Сфеноїдит - симптоми, лікування, причини

Про це захворювання

Запалення клиноподібної пазухи спостерігається досить рідко – становить лише 3-5% від усіх випадків синуситів. Найчастіше цей стан фіксується у підлітків та молодих людей (до 40 років). Найчастіше хворіють чоловіки та жінки з однаковою частотою. У деяких випадках захворювання може протікати важко – у 2-3% пацієнтів з цим діагнозом можуть виникати серйозні внутрішньочерепні ускладнення, такі як менінгіт та енцефаліт.

Форми захворювання

Виходячи з особливостей протікання сфеноїдиту та вираженості його симптомів у дорослих і дітей, отоларингологи виділяють дві форми захворювання:

• гостру форму (розвивається на фоні ГРВІ або інфекцій ЛОР-органів, супроводжується яскравими проявами, триває до місяця);
• хронічну форму (в більшості випадків спостерігається при хронічних захворюваннях верхніх дихальних шляхів або вроджених аномаліях носа, характеризується тривалим перебігом з періодичними загостреннями, які можуть тривати кілька місяців).

Існує також розмежування за локалізацією: сфеноїдит може бути одностороннім (правостороннім або лівостороннім) або ж двостороннім.

Причини розвитку сфеноїдиту

Основною причиною сфеноїдиту є інфекція. Його викликають ті ж мікроорганізми, що й інші види синуситів: віруси, анаеробні бактерії, гриби. У рідкісних випадках провокувати запалення клиноподібної пазухи можуть пухлини, кісти, поліпи, анатомічні аномалії, викривлення носової перегородки та травми.

Як проявляється сфеноїдит

Пацієнти з запаленням клиноподібної пазухи найчастіше скаржаться на такі симптоми:

• сильні ниючі головні болі, які локалізуються в потиличній області або відчуваються як тиск на голову, не зникають при прийомі знеболюючих, можуть посилюватися в нічний час, під прямими сонячними променями та в жарких приміщеннях;
• дискомфорт і відчуття стороннього тіла в носоглотці (внаслідок подразнення слизової гнійними виділеннями);
• закладеність носа;
• виділення з носа (необов'язковий симптом);
• погіршення нюху або суб'єктивне сприйняття неприємного запаху;
• порушення зору;
• слабкість;
• підвищена температура;
• проблеми з пам'яттю;
• безсоння.

Методи діагностики сфеноїдиту

Якісна діагностика – основа успішного лікування.

Діагностика сфеноїдиту починається з уважного збору скарг та анамнезу отоларингологом. Потім лікар проводить огляд носоглотки, включаючи риноскопію та орофарингоскопію. Через специфіку розташування клиноподібної кістки для повної оцінки стану пазух можуть знадобитися додаткові дослідження:

• Рентгенографія з контрастуванням (введення контрастної речовини в пазухи дозволяє детально оцінити їхній стан та виявити зміни слизової при запаленні);
• комп'ютерна томографія та МРТ околоносових пазух (ці методи мають високу інформативність і дозволяють лікарю аналізувати стан не лише клиноподібної пазухи, а й інших околоносових синусів);
• за необхідності може бути проведена консультація у лікарів суміжних спеціальностей: офтальмолога, невропатолога, ендокринолога.

Терапія сфеноїдиту

Після встановлення діагнозу отоларинголог запропонує найбільш підходящу схему лікування сфеноїдиту, основану на причині, ступені тяжкості та характері захворювання.

При гострому бактеріальному сфеноїдиті пацієнту призначають антибіотики в поєднанні з судинозвужувальними спреями, гіпосенсибілізуючими засобами, а також промивання пазух. Така терапія швидко знижує набряк і запалення слизової.

Хронічний сфеноїдит частіше вимагає хірургічного втручання. Доступ до клиноподібної пазухи здійснюється різними методами залежно від локалізації запального процесу та анатомічних особливостей лицевого скелета.

Сучасні отоларингологи віддають перевагу менш інвазивним ендоскопічним методикам. При ендоскопічному доступі створюється широке дренажне отвір, що сприяє видаленню запалення після видалення патологічного вмісту. Ця операція малотравматична і, як правило, легко переноситься пацієнтами, а відновний період короткий.

Профілактика виникнення сфеноїдиту

Для запобігання розвитку сфеноїдиту рекомендується:

• своєчасно лікувати запальні процеси в інших пазухах носа та верхніх дихальних шляхах;
• займатися санацією порожнини рота, особливо каріозних зубів;
• усувати анатомічні дефекти носа, якщо це можливо;
• вести здоровий спосіб життя.

Реабілітація після сфеноїдиту

Своєчасне і грамотне консервативне лікування сфеноїдиту як у дорослих, так і у дітей в більшості випадків призводить до повного видужання за 10-14 днів – хвороба не залишає негативних наслідків.

Після ендоскопічного втручання пацієнт проводить у стаціонарі 1-2 доби. По виписці йому дають рекомендації: протягом 2-3 тижнів уникати інтенсивного сморкання, фізичних навантажень, відвідування бань і саун, а також забезпечувати повноцінний відпочинок.

Запізніле лікування може призвести до хронізації сфеноїдиту та розвитку серйозних ускладнень.