Себорейний дерматит - симптоми, лікування, причини

Що це таке?

Себорейний дерматит (себорея) є хронічним запальним станом шкіри, який характеризується надмірною активністю сальних залоз, в результаті чого збільшується виробництво їх секрету і змінюється склад цього секрету. Вперше захворювання було описано півтора століття тому – в 1887 році лікарем з Німеччини Полем Унна, і до теперішнього часу багато аспектів його патогенезу залишаються незрозумілими. У деяких пацієнтів симптоми себорейного дерматиту проявляються слабо і не викликають незручностей, тоді як у інших вираженість хвороби така, що стає видимою для оточуючих, викликає невдоволення зовнішнім виглядом і призводить до психологічних труднощів, а також до ризику ускладнень. Швидке звернення до кваліфікованого лікаря дозволяє виявити проблему на ранніх стадіях та підібрати адекватне лікування.

Про захворювання

Себорейний дерматит може розвиватися у людей будь-якого віку – як у дорослих, так і у дітей. Захворювання досить поширене, його симптоми відзначаються у 1-8% населення. В основному це стосується чоловіків і хлопчиків, однак виражені форми недугу можуть зустрічатися і у жінок.

Себорея вражає ділянки шкіри з високою концентрацією сальних залоз, такі як волосиста частина голови, обличчя (особливо брови та носогубний трикутник), а також верхня частина тулуба (грудна клітка та спина). Зазвичай хвороба проявляється в періоди гормональних змін організму – у новонароджених у перші три місяці життя, у підлітковому віці або в 40-60 років. Протікає з рецидивами, часто в холодну пору року.

Види

Себорейний дерматит може бути вродженим або набутим в залежності від часу виникнення.

За локалізацією розрізняють ураження волосистої частини голови, обличчя, тулуба, а також генералізований варіант захворювання.

За проявами виділяють три типи себорейного дерматиту:

• з жирною лупою;
• з сухою лупою;
• змішаний тип.

Симптоми

Ключовими симптомами себорейного дерматиту є висипання від кількох міліметрів до кількох сантиметрів в діаметрі, що мають форму плям блідо-рожевого або яскраво-червоного кольору, неправильних форм, покриті білими або щільними жовтуватими бляшками і лусочками, які можуть супроводжуватися свербежем помірної інтенсивності.

Висипання локалізуються в області росту волосся, на межі волосистої частини голови, бровах, на шкірі носогубного трикутника; при генералізованих формах вони можуть торкатися і шкіри тулуба, особливо верхньої третини спини або грудної клітини.

Волосяний покрив у людей з себореєю може бути жирним, схильним до заплутування, або, навпаки, сухим і ламким, з спостережуваним випадінням. Шкіра обличчя може виглядати блискучою з розширеними порами або ж, навпаки, бути сухою і тонкою, викликаючи відчуття стягнутості та легкого свербежу. Іноді на шкірі та волоссі комбінуються симптоми як жирної, так і сухої форми захворювання.

Причини

Основні причини виникнення себорейного дерматиту у чоловіків та жінок:

• умовно-патогенні грибки роду Malassezia (в звичайних умовах знаходяться на поверхні шкіри, віддають перевагу вологим умовам; при себореї цей мікроорганізм стає домінуючим представником мікробіому шкіри, складаючи 30-90% його складу);
• генетична схильність (супроводжує зміну складу шкірного сала, що, в свою чергу, впливає на склад мікрофлори шкіри, створюючи умови для активного росту патогенних мікроорганізмів);
• дисбаланс гормонів (зміни у співвідношенні чоловічих та жіночих статевих гормонів, підвищена активність андрогенів у підлітковому віці, під час вагітності або клімаксу);
• психоемоційні стреси (викликають активізацію сальних залоз, що веде до їх гіперактивності); зниження імунної функції (захворювання часто спостерігаються у хворих на ВІЛ/СНІД, може бути одним з перших його ознак).

