Гіперхолестеринемія - симптоми, лікування, причини

Що це таке?

Гіперхолестеринемія (включає гіперліпопротеїнемію та дисліпідемію) являє собою стан, при якому рівень загального холестерину (ОХС) у крові перевищує 5 ммоль/л. Ця проблема стає все більш актуальною в більшості розвинутих країн і є значним фактором ризику для серцево-судинних захворювань. Дане стан може довго не проявлятися симптомами, а перші прояви можуть бути пов'язані з важкими і загрозливими для здоров'я ускладненнями.

Про захворювання

Щоб зрозуміти, що означає термін гіперхолестеринемія, необхідно розглянути, що таке холестерин і його значимість.

Холестерин є хімічною сполукою, якій надано статус лідіда (жирового з'єднання). Він необхідний для формування клітинних мембран, впливаючи на їх жорсткість і прохідність, а також забезпечуючи стабільність клітин.

В організмі здорової людини близько 80% холестерину синтезується в печінці, і лише 20% надходить з їжею. Холестерин виконує дві ключові функції: забезпечує нормальне травлення за рахунок своєї ролі в утворенні жирних кислот і бере участь у синтезі гормонів (включаючи статеві і надниркові) та вітамінів.

Існує два основних типи холестерину:

• ЛПНП (ліпопротеїди низької щільності, позначаються як «поганий» холестерин); він може осідати на внутрішній поверхні судин, формуючи атеросклеротичні бляшки; саме на основі цього типу холестерину можна оцінити ризики для здоров'я;
• ЛПВП (ліпопротеїди високої щільності - «добрий» холестерин); він виконує функцію зв'язування «поганого» холестерину і направляє його в печінку для виведення з організму з жовчю.

Загальний рівень холестерину (ОХС) формується на основі показників ЛПНП і ЛПВП. Навіть невелике перевищення норми може спровокувати розвиток гіперхолестеринемії та супутніх їй захворювань.

Види гіперхолестеринемії

Класифікація гіперхолестеринемії базується на кількох факторах.

По походженню виділяють:

• сімейну (первинну); включаючи гомозиготну форму патології, коли генетичні мутації успадковуються від одного батька, і гетерозиготну, коли дефектний ген передається від обох батьків;
• полігенну; ця форма обумовлена впливом зовнішніх факторів, зокрема, неправильним харчуванням;
• вторинну; вона розвивається внаслідок неконтрольованого вживання деяких лікарських засобів, наявності захворювань або ендокринних порушень.

В залежності від рівня «поганого» холестерину в крові виділяються 3 ступені гіперхолестеринемії:

• легка, коли рівень ХС-ЛПНП складає 5,0-6,4 ммоль/л;
• помірна, при значенні холестерину в межах 6,5-7,8 ммоль/л;
• висока, коли рівень ХС-ЛПНП перевищує 7,9 ммоль/л.

Також виокремлюється алиментарна гіперхолестеринемія, що виникає через надмірне споживання тваринних жирів та регулярне переїдання; ця форма добре піддається лікуванню.

Симптоми гіперхолестеринемії

Це захворювання не має характерних симптомів. Часто ознаки гіперхолестеринемії стають помітними, коли пацієнт звертається до лікаря з інших причин або проходить моніторинг здоров'я. Якщо в результаті аналізу крові виявляється підвищений рівень холестерину, лікар призначає додаткові дослідження. Такий сценарій найбільш сприятливий, оскільки дозволяє виявити стан на ранній стадії. Своєчасне та адекватне лікування гіперхолестеринемії може призвести до повного відновлення та нормалізації показників крові.

Якщо хвороба протікає непомітно, пацієнт звертається за медичною допомогою вже з явними симптомами. З розвитком захворювання можуть виникнути такі ознаки, що сигналізують про підвищення рівня холестерину та необхідність консультації лікаря:

• утворення сірого кільця навколо рогівки;
• по Appearance опухолей на ліктьових, колінних і пальцевих суглобах;
• болі в ногах при фізичних навантаженнях;
• наявність згустків крові при незначних кровотечах;
• ксантоми на шкірі повік — желтуваті жирові вузлові утворення.

Крім того, пацієнти з гіперхолестеринемією можуть відчувати кардіологічні симптоми: часті коливання тиску, аритмія та тахікардія. На запущених стадіях можуть виникнути незворотні зміни в судинах, що найчастіше призводить до летального результату.

Причини гіперхолестеринемії

Дві основні причини ведуть до розвитку цього стану.

