Нефросклероз - симптоми, лікування, причини

Про захворювання

Нефросклероз може розвиватися як наслідок захворювань нирок, так і різних порушень в організмі. Цей стан стає однією з основних причин виникнення артеріальної гіпертензії. Підвищення артеріального тиску, в свою чергу, негативно позначається на прогресуванні нефросклеротичних змін у нирках, що може призвести до їх атрофії та функціональної недостатності.

Розростання сполучної тканини в нирках, що представляє собою основу нефросклерозу, є незворотним процесом. Тому раннє виявлення цього стану та вчасне початок комплексного лікування надає найкращий терапевтичний ефект. В деяких випадках фіброз може бути наслідком гострого захворювання, в інших - свідчити про прогресування хронічних патологій.

Діагноз нефросклерозу ставиться на основі методів візуальної діагностики та лабораторних аналізів, які дозволяють визначити функцію нирок і оцінити їх анатомію.

Лікування визначається в залежності від первісного захворювання та факторів, що посилюють прогресування процесу. Терапія спрямована на усунення основної патології та блокування активності фібробластів у нирках. В запущених випадках може знадобитися гемодіаліз.

Види

У процесі хвороби виокремлюють дві стадії:

• Нозологічна – на цьому етапі розростання сполучної тканини в нирках є частиною первісного захворювання і проявляється тільки клінічними ознаками основного захворювання.
• Синдромна – настає, коли відбувається блокування ниркового кровопостачання. На цій стадії клінічні та морфологічні прояви основного захворювання стають менш вираженими, наростає хронічна ниркова недостатність. В цей момент починають діяти універсальні механізми, що сприяють прогресуванню склерозу, незалежно від первісного захворювання.

Симптоми

Специфічні симптоми нефросклерозу відсутні. Клінічні прояви залежать від основного захворювання. Пацієнти можуть відчувати:

• тупі або сжимаючі болі в поясниці;
• порушення сечовипускання (утруднення, частіше, болісність, нічні позиви);
• зміни у складі сечі, поява неприємного запаху;
• головні болі, запаморочення, шум у вухах (пов’язані з підвищенням артеріального тиску);
• набряки, які зазвичай локалізуються на обличчі, але можуть також проявлятися і на ногах;
• загальну слабкість, зміни кольору шкіри, виражене пересихання та лущення шкірних покривів.

Причини нефросклерозу

Серед причин нефросклерозу нирок можна виділити наступні захворювання та стани:

• гломерулонефрит;
• мембранозна нефропатія;
• амілоїдоз;
• артеріальна гіпертензія різного походження;
• геморагічний васкуліт;
• хронічний пієлонефрит;
• інтерстиціальний нефрит;
• аномалії розвитку нирок та інше.

Зниження кількості функціонуючих нефронів, незалежно від причини (хронічні захворювання або часткове видалення нирки), спочатку призводить до гіпертрофії залишкових нефронів. З часом, у міру виснаження компенсаторних механізмів, гіпертрофія змінюється нефросклерозом. При досягненні певної стадії (зазвичай з рівнем клубочкової фільтрації менше 25 мл/хв) склеротичний процес починає самопідтримуватися, що сприяє подальшому прогресуванню захворювання. На цьому етапі потрібно посилене лікування, спрямоване на захист нирок та відновлення їх функцій.

К факторам ризику, які сприяють прогресуванню процесу, відносять:

• пожилий вік;
• низька вага при народженні, що пов’язано з недостатньою кількістю зрілих нефронів;
• спадкова схильність до хронічних захворювань нирок;
• попередні гострі ушкодження нирок;
• порушення вуглеводного обміну з гиперглікемією;
• некоригована артеріальна гіпертензія;
• порушення ліпідного обміну;
• куріння;
• надмірна вага;
• неалкогольний стеатоз печінки;
• підвищений рівень сечової кислоти;
• аутоімунні захворювання;
• інфекції сечовивідних шляхів;
• обструкції сечовивідних шляхів;
• негативні медичні препарати;
• надмірне споживання білків;
• вагітність.

Діагностика

Діагноз нефросклерозу включає оцінку ступеня фіброзування і непряме визначення кількості діючих нефронів.

• Ультразвукове обстеження нирок дозволяє чітко виявити нефросклероз. Часто пацієнти дізнаються про проблему при УЗД, коли виявляється зменшення розмірів однієї або обох нирок. УЗД дає можливість провести морфологічну оцінку стану нирок, оцінити їх обсяг та виключити супутні анатомічні відхилення.
• Розрахунок швидкості клубочкової фільтрації (СКФ) – важливий параметр, що дозволяє оцінити функцію нирок. Для цього використовують спеціальні алгоритми, що враховують рівень креатинину, вік пацієнта та інші параметри. СКФ вище 90 мл/хв вважається нормальним; менше 15 мл/хв вказує на термінальну ниркову недостатність, що вимагає гемодіалізу.

Також в діагностику можуть входити:

• загальний аналіз крові та сечі;
• біохімічний аналіз крові та ліпідний профіль;
• вимірювання рівня електролітів у крові;
• визначення паратиреоїдного гормону та лужної фосфатази для виявлення метаболічних порушень;
• допплерографічне дослідження ниркового кровотоку;
• екскреторна урографія;
• комп'ютерна або магнітно-резонансна томографія.

Перед рентгенографією з контрастом необхідно провести біохімічний аналіз крові для контролю рівня креатинину. Збільшення цього показника може свідчити про ниркову недостатність і є протипоказанням для контрастної діагностики, особливо якщо контраст виводиться через нирки.

У випадках, коли неінвазивні методи не дозволяють поставити діагноз, може знадобитися біопсія нирки для гістологічного аналізу і підбору відповідного лікування.

Лікування нефросклерозу

Лікування нефросклерозу нирок має бути комплексним. З одного боку, необхідно провести терапію для корекції основного захворювання, яке викликало загибель нефронів та розростання сполучної тканини. З іншого боку, важливо впливати на патогенетичні механізми, що підтримують прогресування нефросклерозу.

Консервативне лікування

В рамках консервативного підходу важливо дотримуватися наступних рекомендацій:

• збалансоване харчування з обмеженням високобілкових продуктів;
• зниження надмірної маси тіла через корекцію харчування та збільшення фізичної активності;
• корекція порушень вуглеводного обміну;
• підтримка артеріального тиску в нормальних межах;
• використання препаратів, що пригнічують активність ренін-ангиотензин-альдостеронової системи;
• застосування засобів, що покращують ниркову циркуляцію.

Хірургічне лікування

Хірургічні втручання при нефросклерозі не проводяться. У разі значного зниження функціональної активності нирок вирішується питання про початок гемодіалізу. Екстракорпоральне очищення крові допомагає поліпшити загальний стан та запобігає розвитку ускладнень.

Профілактика

Для зниження ризику нефросклерозу правої або лівої нирки рекомендується регулярне спостереження у уролога (нефролога) при наявності хронічних захворювань, що сприяють загибелі нефронів та розростанню сполучної тканини. Скринінгові обстеження слід проводити кожні 1-2 роки.

Важливо також вчасно лікувати інфекційно-запальні захворювання сечової системи, які вважаються основним фактором, що сприяє прогресуванню нефросклерозу.

Реабілітація

Після гемодіалізу важливо приділяти увагу здоровому способу життя, уникаючи куріння та вживання алкоголю. Слід регулярно проходити обстеження та здавати аналізи, рекомендовані лікарем, для швидкого реагування на зміни в стані здоров'я.