До провокуючих факторів відносяться:

• недостатня особиста гігієна (миття волосся рідше, ніж двічі на тиждень);
• використання непідходящих косметичних засобів;
• зловживання агресивними косметичними процедурами;
• довгострокове застосування антибіотиків, гормональних препаратів та інших медикаментів, негативно впливаючих на мікробіом і імунітет;
• захворювання органів травлення.

У механізмі розвитку себорейного дерматиту виділяють чотири стадії:

• взаємодія умовно-патогенного грибка Malassezia з верхнім шаром шкіри;
• ініціація запального процесу;
• патологічна проліферація (розростання) епідермісу, їх відслоєння з утворенням лусочок і бляшок;
• порушення складу і функцій природного шкірного бар'єру, з можливим приєднанням вторинної інфекції.

Діагностика

Визначення ознак себорейного дерматиту, його причин і призначення лікування – це завдання лікаря-дерматолога.

Діагностика грунтується на бесіді лікаря з пацієнтом (скарги, анамнез) та об'єктивному огляді, в ході якого спеціаліст виявляє характерні для захворювання клінічні прояви і визначає його тип і форму. У складних випадках може знадобитися гістологічне дослідження – вивчення зразка шкіри під мікроскопом.

Іноді прояви себорейного дерматиту можуть перехрещуватися з ознаками інших захворювань шкіри, таких як розацеа, псоріаз, дискоїдний червоний вовчак, атопічний дерматит або лишай. Важливо провести ретельну диференційну діагностику, щоб правильно ідентифікувати захворювання і вибрати вірне лікування.

Лікування

Мета лікування себорейного дерматиту у дорослих і дітей – досягти стійкої ремісії і продовжити її.

Основу терапії складають зовнішні засоби, що мають протигрибкову, протизапальну і кератолітичну дію.

• При загостренні пацієнту рекомендується мити голову шампунем, що містить протигрибкові препарати. В період ремісії такий шампунь можна використовувати рідше і менш концентрованим.
• При вираженому запаленні призначають мазі та креми на основі кортикостероїдів, однак це пов'язано з ризиком розвитку розацеаподібного дерматиту та інших ускладнень, тому курс цих препаратів має бути мінімально коротким.
• Якщо розвилося вторинне інфікування шкіри, використовують антибіотики в мазях і кремах – в більшості випадків місцевого лікування достатньо для усунення патогенних мікроорганізмів.

Після досягнення ремісії дерматолог порадить пацієнту використовувати шампуні з кератоліками, які сприяють активному відлущуванню епідермісу. Відповідь на такі засоби індивідуальна – препарати, що працюють для одного пацієнта, можуть не підходити іншому, тому їх вибір відбувається методом проб і помилок. Тим не менш, правильно підібраний шампунь значно покращує стан шкіри голови і, в поєднанні з профілактичним застосуванням протигрибкового шампуню, допомагає зберегти ремісію.

Оскільки стан імунної системи, нервової системи та органів травлення відіграють важливу роль у розвитку себорейного дерматиту, поліпшити стан шкіри пацієнту допоможе дотримання здорового способу життя:

• дотримання режиму праці та відпочинку, повноцінний сон;
• збалансоване харчування (обмеження в раціоні жирної, солодкої і смаженої їжі, вживання різноманітних овочів і фруктів);
• достатнє споживання води;
• щоденна фізична активність;
• розвиток стресостійкості;
• відмова від куріння і алкоголю.

Профілактика

Для зниження ризику розвитку себорейного дерматиту або для продовження ремісії рекомендується:

• вести здоровий спосіб життя;
• дотримуватись особистої гігієни;
• обирати косметичні засоби і шампуні, відповідні типу шкіри;
• вчасно лікувати інфекційні і шлунково-кишкові захворювання, запобігаючи їх перехід у хронічну форму;
• знижувати рівень стресу.

Реабілітація

Не передбачена.