Отомікоз - симптоми, лікування, причини

Що таке отомікоз?

Отомікоз є грибковим запаленням, яке локалізується у зовнішньому або середньому вусі, а також у сосцевидному відростку. Ця патологія може виникати як самостійне захворювання у людей зі зниженим імунітетом або може ускладнювати перебіг бактеріальних отитів. Якщо своєчасно не почати лікування, отомікоз може суттєво погіршити якість життя пацієнта, а також призвести до серйозних ускладнень, серед яких найнебезпечнішим є грибковий сепсис.

Що робити при отомікозі?

Щоб уникнути негативних наслідків і швидше позбутися проявів отомікозу, при перших ознаках хвороби необхідно звернутися до отоларинголога для отримання точного діагнозу та рекомендацій щодо лікування.

Про захворювання

Отомікоз найчастіше зустрічається у пацієнтів середнього віку, що використовують слухові апарати, займаються плаванням або перенесли операцію на сосцевидному відростку (мастоїдектомію). Захворювання вражає і чоловіків, і жінок в рівній мірі. Отомікоз поширений повсюдно, однак найбільша кількість випадків спостерігається в жаркому кліматі з високою вологістю.

Грибкова флора викликає близько 20% отитів у дорослих та майже 30% у дітей.

Види отомікозу

В залежності від характеру перебігу виділяють гострий та хронічний отомікоз. В залежності від локалізації патологічного процесу розрізняють такі види:

• отомікоз зовнішнього вуха (становить до половини випадків грибкових уражень органа слуху);
• середній отит;
• післяопераційний отомікоз сосцевидного відростка;
• мікотичний мирингіт (грибкове запалення барабанної перетинки).

Симптоми отомікозу

Процес може зачіпати одне або два вуха і проходить у три послідовні стадії.

Перша стадія, також звана стадією передвісників, проявляється свербінням і дискомфортом у вусі, а також відчуттям його закладеності. Зазвичай на цьому етапі пацієнти не звертаються за медичною допомогою і намагаються позбутися симптомів механічним очищенням вуха, що може призвести до травмування шкіри зовнішнього слухового проходу та барабанної перетинки, що погіршує стан.

На другій стадії, стадії гострого запалення, проявляються класичні симптоми отиту. Пацієнти відчувають:

• болі у вухах, які посилюються при ковтанні або нахилі голови у бік ураженого вуха;
• відчуття закладеності, шум у вухах;
• аутофонія (звуки свого голосу резонують у вусі);
• виділення із зовнішнього слухового проходу, колір і характер яких залежать від збудника;
• підвищення температури;
• збільшення регіональних лімфовузлів;
• головний біль.

Третя стадія, хронічне запалення, характеризується хвилеподібним перебігом — чергуванням періодів покращення та погіршення стану. Симптоми менш виражені і температура тіла підвищується рідко.

Причини отомікозу

Збудниками отомікозу є сапрофітні гриби та умовно-патогенні мікроорганізми, які в нормі присутні на шкірі, але не викликають захворювань. Вони активуються при місцевому або системному імунодефіциті під дією різних факторів ризику, включаючи:

• мікротравми вуха (наприклад, внаслідок надмірного очищення);
• функціональні порушення залоз, що розташовані в слуховому органі;
• довгострокове використання гормональних мазей;
• дерматити зовнішнього слухового проходу;
• гнійні отити;
• алергічні реакції;
• тривале застосування антибіотиків;
• серйозні системні захворювання (наприклад, неконтрольований діабет).

Найчастіше у пацієнтів з отомікозом виявляються гриби роду Candida та Aspergillus.

Діагностика отомікозу

Грибкове запалення вуха не завжди просто встановити, оскільки клінічно воно може виглядати як інші види отиту.

Спочатку отоларинголог проведе бесіду з пацієнтом, з'ясувавши скарги та анамнез. Важно врахувати деталі: попередні отити, алергічні реакції, використання антибіотиків і стероїдних препаратів, а також наявність серйозних соматичних захворювань.

Наступний етап включає в себе отоскопію, яка дозволяє оглянути орган слуху за допомогою спеціального оптичного пристрою. Клінічні прояви допоможуть лікарю оцінити тяжкість стану і прийняти необхідні заходи для полегшення симптомів.

Важливо провести мазок з вуха, який буде направлений на мікроскопію та бакпосів. Культурне дослідження може допомогти виявити конкретного збудника захворювання та визначити його чутливість до протигрибкових препаратів.

На жаль, мазок не завжди інформативний і може бути взятий з ділянки вуха без грибкової флори, що не дозволяє виявити патогени. Якщо лікар все ще підозрює отомікоз, він може провести пробне лікування протигрибковими засобами з діагностичною метою.

Лікування отомікозу

Лікування грибкового запалення вуха вимагає консервативного підходу. Пацієнтам з отомікозом зовнішнього вуха проводять механічне очищення зовнішнього слухового проходу від нальоту, що утворився грибками та частинками шкіри, після чого застосовують місцеве лікування запалення з використанням протигрибкових розчинів, мазей і крапель. Турунди з препаратом швидко поліпшують стан.

Для хронічних, рецидивуючих або важких форм гострого отомікозу можуть бути призначені:

• системні протигрибкові препарати;
• антигістамінні препарати;
• протизапальні засоби;
• вітамінні комплекси.

Одночасно з лікуванням отомікозу повинно проводитися комплексне лікування супутніх захворювань, які стали факторами ризику для розвитку отомікозу.

Профілактика отомікозу

Профілактичні заходи включають в себе:

• своєчасне лікування всіх захворювань;
• попередження травм зовнішнього слухового проходу;
• уникнення неконтрольованого використання антибіотиків і стероїдів;
• дотримання особистої гігієни;
• дотримання здорового способу життя.

Реабілітація після отомікозу

За умови адекватного і своєчасного лікування гострі отомікози зазвичай закінчуються повним одужанням пацієнта і не вимагають додаткових заходів для відновлення слуху.

Однак хронічний середній отит грибкової етіології може призвести до утворення безлічі спайок у барабанній порожнині, які зберігаються навіть після видалення патогенної флори і можуть викликати стійке зниження слуху у пацієнта.