Артеріовенозна мальформація - симптоми, лікування, причини

Загальна інформація про захворювання

Артеріовенозна мальформація (АВМ) є аномальною анатомічною структурою, що складається з змінених артерій і вен, між якими відсутні нормальні капіляри. Це призводить до недостатнього кровопостачання навколишніх тканин і порушення їх функцій. Крім того, через аномальні зміни стінок кровоносних судин і високу швидкість крові існує високий ризик розриву мальфорації та подальшого крововиливу. АВМ можуть розвиватися в будь-яких частинах тіла, проте найчастіше їх виявляють у головному чи спинному мозку, що робить цю локалізацію особливо небезпечною для здоров'я пацієнта.

Артеріовенозна мальформація – це переплетення судин, що укрупнюється в єдину масу з безліччю відгалужень. Це відносно рідкісне захворювання: такі мальформації в головному мозку виявляються, в середньому, у одного з 50 тисяч людей. Зазвичай перші симптоми хвороби проявляються у молодому віці, після 20 років, тоді як у літніх пацієнтів АВМ зустрічаються рідше.

Імовірність розриву артеріовенозної мальформації становить від 2 до 4%. У разі крововиливу в головний мозок 10% пацієнтів гине, а близько половини всіх хворих стають інвалідами. Хірургічне втручання є єдиним надійним методом лікування.

Класифікація

Існує кілька класифікацій артеріовенозних мальформацій, кожна з яких важлива для вибору терапії. За локалізацією виділяються утворення в головному і спинному мозку, шкірі та інших областях.

Залежно від структурних особливостей, різняться три основні форми АВМ:

• ангіоматозна: є мережею сплетених судин;
• фістульна: артерія з’єднується з вееною без утворення судинного конгломерату;
• змішана: поєднує елементи ангіоматозної та фістульної форм.

Артеріовенозні мальформації головного мозку також підрозділяються за розміром:

• маленькі: до 3 см в діаметрі;
• середні: від 3 до 6 см;
• великі: понад 6 см.

Для оцінки хірургічного ризику при церебральних АВМ неврологи та нейрохірурги використовують бальну систему, що враховує розмір утворення, гемодинамічні характеристики та анатомічне розташування.

Симптоми

Симптоматика АВМ залежить від їх розмірів та розташування. Невеликі мальформації часто не проявляються і виявляються випадково. Ознаки артеріовенозних мальформацій головного мозку можуть нагадувати симптоми пухлини і включають:

• головні болі;
• періоди запаморочення;
• порушення зору і слуху;
• нестійкість в русі;
• проблеми з координацією;
• судомні напади;
• тимчасові втрати свідомості;
• зниження м’язового тонусу тощо.

У разі виникнення АВМ у спинному мозку пацієнти можуть відчувати болі в спині, дисфункцію внутрішніх органів (наприклад, проблеми з сечовипусканням), порушення чутливості або м’язового тонусу в кінцівках.

Шкірні мальформації можуть викликати набряки, гіпертрофію тканин, утворення виразок, гангрену та сильний біль в області ураження.

При розриві АВМ в центральній нервовій системі у пацієнта виникають ознаки геморагічного інсульту або крововиливу в спинний мозок, що супроводжується інтенсивними болями в голові та спині, симптомами подразнення мозкових оболонок, втратою свідомості і можливим паралічем. Це життєво небезпечний стан, що вимагає невідкладної медичної допомоги.

Причини

Точні причини розвитку артеріовенозної мальформації не встановлені. Більшість випадків має вроджений характер і формується в період внутрішньоутробного розвитку. Передбачається, що ризик виникнення АВМ збільшується під впливом токсичних факторів (вживання певних ліків вагітною, куріння, алкоголізм, наркотики), іонізуючого випромінювання та різних захворювань (інфекцій, цукрового діабету, бронхіальної астми тощо). Рідше зустрічаються набуті форми АВМ, що виникають внаслідок травм тканин.

Діагностика

Первинну діагностику пацієнтів з артеріовенозними мальформаціями можуть проводити неврологи, ортопеди або терапевти, до яких згодом підключаються ангіохірурги і нейрохірурги. На першому етапі здійснюється збір скарг та анамнезу, аналіз динаміки симптомів та особливостей способу життя пацієнта. Потім призначається інструментальне обстеження.

• УЗД та УЗДГ (дуплексне сканування судин). Ці методи допомагають виявити патологічне утворення, оцінити швидкість і напрямок кровотоку, а також відрізнити АВМ від інших об’ємних утворень (пухлин).
• Ангіографія. Введення контрастної речовини в судини дозволяє отримати візуалізацію АВМ на серії рентгенографій.
• КТ і МРТ. Ці дослідження виконуються, якщо інші методи не дають достатньої інформації, і вимагають контрастування судин.

Також можуть бути призначені лабораторні аналізи, ЕЕГ, консультації вузьких спеціалістів і додаткові обстеження.

Лікування

Лікування артеріовенозних мальформацій здійснюється виключно хірургічним шляхом, оскільки відсутні консервативні методи, що здатні відновити нормальну структуру судин. В залежності від клінічної ситуації використовуються різні хірургічні методи.

• Резекція АВМ. Полягає в перев’язці живильного судини і подальшому видаленні самої мальформації та навколишніх тканин, як правило, відкритим методом.
• Рентгенендоваскулярна оклюзія (емболізація) та склеротерапія. Ці методи передбачають введення спеціальних речовин у судини, що живлять АВМ, що блокує кровотік і призводить до поступового зменшення утворення.
• Стереотаксична радіохірургія. У цьому методі використовується високоточне опромінення зони АВМ, що викликає коагуляцію кровоносних судин.

Усі хірургічні процедури мають певний ризик для пацієнта, тому лікарі рекомендують проводити операції у плановому порядку після ретельної діагностики та підготовки. Екстрені операції виконуються лише в умовах загрозливої для життя ситуації, наприклад, при триваючій кровотечі.

Реабілітація

Період реабілітації після видалення артеріовенозної мальформації визначається розміром і локалізацією патології, типом виконаного втручання і початковим станом пацієнта. Термін госпіталізації може становити від 1-2 днів до кількох тижнів. Після виписки важливо уникати фізичного навантаження, піднімання тягарів, теплових процедур і впливу сонячних променів. Надзвичайно важливо контролювати рівень артеріального тиску та приймати призначені лікарем медикаменти, в тому числі для профілактики тромбоутворення. Обмеження можуть тривати від 1 до 3 місяців. У цей період необхідно регулярно відвідувати лікаря для оглядів та контролю стану.