Алкалоз - симптоми, лікування, причини

Алкалоз

Алкалоз – це стан, при якому в організмі порушується кислотно-лужний баланс, що викликає надмірне накопичення лужних речовин та підвищення рівня pH. Клінічні прояви включають зниження артеріального тиску, м'язові спазми, загальну слабкість, а також погіршення уважності та концентрації. У деяких формах алкалозу можуть спостерігатися психічні розлади, а у пацієнтів із захворюваннями нервової системи можливі епілептичні приступи. Алкалоз вимагає ретельної діагностики та комплексного лікування, переважно в умовах стаціонару.

Види алкалозів

Алкалоз може бути поділений на респіраторні (газові) та метаболічні (обмінні) залежно від механізму його появи.

• Респіраторний алкалоз виникає через надмір кислороду та недостатню продукцію вуглекислого газу. Симптоми включають запаморочення, занепокоєння, незрозумілу тривогу, часте дихання, блідість шкіри, задишку. У тяжких випадках можливі тремор кінцівок та судоми.
• Метаболічний алкалоз розвивається при ненормальних втратах іонів хлору, калію та водню. Причинами можуть бути системні захворювання та зовнішні фактори. Симптоматика включає набряки кінцівок, сильні головні болі, спрагу, сонливість, тахікардію та біль у грудях.

Розрізняють також компенсований, субкомпенсований і декомпенсований алкалоз залежно від стадії компенсації. За походженням виокремлюють ендогенні та екзогенні форми.

• Ендогенні алкалози розвиваються внаслідок гострих і хронічних захворювань, які порушують роботу фізіологічних систем.
• Екзогенні форми пов'язані з впливом зовнішніх факторів. Вони найчастіше виникають на фоні лікування інших електролітних порушень, таких як ацидоз, або через надходження лужних речовин через шлунково-кишковий тракт.

Змішана форма алкалозу відзначається, коли у пацієнта проявляються ознаки кількох типів патології. Алкалози також можуть бути гострими і хронічними.

Причини

Існує ряд факторів, які сприяють виникненню метаболічного алкалозу:

• первинна або вторинна гіперсекреція альдостерону – гормону кори наднирників (гіпералдостеронізм);
• обильні втрати соляної кислоти, наприклад, при блюванні, зловживанні проносними або сечогінними засобами;
• неправильна медикаментозна корекція ацидозу;
• злокачественна артеріальна гіпертензія;
• стеноз ниркової артерії;
• ренінома;
• аденома;
• карцинома;
• системні гормональні розлади.

Головною причиною респіраторного алкалозу є гіпервентиляція. При цьому стані в легені надходить більше кислороду, ніж необхідно для підтримання життєдіяльності, що веде до зниження рівня вуглекислого газу в крові. Гіпервентиляцію можуть викликати стрес, тривога, навмисне часте дихання, набряк легень, анемія та шоковий стан. Інколи гіпервентиляція спостерігається у пацієнтів на ШВЛ через неправильну налаштування апарата.

Змішані форми алкалозів можуть з'являтися після серйозних черепно-мозкових травм, коли у пацієнта одночасно спостерігається сильне блювання та гіпервентиляція легень. Іншими провокуючими факторами можуть бути підвищене потовиділення через гіпергідроз або надмірну фізичну навантаження. У групі ризику знаходяться пацієнти з зневодненням через високу температуру, діарею, блювання та інші значні втрати електролітів.

Поширені супутні патології

Гіпералдостеронізм

Дане стан характеризується надмірним синтезом гормону альдостерону корою наднирників. Це призводить до розвитку артеріальної гіпертензії, яка може бути злоякісною, погано піддається медикаментозному лікуванню і швидко приводить до серйозних ускладнень, таких як інсульт або інфаркт. Причинами гіпералдостеронізму можуть стати аденома, карцинома, цироз печінки та асцит.

Гіпопаратиреоз

Це стан означає недостатню вироблення паратгормону паращитовидними залозами або малу чутливість рецепторів тканин до цього гормону. Основним симптомом є раптові м'язові спазми, що викликають значний больовий синдром. Приступ зазвичай починається з поколювання та оніміння в м'язах, деякі пацієнти описують відчуття «мурашок». Спазми можуть торкатися рук, ніг, обличчя, шиї та внутрішніх органів, що може викликати запори, дихальну недостатність та інші ускладнення.

Гіпергідроз

Захворювання, при якому спостерігається надмірне виділення поту, що перевищує фізіологічні потреби організму для терморегуляції. Зазвичай це проявляється в області долонь і стоп, потилиці, шиї, спини та пахв. У тяжких випадках підвищене потовиділення може торкатися області промежини, обличчя та грудей. Надмірне потовиділення може призвести до зневоднення та порушення кислотно-лужного балансу.

Токсикоз вагітних

Це стан розглядається як неправильна реакція організму на розвиток плоду. Зазвичай виникає в першому триместрі і суттєво знижує якість життя майбутньої матері. Основні симптоми токсикозу включають нудоту, блювання, запаморочення і підвищене слиновиділення. Зниження апетиту та непереносимість певних продуктів можуть погіршити зневоднення, що призводить до порушення кислотно-лужного балансу та, без лікування, може викликати алкалоз.

Лікування алкалозу

Основна задача терапії – відновити електролітний баланс, знизити рівень лугів у крові та стабілізувати стан пацієнта. Лікування орієнтоване на усунення первопричини алкалозу. При гіпервентиляції застосовують інгаляційну терапію з газами, в яких збільшено вміст вуглекислого газу. Якщо спостерігається неспинне блювання, що призводить до зневоднення, призначають протиблювотні засоби та проводяться інфузійні процедури для регідратації та нормалізації кислотно-лужного балансу.

При наявності системних захворювань призначається лікування відповідно до встановленого діагнозу. Для пацієнтів з порушенням функції нирок потрібен гемодіаліз. У випадках гострої дихальної недостатності пацієнта поміщають на ШВЛ або застосовують оксигенотерапію. Хірургічне втручання може знадобитися, якщо алкалоз викликаний доброякісними або злоякісними новоутвореннями.

Ускладнення

До негативних наслідків алкалозу можуть належати:

• гостра недостатність нирок, печінки, дихальної та серцево-судинної систем;
• фібриляція шлуночків;
• інсульт;
• гіпокаліємія та гіпокальціємія;
• порушення серцевого ритму аж до зупинки серця;
• артеріальна гіпотензія.

Ці стани пов'язані зі специфічними порушеннями в роботі серцево-судинної системи: звуженням судин головного мозку та розширенням судин, що беруть участь у мікроциркуляції, що веде до зниження обсягу циркулюючої крові, порушення кислотно-лужного балансу та зниження венозного тиску, що відображається на притоку крові до серця та інших життєво важливих органів.