Вагінізм - симптоми, лікування, причини

Про захворювання

Вагінізм, також відомий як кольпоспазм, вульвізм або сексуальний невроз, є станом, який спостерігається приблизно у 2-3 жінок з 100. Реальна захворюваність може бути вищою, оскільки багато жінок не звертаються до гінеколога з подібною проблемою. Вагінізм може розвинутися в будь-якому віці, хоча найчастіше він проявляється під час першого статевого акту.

Класифікація вагінізму

Існують різні класифікації вагінізму. В залежності від часу виникнення спазму можна виділити первинну та вторинну форми. Перша спостерігається при першому статевому контакті, тоді як вторинна виникає у жінок, які мають попередній статевий досвід. Також можна виділити наступні види вагінізму:

• прекоитальний: спазм виникає виключно під час статевих контактів;
• генералізований: скорочення м'язів може бути спровоковано введенням тампонів, гінекологічними обстеженнями та іншими маніпуляціями.

В залежності від умов, що викликають м'язовий спазм, виділяють три ступені вагінізму:

• легка: спазм проявляється у відповідь на проникнення;
• середня: спазм викликається дотиками до статевих органів;
• важка: м'язи скорочуються навіть при думках про статевий акт або гінекологічний огляд.

Окремою категорією є псевдовагінізм – рефлекторний спазм, що виникає у жінок з анатомічними аномаліями або запальними захворюваннями, що призводять до болісності статевого контакту.

Симптоми вагінізму

Ключовим симптомом вагінізму є мимовільне скорочення м'язів вагінальної області, тазу, стегон та передньої черевної стінки. Ці спазми виникають спонтанно і також самостійно проходять. Зазвичай розлад супроводжується різними психологічними порушеннями, такими як пригнічений настрій, тривога, безсоння та інші.

Причини розвитку вагінізму

Дане захворювання має психогенну природу. Воно може виникати на фоні:

• неврастенії;
• істеричного синдрому;
• нав'язливих станів (психастенії);
• підвищеної нервової збудливості, пов'язаної з тиреотоксикозом.

Патологія часто проявляється після дуже болісної дефлорації або страху перед нею. Травматичний статевий досвід (наприклад, зґвалтування або насильницький секс) також може стати причиною вагінізму.

Діагностика

Діагностикою вагінізму займається гінеколог. Обстеження починається зі збору скарг та анамнезу. Лікар звертає увагу на умови, за яких виникли проблеми, збирає інформацію про статеве життя, особливості статевого дозрівання, переваги в контрацепції, а також про погляд на вагітність та інші питання. Далі проводиться гінекологічний огляд, який сам по собі може викликати спазм та підтвердити діагноз. При вираженій формі вагінізму може знадобитися короткочасний наркоз для обстеження.

Під час огляду лікар бере стандартні гінекологічні мазки. За необхідності проводяться лабораторні та інструментальні дослідження (загальний аналіз крові та сечі, оцінка гормонального фону, УЗД щитовидної залози), а також консультації з неврологом, ендокринологом, психологом та іншими спеціалістами.

Думка лікаря

На жаль, відсоток жінок, що звертаються за допомогою до спеціалістів з сексологічними проблемами, невеликий. Це обумовлено відсутністю сексуального просвітництва, нестачею спеціалістів у даній області та помилковими уявленнями про те, що лікування може тривати дуже довго або вимагати хірургічного втручання. На щастя, ситуацію можна змінити за кілька тижнів. Лікарі, зазвичай, не проводять болісні процедури, і лише у випадку занадто товстої дівочої пліви може знадобитися хірургічна дефлорація.

Рекомендується звертатися до спеціаліста при перших ознаках вагінізму. Наприклад, його можна запідозрити, якщо у жінки виникають труднощі при використанні тампонів або діафрагми. Проте для встановлення діагнозу потрібне детальне обстеження.

Лікування вагінізму

Для успішного лікування вагінізму потрібен інтегрований підхід. З пацієнтками працюють психологи, сексологи та психотерапевти. Жінок навчають спеціальним дихальним технікам для розслаблення м'язів. За необхідності можуть застосовуватися фізіотерапія, рефлексотерапія, психотерапія, лікувальна фізкультура та гіпноз. З медикаментів можуть призначати антидепресанти, седативні засоби та інші препарати, що сприяють нормалізації роботи нервової системи. Якщо вагінізм виник через страх дефлорації, може бути рекомендовано хірургічне втручання для розсічення дівочої пліви.

При вторинній формі захворювання або псевдовагінізмі лікування спрямоване на усунення первопричин патології.

Профілактика

Специфічних заходів профілактики вагінізму не існує. Важливим є дотримання гігієнічних норм у сексуальному житті, запобігання запальним захворюванням та інфекціям, що передаються статевим шляхом (ІППП). Регулярний і повноцінний відпочинок, зниження рівня стресу та якісний сон сприяють зміцненню психічного здоров'я.

Реабілітація

Якщо пацієнтці була проведена хірургічна дефлорація, необхідно чекати мінімум 2-3 тижні перед початком статевого життя.