Фронтит - симптоми, лікування, причини

Загальний опис захворювання

Фронтит є поширеним захворюванням, що складає близько 3-5% усіх випадків синуситів. Зазвичай він діагностується у підлітків та молодих людей, причому чоловіки страждають ним дещо частіше, ніж жінки.

Якщо хвороба залишити без належного лікування, запальний процес з лобних пазух може поширитися на інші околоносові синуси та сусідні структури, такі як очні яблука і головний мозок. Своєчасне звернення до лікаря допоможе уникнути можливих ускладнень, уточнити діагноз і отримати рекомендації щодо лікування.

Класифікація фронтиту

Залежно від клінічних проявів і течії захворювання фронтит класифікується на:

• гострий (з симптомами, що зберігаються не більше трьох місяців);
• рецидивуючий (характеризується періодами загострень – до чотирьох разів на рік, які успішно лікуються консервативно і зникають на деякий час, без необхідності в терапії між загостреннями);
• хронічний (при якому навіть на фоні адекватного лікування симптоми не зникають повністю і зберігаються більше трьох місяців, і потрібно хірургічне втручання для їх усунення).

Також виділяються різні види фронтиту, ґрунтуючись на морфологічних змінах:

• ексудативний (з виділенням значної кількості серозного або гнійного ексудату);
• продуктивний (при якому спостерігається дифузне або локальне (формування поліфів або кіст) розростання слизової);
• альтернативний (з руйнуванням тканин ураженої пазухи);
• змішаний (з об'єднанням кількох форм порушення).

Клінічні прояви фронтиту

Запальний процес може бути одностороннім або двостороннім.

Гострий фронтит у дорослих проявляється наступними симптомами:

• головний біль, переважно в лобній області та зоні перенісся, який посилюється після тривалого перебування в горизонтальному положенні та при нахилі;
• незручність в очах, фотобоязнь, сльозотеча;
• підвищення температури тіла;
• закладеність носа;
• виділення з носа, які мають слизисту, слизисто-гнійною або гнійною природу (часто односторонні);
• зниження нюху;
• набряки м'яких тканин і почервоніння навколо очниць.

При хронічному фронтиті симптоми менш виражені: відсутність лихоманки, можливі слабкі постійні головні болі та постійна закладеність носа (неможливо зберігати одностороннє).

Фактори, що сприяють розвитку фронтиту

У більшості випадків фронтит у дорослих виникає через зараження лобних пазух мікроорганізмами (вірусами, грибками, бактеріями) і некоректної вентиляції синуса, викликаної закупоркою його вивідного каналу. Це часто відбувається після перенесених грипу, інших вірусних або бактеріальних інфекцій.

Ослаблений через хворобу імунітет не справляється з інфекцією, через що мікроорганізми проникають у пазуху і запускають запальний процес. Вузький анатомічно лобно-носовий канал не дозволяє забезпечити належний відтік повітря і слизу, в результаті чого фронтит швидко прогресує з високим ризиком ускладнень.

Рідкі причини фронтиту можуть включати:

• травми носа;
• искривлення носової перегородки;
• аденоїдит.

Методи діагностики фронтиту

Процес діагностики фронтиту починається з детального опитування пацієнта: отоларинголог цікавиться скаргами та історією хвороби. Потім слідує огляд носової порожнини (ріноскопія), під час якого лікар помітить опухлу і утолщену слизову оболонку, гнійні виділення і, іноді, поліпи.

Під час огляду отоларинголог може взяти зразок виділень для мікробіологічного дослідження – для виявлення збудника інфекції та його чутливості до антибіотиків, що допоможе організувати ефективне лікування.

Обов'язковими при фронтиті є також рентгенологічне обстеження або комп'ютерна томографія носових пазух. Ці методи дозволяють лікарю оцінити розміри пазух, їх глибину, товщину стінок, наявність патологічного вмісту і розростання тканин.

Способи лікування фронтиту

Лікування запального процесу в лобних пазухах спрямоване на відновлення повітрообміну між ураженою пазухою і носовою порожниною, забезпечення відтоку патологічних виділень і придушення запальної активності. Як тільки цих цілей досягають, стан пацієнта покращується, і симптоми зникають, настає одужання. Пацієнту можуть бути призначені наступні групи медикаментів:

• судинозвужуючі;
• антибіотики (широкого спектру або за результатами мікробіологічного аналізу);
• антигістамінні засоби;
• анальгетики;
• жарознижуючі;
• глюкокортикостероїди.

Також можуть проводитися промивання пазух антисептичними розчинами та фізіотерапевтичні процедури (лазеротерапія, УВЧ, соллюкс) в кількості від 10 до 12 сеансів.

Сильне запалення в лобних пазухах з високим ризиком ускладнень (поширення інфекції на кістки, надкостницю, очі або внутрішньочерепні структури) вимагає хірургічного втручання. Сьогодні отоларингологи схиляються до малотравматичних методів лікування фронтиту з використанням ендоскопічного доступу. Ця операція забезпечує хороший відтік гною і сприяє швидкому відновленню пацієнта.

Лікування хронічного фронтиту у дорослих також здебільшого здійснюють оперативним способом.

Методи профілактики фронтиту

Профілактика фронтиту досить проста:

• Своєчасне і якісне лікування ГРВІ та інших інфекційних хвороб;
• Корекція існуючих деформацій і недоліків носа;
• Запобігання травм обличчя;
• Закалювання;
• Збалансоване і різноманітне харчування;
• Дотримання режиму роботи і відпочинку;
• Профілактика переохолоджень.

Реабілітація після фронтиту

За умови правильного і своєчасного лікування гострий фронтит може завершитися регресом через 10-14 днів без будь-яких наслідків. Дійсні дії лікаря і пацієнта при хронічному фронтиті можуть призвести до ремісії, стійкість якої буде залежати від дотримання профілактичних заходів пацієнтом.

Після хірургічного втручання пацієнт може перебувати в стаціонарі до двох діб. У ніс встановлюються турунди, оброблені лікарськими засобами. Перед випискою лікар видаляє турунди з носових проходів, проводить контрольний огляд і за необхідності призначає підтримуюче медикаментозне лікування. Протягом двох тижнів після операції пацієнту не рекомендується активно сморкатися або чихати з закритим носом, а також слід уникати фізичних навантажень, відвідування бань і саун і авіаперельотів.