Алергічний дерматит - симптоми, лікування, причини

Що таке алергічний дерматит?

Алергічний контактний дерматит – це захворювання, яке проявляється запаленням шкіри внаслідок контакту з певними речовинами (алергенами). Це захворювання не є інфекційним, тому не має можливості передачі від однієї людини до іншої.

Як діагностується алергічний дерматит?

Для адекватної діагностики цього стану, якщо у вас є симптоми, аналогічні представленим, рекомендується звернутися за консультацією до лікаря-дерматолога в мережі медичних центрів. Спеціаліст вислухає ваші скарги, проведе огляд та призначить необхідні дослідження для підтвердження діагнозу. Лише після того, як діагноз буде встановлено, буде призначено відповідне та сучасне лікування.

Для діагностики цього захворювання важливі характерні клінічні ознаки та наявність зв'язку їх появи з впливом певних речовин. Лікарю необхідно з'ясувати цю зв'язок і призначити відповідні дослідження для підтвердження діагнозу.

Важливу роль у діагностиці алергічного дерматиту відіграє спілкування дерматолога з пацієнтом та візуальний огляд.

• Під час бесіди лікар детально з'ясовує скарги пацієнта, зокрема, коли з'явилися висипання, як вони змінювалися з часом, що загострювало чи полегшувало симптоми. Також збирається анамнез щодо контакту з можливими алергенами, умов праці та використання косметичних засобів, а також інформація про спадкові та соматичні захворювання.
• На наступному етапі відбувається об'єктивний огляд шкіри, де дерматолог оцінює характер та кількість висипань, їх локалізацію та особливості елементів, характерних для цього захворювання.

Часто зібраних даних достатньо для підтвердження діагнозу алергічного дерматиту, однак важливо також встановити алерген, на який організм пацієнта реагує.

Для визначення алергену проводяться шкірні проби: спеціальні тестові смужки з розчинами алергенів низької концентрації прикладаються до шкіри та залишаються на кілька днів. Результати оцінюються через 48 та 96 годин. Гіперемія та набряк в області тесту говорить про реакцію організму на цей алерген. Після цього пацієнт отримує висновок з переліком усіх алергенів та ступенем чутливості.

Додаткові лабораторні дослідження можуть бути проведені для підтвердження алергічної природи захворювання та виключення інших соматичних причин:

• клінічний аналіз крові;
• аналіз на гормони щитовидної залози та рівень глюкози.

Інструментальні методи дослідження для діагностики алергічного дерматиту не застосовуються.

Загальні відомості про захворювання

Алергічний дерматит – одна з найпоширеніших форм шкірних захворювань, яка виникає у людей будь-якої статі та віку. За статистикою, кожна п''ята особа хоча б раз у житті стикалася з проявами цієї хвороби. У важких випадках дерматит може стати серйозною косметичною та медичною проблемою через широкі пошкодження шкіри та неприємні симптоми, такі як свербіж, печіння та тріщини. Деякі форми алергічного дерматиту, такі як токсико-алергічний дерматит, можуть становити загрозу для життя.

Типи алергічного дерматиту

Алергічний дерматит у дорослих може класифікуватися в залежності від конкретної речовини, яка викликає патологічну реакцію імунної системи. Можуть виникнути реакції на:

• метали;
• клеючі речовини;
• хімічні компоненти косметичних засобів;
• лікарські препарати, при безпосередньому контакті зі шкірою;
• барвники;
• інші хімічні сполуки (таких як пластик, гума та інсектициди);
• харчові продукти при контакті зі шкірою;
• рослини;
• та інші речовини.

В залежності від перебігу хвороби виділяють гострий і хронічний алергічний дерматит, а за ступенем вираженості – легкі, помірні та важкі форми.

