Гастроентероколіт - симптоми, лікування, причини

Загальне уявлення про хворобу

Гастроентероколіт є одним з найбільш поширених захворювань, з яким пацієнти звертаються за медичної допомоги. Він займає друге місце за частотою серед інфекційних хвороб, поступаючись лише різним ОРЗ. Літній період традиційно характеризується збільшенням випадків захворювання.

Внаслідок запальних процесів у слизовій оболонці шлунка і дванадцятипалої кишки у пацієнта спостерігається зниження здатності до перетравлення їжі, а залучення кишечника в патологічний процес сповільнює всмоктування поживних речовин і рідини. Це, у свою чергу, призводить до дефіциту води та інших необхідних елементів.

Класифікація

В залежності від характеру запалення виділяються наступні типи гастроентероколіту:

• катаральний;
• геморагічний;
• фібринозний;
• виразковий;
• флегмонозний.

Також захворювання класифікується за його причинами: існують бактеріальні, вірусні, паразитарні, алергічні, токсичні та інші форми гастроентероколіту.

Клінічні прояви

Інкубаційний період гастроентероколіту, як правило, короткий — до кількох годин, що може вказувати на всмоктування токсинів у шлунку. Симптоми включають озноб, підвищення температури, нудоту, багаторазову блювоту, а також схваткоподібні болі в животі, переважно в області клубової та пупкової зон. Пізніше виникає частий рідкий стул, іноді з наявністю слизу. На відміну від деяких бактеріальних і паразитарних інфекцій, у калі при класичних харчових токсикоінфекціях не спостерігається крові або гною. Крім того, можуть виникати ознаки загальної інтоксикації: запаморочення, головний біль, слабкість та втрата апетиту. Шкіра та видимі слизові оболонки залишаються сухими, язик також сухий і покритий сірим нальотом.

Фактори ризику

Запалення всіх відділів ШКТ може виникнути під впливом різних патологічних факторів, а також їх комбінацій. До них відносяться:

• патогенні та умовно-патогенні мікроорганізми, а також їх токсини (харчові токсикоінфекції); серед найпоширеніших збудників — сальмонели, шигели, стафілококи, стрептококи та ентерококи;
• віруси, такі як ротавіруси, аденовіруси, норовіруси, а також віруси грипу;
• паразити: амеби, лямблії та гельмінти;
• різні токсини: запалення може викликатися вживанням отруйних грибів, рослин, морепродуктів, а також побутової хімії та добрив;
• алергічні реакції та неадекватна реакція організму на звичні подразники;
• деякі ліки, включаючи антибіотики, цитостатики та кортикостероїди.

Існує також ризик розвитку гастроентероколіту внаслідок неправильного харчування, голодування, надмірного споживання жирної їжі та наявності хронічних захворювань шлунка, кишечника, печінки та підшлункової залози.

Типовим прикладом гастроентероколіту є харчові токсикоінфекції, що виникають при попаданні в організм мікробних агентів і/або їх токсинів разом з їжею. Хвороба зазвичай починається раптово, супроводжується гострим перебігом і симптомами загальної інтоксикації, а також порушеннями у функціонуванні органів травлення. Причинні агенти харчових токсикоінфекцій можуть включати безліч бактерій: сальмонели, шигели, ешерихії, стрептококи та інші.

Джерелом інфекції можуть бути як заражені люди або контактують з ними носії бактерій, так і заражені тварини. Мікроби можуть потрапляти на продукти, особливо ті, які не піддавалися термічній обробці, наприклад, стафілококи можуть розмножуватися в молочних продуктах і виробляти специфічні токсини, які не порушують зовнішній вигляд або запах. Найчастіше захворювання виникають після споживання тортів і тістечок з кремами, творога. Інші бактерії можуть обсіменяти м’ясні паштети, рибні консерви та овочеві страви. Хвороба може протікати як у формі спорадичних випадків, так і у вигляді спалахів.

Методи діагностики

Діагностика гастроентероколіту включає обстеження пацієнтів терапевтами, інфекціоністами та гастроентерологами. Починається процес з вивчення скарг і анамнезу, де важливим аспектом є відомості про всі продукти та напої, вжиті пацієнтом перед виникненням симптомів. Необхідно також дізнатися, хто ще вживав ті ж страви і як почувається, а також де і коли були куплені продукти.

Після збору анамнезу лікар проводить фізикальне обстеження, включаючи загальний огляд, вимірювання артеріального тиску, пульсу та температури. Обов’язково здійснюється поверхнева та глибока пальпація живота, огляд язика та оцінка стану лімфатичних вузлів.

Для більш детальної оцінки стану організму й уточнення діагнозу можуть призначатися наступні дослідження:

• УЗД органів черевної порожнини;
• ендоскопічні обстеження (ФГДС, колоноскопія);
• копрограма;
• бактеріологічний посів калу;
• загальні аналізи крові та сечі;
• дослідження рівня антитіл до патогенів тощо.

За необхідності до діагностики можуть залучатися фахівці інших профілів.

Способи лікування

Лікування гастроентероколіту зазвичай проводиться з використанням консервативних методів. Пацієнти з легкими формами захворювання можуть отримувати терапію амбулаторно, тоді як для середньо-важких і важких форм може знадобитися госпіталізація. Варіанти лікування можуть включати:

• антибактеріальні, антипротозойні та протигельмінтні препарати (в залежності від причини захворювання);
• сорбенти;
• засоби детоксикації;
• препарати, що стимулюють імунітет;
• ферментні засоби;
• пробіотики для відновлення мікрофлори кишечника;
• засоби для корекції водно-електролітного балансу.

Якщо діарея або блювота тривають, можуть бути призначені препарати для їх зупинки. У таких випадках більшість необхідних засобів вводиться парентерально (інфузії, внутрішньом'язові та внутрішньовенні ін'єкції).

Значну роль у лікуванні грає дієта. На гострому етапі захворювання вимагає мінімального харчування. Пацієнтам дозволені чай, вода та сухарики. Поступово харчування розширюється за рахунок напіврідких каш без добавок, пюре з відвареної картоплі, а потім вводиться легка білкова їжа з мінімальним вмістом жиру. Молочні та кисломолочні продукти, жирні та копчені страви, спеції, ковбаси, алкоголь, консервації та інші продукти можна починати вводити тільки після повної нормалізації роботи ШКТ.

Профілактичні заходи

Основними заходами з профілактики гастроентероколіту є дотримання гігієнічних норм:

• мийте руки після відвідування туалету, прогулянок, а також перед їдою;
• ретельне миття овочів і фруктів;
• відмова від вживання води з ненадійних джерел;
• обмеження у споживанні продуктів із закінченим терміном придатності;
• правильне зберігання продуктів харчування та дотримання термінів їх зберігання.

Реабілітація після хвороби

Після перенесеного гастроентероколіту пацієнту рекомендується пройти курс пробіотиків для повноцінного відновлення мікрофлори кишечника. Також необхідно дотримуватися щадної дієти. Вона повинна виключати жирні та смажені страви, каву, газовані напої, фаст-фуд, алкоголь і включати невеликі порції їжі 5-6 разів на день, а також достатню кількість чистої води. Через 1-2 місяці слід повторно звернутися до гастроентеролога для контролю стану і, за необхідності, пройти обстеження.