

Діагностика

За клінічними нормами діагностика поліменорії розпочинається зі вивчення анамнезу і причин виникнення патології. Під час консультації у лікаря необхідно детально розповісти про наявність хронічних захворювань, проведених абортах, характері менструацій за останній рік та прийнятих ліках. Далі проводяться гінекологічні огляди та інші дослідження.

• Ультразвукове дослідження органів малого тазу, що дозволяє ідентифікувати новоутворення та структурні зміни матки і придатків. Стан яєчників та кількість фолікулів інформують про стан овуляторного резерву та гормонального фону.
• Аналізи крові на статеві гормони, а також на гормони гіпофіза і щитовидної залози.
• Загальний та біохімічний аналіз крові.
• Мазок із піхви з метою виявлення інфекцій методом ПЦР.
• Магнітно-резонансна томографія головного мозку для виключення патологій гіпофіза і гіпоталамуса.
• Аналіз крові на антимюллеров гормон, який необхідно здати на 3-й день циклу, допомагає виключити синдром виснаження яєчників і оцінити їх резерв.

Порядок обстеження залежить від віку жінки і її сімейного анамнезу. Після 40 років комплекс діагностичних заходів часто розширюється, і при необхідності лікар може направити пацієнтку до інших спеціалістів.

Консервативне лікування

Визначення методів лікування поліменорії залежить від аналізу отриманих результатів. Для нормалізації тривалості циклу та його фаз призначаються гормональні препарати. При відсутності серйозних патологій нормалізація може зайняти 4-6 місяців. У випадку запальних процесів у репродуктивній системі спочатку проводять їх лікування.

Хірургічне лікування

Хірургічні методи застосовуються для видалення пухлин репродуктивної системи та новоутворень у гіпофізі, які не підлягають консервативному лікуванню. У післяопераційний період може бути рекомендована гормонозамісна терапія.

Профілактика

Ефективною мірою по попередженню патологічної поліменорії є регулярні щорічні огляди у гінеколога, що дозволяють своєчасно виявити органічні патології. Умерена фізична активність, збалансоване харчування і якісне статеве життя допомагають знизити ризик захворювання.

При наявності проблем з овуляцією можливо знадобиться психоемоційна корекція, оскільки гормональні порушення можуть бути наслідком хронічних і гострих стресових станів.

При наявності захворювань, таких як гіпотиреоз, дисфункція кори наднирників, гіпертиреоз або синдром полікістозних яєчників, важливо підтримувати їх у стані компенсації, щоб уникнути гормонального дисбалансу та порушення циклу.

Реабілітація після хірургічного лікування

Перід відновлення після хірургічного втручання при поліменореї залежить від типу та обсягу операції і може зайняти від кількох тижнів до кількох місяців. Протягом всього реабілітаційного періоду жінці слід уникати фізичних навантажень, піднімання тяжкостей, тривалого перебування на сонці та перегріву, а також обмежувати контакти з великою кількістю людей. Важливо вживати призначені препарати та регулярно відвідувати лікаря для контролю стану.