Дакріоцистит - симптоми, лікування, причини
Про захворювання
Дакріоцистит становить близько 7-10% захворювань слізних органів. Найчастіше це захворювання спостерігається у жінок — їхня кількість у 10 разів перевищує кількість чоловіків, що пов'язано з активним використанням косметичних засобів. У новонароджених стан може бути викликане наявністю мембрани в носослізному каналі, яка виникає на внутрішньоутробному етапі.
Клінічні прояви дакріоциститу включають сльозотечу, больові відчуття та дискомфорт в оці, а також гнійні виділення, здатні злипати вії. Підтвердження діагнозу проводиться офтальмологом під час фізикального огляду.
При гострому запаленні або загостренні хронічного процесу необхідна екстрена медична допомога, спрямована на швидке зменшення запального процесу та запобігання розповсюдженню інфекції. Своєчасне лікування запобігає розвитку ускладнень для зору.
Види дакріоциститу
Дакріоцистит може протікати в гострій та хронічній формах.
Хронічний дакріоцистит проявляється різною стадією вираженості захворювання, його форми включають:
- проста форма — неускладнене гостре запалення (звичайно початкова стадія);
- ектатична катаральна — збільшення слізного міхура і ускладнене його спорожнення;
- стенозуюча — пов'язана з порушенням відтоку слізної рідини по носослізному каналу через анатомічні аномалії;
- емпієматозне запалення — утворення гною в слізному міхурі;
- флегмонозне запалення — запальний процес охоплює навколишні тканини слізного міхура.
Серед вікових аспектів окремою формою є дакріоцистит новонароджених через анатомічні особливості слізних органів після народження.
Різні патогени можуть викликати запалення слізного міхура. Відповідно до етіології виділяють такі види дакріоциститу:
- бактеріальний;
- вірусний;
- хламідійний;
- одноклітинні;
- посттравматичний (викликаний травмою ока або носа).
Симптоми дакріоциститу
Основні симптоми гострого дакріоциститу включають:
- збільшення слізної секреції;
- почервоніння та набряк в області ока у носового кута;
- інтенсивні болі при натисканні на кут ока;
- звуження очкової щілини при вираженому набряку;
- виділення гнійного вмісту з слізних точок при натисканні на носовий кутик.
При загостренні хронічної форми спостерігаються аналогічні прояви.
Гостра форма може супроводжуватися підвищенням температури, відчуттям слабкості та головним болем. Протягом кількох днів запалення може перейти в гнійне, при цьому щільні на дотик тканини стають м’якшими, з'являється флюктуація. Спонтанний розрив гнійного запалення часто призводить до покращення загального стану, але створює ризик потрапляння патогенів у кровотік. Тому необхідна екстрена допомога при гострому дакріоциститі або його загостренні.
У новонароджених спостерігаються:
- неперервні виділення слізної рідини;
- вторинна інфекція;
- слизові та гнійні виділення з слізних точок, які посилюються при натисканні на носовий кутик.
Запізніле надання допомоги може призвести до флегмонозного дакріоциститу.
Причини дакріоциститу
Дакріоцистит викликаний інфекційними агентами, такими як бактерії (стафілококи, стрептококи), віруси (наприклад, герпес), хламідії та деякі паразити. Найчастіше запальний процес починається зі слизової оболонки носової порожнини, що призводить до ускладнення відтоку сльози по носослізному каналу. Це підтримує ріст патогенних мікроорганізмів у слізному міхурі. У дорослих гострі випадки часто є наслідком хронічного запалення, яке може поширюватися і на клітковину навколо слізного міхура, приводячи до флегмони.
У новонароджених дакріоцистит виникає через непрохідність носослізного каналу, закритого желеподібною мембраною під час внутрішньоутробного розвитку. Мембрана повинна руйнуватися при першому крику новонародженого, але у деяких дітей цього не відбувається, що створює умови для застою сліз, що сприяють запаленню.
Діагностика
За клінічними рекомендаціями, якщо є підозра на дакріоцистит, офтальмолог проводить об’єктивне обстеження. Основні ознаки, що підтверджують діагноз:
- набряк внутрішнього кута ока, носа та щоки;
- почервоніння цих ділянок;
- болісність при пальпації – тканини щільні на дотик.
Протягом кількох днів із початком запалення тканини стають м’якшими з появою флюктуації.