• Генетичні фактори. Дослідження показують, що мутація гена LDLR, який контролює захоплення холестерину ЛПНП, може стати причиною сімейної гіперхолестеринемії.
• Неправильне харчування. Надмірна кількість калорій у раціоні, переважання жирних і рафінованих продуктів, особливо в умовах малорухомого способу життя та куріння, швидко порушує обмін холестерину.

До гіперхолестеринемії можуть приводити й певні захворювання, які супроводжуються підвищенням рівня холестерину в крові, такі як:

• гіпотиреоз;
• цукровий діабет;
• гломерулонефрит та інші.

Також ризик розвитку гіперхолестеринемії може посилюватись при прийомі деяких лікарських засобів, особливо таких, як гормональні контрацептиви, глюкокортикоїди та бета-адреноблокатори.

Діагностика гіперхолестеринемії

Для підтвердження діагнозу пацієнту призначають ряд лабораторних та інструментальних досліджень:

• ліпідограма, дане обстеження дозволяє лікарю оцінити рівень холестерину та інших ліпопротеїнів;
• біохімічний аналіз крові, допомагає виявити проблеми з печінкою і нирками;
• УЗД внутрішніх органів, дозволяє виявити або виключити супутні патології;
• допплерографія судин, використовується для визначення розміру та положення великих бляшок та оцінки прохідності судин;
• генетичне дослідження, використовується для виявлення спадкових форм гіперхолестеринемії.

Оскільки підвищення рівня холестерину може впливати на стан серцево-судинної системи, пацієнту можуть бути призначені ЕКГ, консультація кардіолога та інші дослідження, покликані виявити наслідки гіперхолестеринемії. За необхідності до діагностики залучаються фахівці інших профілів.

Лікування гіперхолестеринемії

Головна ціль терапії полягає в запобіганні серйозним ускладненням або зниженні їх імовірності. Це досягається корекцією рівня холестерину та усуненням інших факторів ризику, що сприяють розвитку атеросклерозу. Основним методом лікування гіперхолестеринемії є медикаменти, у той час як хірургічні методи застосовуються рідко.

Консервативне лікування

На даний момент відсутній універсальний засіб, яке могло б нормалізувати рівень ліпідів і холестерину. Однак у клінічній практиці для терапії пацієнтів з гіперхолестеринемією застосовують кілька фармакологічних груп:

• Фібрати. Ці препарати зменшують як рівень холестерину, так і тригліцеридів, їх часто використовують у пацієнтів, які також страждають на цукровий діабет.
• Статини. Їх дія спрямована на придушення синтезу холестерину в печінці.
• Інгібітори PCSK9. Ця група включає моноклональні антитіла, які взаємодіють із рецепторами «поганого» холестерину в печінці.

В залежності від рішення лікаря можуть бути призначені й інші препарати. Крім того, одночасно з медикаментозним лікуванням пацієнт повинен поліпшити свій спосіб життя та дієту, а також відмовитися від шкідливих звичок.

Хірургічне лікування

Хірургічна інтервенція проводиться лише тим пацієнтам, у яких є супутні захворювання і коли консервативна терапія не дає потрібного результату.

• При жовчнокам'яній хворобі може бути рекомендоване видалення жовчного міхура (холецистектомія);
• В випадках морбідного ожиріння (індекс маси тіла вище 40), особливо в поєднанні з цукровим діабетом II типу, можуть бути використані методи бандажування шлунка, шлункове шунтування або резекція шлунка.

Профілактика гіперхолестеринемії

Люди, що перебувають у групі ризику, повинні проходити скринінгове обстеження не рідше одного разу на рік. Це дозволяє виявити можливі зміни ще до появи симптомів і вжити необхідні заходи.

До заходів, спрямованих на запобігання гіперхолестеринемії, відносяться:

• контроль рівня цукру в крові;
• відмова від шкідливих звичок;
• регулярні фізичні навантаження;
• своєчасне лікування захворювань;
• уникання стресу;
• дотримання принципів здорового харчування.

Реабілітація

Після хірургічного втручання з приводу гіперхолестеринемії реабілітаційні заходи будуть адаптовані до типу та обсягу проведеної операції. Лікуючий лікар надасть індивідуальні рекомендації перед випискою. Однак є також загальні поради для періоду відновлення, включаючи:

• адекватне харчування;
• обмеження шкідливих звичок;
• дотримання режиму праці й відпочинку;
• помірні фізичні навантаження і т. ін.