Стеатогепатит - симптоми, лікування, причини

Що це таке?

Стеатогепатит є хронічним захворюванням, яке характеризується запальною інфільтрацією печінки на фоні жирового переродження її клітин.

Види

Відповідно до встановленої класифікації можна виділити дві основні групи стеатогепатиту:

1. алкогольний – пов'язаний з надмірним споживанням алкогольних напоїв;
2. неалкогольний – що виникає на фоні метаболічних порушень або в результаті токсичного впливу деяких медикаментів.

Симптоми стеатогепатиту

У більшості пацієнтів стеатогепатит протікає без симптомів. В деяких випадках можуть виникати неспецифічні прояви, такі як слабкість, дискомфорт або легкі болі в правому підребер'ї. Зазвичай на перший план виходять симптоми метаболічного синдрому, включаючи вісцеральне ожиріння, дисліпідемію та артеріальну гіпертензію, а також ознаки порушення обміну глюкози.

Причини

Що ж провокує розвиток стеатогепатиту? З точки зору етіології розрізняють три основні варіанти: метаболічний, алкогольний та лікарський.

До факторів ризику відносяться:

• генетична схильність (наявність певних генів, таких як PNPLA3, TM6SF2);
• надмірна кількість жиру в організмі, що перевищує норму;
• метаболічний синдром, який включає інсулінорезистентність, ожиріння, високе артеріальне тиск і підвищений рівень холестерину;
• куріння;
• тривале підвищення рівня глюкози в крові;
• постійна гіперліпідемія.

Діагностика

Діагностика стеатогепатиту зосереджується не лише на підтвердженні наявності жирового гепатозу з запальним компонентом, але й на виявленні його причин.

При пальпації та перкусії живота у пацієнтів без ожиріння можна помітити збільшення печінки та селезінки, а також наявність асциту, що може свідчити про розвиток цирозу. Інспекція шкірних покривів може виявити характерні ознаки печінки, такі як точкові крововиливи та зміни на долонях.

Лабораторні дослідження, що допомагають встановити діагноз, включають підвищення рівнів печінкових ферментів (АЛТ і АСТ) в крові, часто вище норми в 2-3 рази. Може також спостерігатися збільшення активності лужної фосфатази та гамма-глутамілтранспептидази. Обов’язково оцінюється рівень глюкози натщесерце, глікований гемоглобін, а за показаннями – виконується глюкозотолерантний тест для виявлення прихованої інсулінорезистентності.

Для ідентифікації жирового переродження печінки застосовуються методи рентгенівської діагностики. Як скринінг використовується ультразвукове дослідження, яке може показати:

• невелике збільшення печінки;
• зменшення ехогенності паренхіми;
• обеднення судинного малюнка;
• ослаблення ультразвукового сигналу.

Проте, при низькій чутливості УЗД (наприклад, при жировому переродженні менше 20% або вираженому ожирінні) корисно використовувати МРТ, яка є більш чутливою. Необхідно також зазначити важливість непрямої еластометрії, яка дозволяє оцінити механічні властивості тканин і виявити фіброз.

Хоча біопсія печінки вважається «золотим стандартом» для діагностики стеатогепатиту, її інвазивність і обмеженість вибірки тканини роблять її застосування досить рідкісним у клінічній практиці.

Лікування стеатогепатиту

Згідно з клінічними рекомендаціями, лікування стеатогепатиту починається зі зміни способу життя, потім продовжується медикаментозною терапією.

Консервативне лікування

Ключовий аспект лікування незалежно від вираженості стеатогепатиту – корекція харчування і втрата надмірної ваги. Збільшення фізичної активності також критично важливо, оскільки недостаток руху є відомим фактором ризику ожиріння і пов’язаних з ним захворювань.

Для пацієнтів з алкогольним стеатогепатитом основною мірою буде повна відмова від алкоголю, що може значно покращити прогноз. Важливо також виправити дефіцит вітамінів групи В, в першу чергу тиаміну та піридоксину, та забезпечити адекватне харчування, яке містить достатню кількість білка для регенерації печінкових клітин. Повна відмова від алкоголю може призвести до регресу фіброзу і зниження тиску в портальній венозній системі.

При лікарському стеатогепатиті необхідно скасувати причинний лікарський препарат, що часто призводить до покращення стану в середньостроковій перспективі.

В рамках терапії стеатогепатитів використовуються препарати, які поліпшують функціональний стан печінки, такі як урсодезоксихолева кислота, які допомагають захистити клітини печінки та регулювати імунну відповідь.

Хірургічне лікування

Хірургічні методи, такі як трансплантація печінки, розглядаються лише в разі цирозу внаслідок стеатогепатиту.

Профілактика

Для зниження ризику жирової дистрофії печінки та запалення корисно проводити наступні дії:

• підтримувати вагу в нормальних межах;
• стежити за фізичною активністю, займаючись не менше 150 хвилин на тиждень;
• дотримуватися раціонального і збалансованого харчування;
• відмовитися від алкоголю або вживати його в допустимих нормах;
• приймати медикаменти лише за призначенням лікаря.

Реабілітація

Після трансплантації печінки необхідний прийом іммуносупресивних засобів з метою запобігання відторгнення трансплантата.