Для підтвердження діагнозу офтальмолог акуратно натискає на внутрішній кут ока для оцінки виділень із слізних точок. Далі оцінюється прохідність сльозозливного тракту, для чого в кон’юнктиву закапують барвник, а в ніс вводять ватний фітильок. Відсутність барвника на фітильку через 20 хвилин може вказувати на непрохідність носослізного каналу.
Лікування дакріоциститу
Лікування дакріоциститу залежить від стадії запалення та віку пацієнта.
Консервативне лікування
При відсутності гнійного запалення слізного міхура застосовується консервативний метод лікування. Рекомендуються протимікробні та протизапальні краплі. Якщо цей підхід неефективний, необхідно розглянути можливість хірургічного втручання.
Новонародженим з дакріоциститом протягом перших тижнів показано масаж носослізного каналу, який може допомогти зруйнувати закриваючу мембрану та відновити прохідність. Рекомендується виконувати легкі рухи зверху вниз близько 3-4 разів на день протягом декількох тижнів. Якщо прохідність не відновлюється, може знадобитися промивання носослізного каналу антисептичним розчином. Якщо й це неефективно, в віці близько 3 місяців може бути проведено зондування каналу з використанням спеціального інструменту для усунення перешкод і відновлення нормального відтоку сліз.
Хірургічне лікування
Для дренування гнійної порожнини в області флюктуації слізного міхура офтальмолог виконує мініатюрний розріз, очищуючи порожнину за допомогою антисептичних розчинів та встановлюючи дренаж, що забезпечує виведення виділень. В рамках комплексного лікування також застосовуються протимікробні краплі та мазі, призначені офтальмологом. При появі грануляцій можуть застосовуватися місцеві метаболічні препарати для прискорення регенерації.
Профілактика дакріоцистита
Існують рекомендації щодо профілактики дакріоциститу у новонароджених, яка полягає в здатності немовляти прокричатися та розірвати желеподібну мембрану, що закриває проток.
Профілактика набутих дакріоциститів у дітей та дорослих полягає в дотриманні таких правил:
- використовувати якісні косметичні засоби з не простроченим терміном придатності;
- регулярно мити пензлики для макіяжу, щоб уникнути забруднення;
- своєчасно лікувати запальні захворювання очей, такі як кон’юнктивіти та кератити;
- не торкатися очей і повікDirty руками, старанно мити їх перед цим;
- в жарку пору застосовувати міцелярну воду у формі спрею для освіження обличчя та зменшення бажання торкатися шкіри.
Реабілітація
Після хірургічного лікування дакріоциститу слід виконати такі рекомендації:
- не допускати контакту рук з очима;
- утримуватися від використання декоративної косметики;
- закапувати протимікробні та протизапальні краплі за вказівкою офтальмолога;
- регулярно перевірятися у лікаря – спеціаліст оцінить результати операції і при необхідності скоригує лікування для запобігання ускладнень та прискорення загоєння.
При хронічній формі після купірування запального процесу показані фізіотерапевтичні процедури.
Питання
Який спеціаліст лікує дакріоцистит?
Дакріоциститом займаються офтальмологи, які відповідають за діагностику та лікування запалення слізного міхура.
Як можна виявити дакріоцистит?
Симптоми, такі як сльозотеча та гнійні виділення з очної кон'юнктиви, можуть спостерігатися не лише при дакріоциститах. Ці ж прояви зустрічаються й при кон'юнктивіті. Тим не менш, підходи до терапії цих двох станів відрізняються. Тому лікарю необхідно встановити точний діагноз. Для цього він проводить об'єктивне обстеження, пальпує зону та застосовує кілька функціональних тестів для оцінки прохідності слізних каналів.
Які ускладнення можуть виникнути при дакріоциститі?
Хронічний дакріоцистит може викликати серйозні ускладнення, такі як розтягнення слізного міхура, формування абсцесу або флегмони, а також поширення запального процесу на кон'юнктиву та рогівку, що призводить до утворення виразок. Це може викликати значне зниження зору.
В чому небезпека флегмони слізного міхура?
При виникненні гнійного запалення слізного міхура та прилеглих тканин стан пацієнта значно погіршується. Особливо це проявляється у дітей, у яких температура може підвищуватися до критичних рівнів, а також спостерігається тривожність та роздратованість. Запущене лікування хронічного запалення часто призводить до утворення свищів у зоні слізного міхура.