Передумови до розвитку алергічного дерматиту

Це захворювання виникає у людей з підвищеною чутливістю до певних речовин при багаторазовому контакті з ними. Сучасні люди щодня стикаються з безліччю можливих алергенів: космецевтичними засобами, побутовою хімією, барвниками та синтетичними матеріалами в одязі та взутті, а також лікарськими препаратами. Під впливом ряду схильних факторів реакція шкіри може виникати на будь-яку з речовин. До таких факторів належать:

• схильність до алергічних захворювань (бронхіальна астма, поліноз та інші – у вас або ваших близьких);
• тип шкіри (ознаки алергічного дерматиту частіше зустрічаються серед людей європеоїдної раси);
• вік (діти та літні люди частіше піддаються цьому захворюванню);
• хронічні хвороби шлунково-кишкового тракту;
• психоемоційні навантаження;
• підвищене потовиділення;
• часте взаємодія з певними хімічними речовинами (наприклад, робота в аптеці чи на виробництві).

Алерген може залишатися в контакті зі шкірою навіть десятиліттями без негативних проявів, але як тільки організм стає достатньо сенсибілізованим, симптоми дерматиту можуть проявитися.

Симптоми алергічного дерматиту

Алергічний дерматит проявляється після повторювального контакту з речовиною, до якої у людини є підвищена чутливість. Він характеризується появою патологічних змін шкіри в місці контакту, таких як поліморфні висипання з чіткими межами. Епідерміс стає червоним і набряклим, на ньому з'являються плями, потім – папули, наповнені рідиною і утворюють бульбашки. При вскриванні бульбашок виникають ерозії, які заживають, утворюючи кірочки. З часом вони відмирають, залишаючи ущільнені ділянки шкіри. Таким чином, на тілі пацієнта можуть присутніми різні морфологічні елементи висипу, що і є ознакою поліморфізму.

Висип супроводжується відчуттям печіння та свербіння в області ураження.

Якщо контакт з алергеном продовжується, процес може перейти в хронічну стадію, клінічна картина буде згладжуватися, межі ураження розмитаються, а запалення може поширитися на ділянки шкіри, віддалені від місця контакту. Зовнішній вигляд висипу змінюється, з'являється лущення, утолщення шкіри, а постійний свербіж може викликати расчеси (ексскоріації).

Якщо в ерозії потраплять патогенні бактерії, може виникнути інфекційний запальний процес, який при обширних ділянках дерматиту може викликати сильний біль та інтоксикацію. На щастя, таке ускладнення трапляється рідко і найчастіше пов'язане з тривалим відсутністю лікування, постійним контактом з алергеном і зниженням імунної функції. Іншими можливими ускладненнями можуть бути:

• зміна кольору шкіри в області висипань;
• утворення атрофій (втоншення шкірного покрову);
• утворення рубців.

Методи лікування алергічного дерматиту

Для полегшення симптомів гострого алергічного дерматиту призначаються такі заходи:

• виключення контакту з алергенами;
• антигістамінні препарати для перорального (в капсулах, таблетках, ін'єкціях) або місцевого (креми, гелі, мазі) застосування;
• у важких випадках – глюкокортикоїди системно або місцево (мають виражену протисвербіжну та протизапальну дію);
• антисептичне лікування висипань (бульбашок та виразок);
• при наявності ознак інфекції – призначення антибактеріальних препаратів;
• гіпоалергенна дієта при харчовій алергії.

Лікарі медичного центру мають значний досвід роботи в сфері алергології та дерматології та постійно підвищують рівень кваліфікації через участь у наукових конференціях та семінарах. Якісні лабораторні реактиви та сучасне обладнання дозволяють нашим спеціалістам швидко та точно діагностувати шкірні захворювання та стежити за динамікою стану пацієнтів, що сприяє ефективному лікуванню, в тому числі і алергічного дерматиту.

Реабілітація

Пацієнтам, які перенесли лікування алергічного дерматиту, реабілітаційні заходи не потрібні.

Профілактика алергічного дерматиту

Повністю вилікуватись від алергічного дерматиту неможливо, оскільки реакція на конкретний алерген, яка виникла один раз, буде повторюватися після кожного контакту з ним. Щоб запобігти появі шкірних проявів, потрібно уникати контакту з даними речовинами, а якщо це неможливо, за кілька днів до передбачуваного контакту застосовувати протиалергійні препарати.

Рекомендується також уникати стресів, дбати про здоров'я організму та ендокринної системи, дотримуватись збалансованого харчування та дотримуватись режиму праці та відпочинку, щоб підвищити захисні сили організму та зменшити ймовірність виникнення алергії.