Гепатомегалія - симптоми, лікування, причини

Що це таке?

Гепатомегалія – це патологічний стан, який проявляється аномальним збільшенням печінки та ознаками дифузних змін в її структурі. Це не окреме захворювання, а симптом безлічі різних патологій, які можуть включати вірусні гепатити та цироз. Для визначення причин цього синдрому у дорослих пацієнтів, а також його впливу на загальний стан здоров'я і необхідного лікування залучаються лікарі-гіпатологи та інші спеціалісти.

Про захворювання

В нормі печінка повинна мати м'яку консистенцію. При пальпації її нижній край можна прощупати справа під реберною дугою, але його виступання не повинно перевищувати 1–2 см. Збільшення печінки вважається патологічним, якщо її розмір по правій середньоключичній лінії перевищує 12 см або вона легко відчувається в епігастральній області (в зоні сонячного сплетення).

Класифікація гепатомегалії

Гепатомегалія класифікується за ступенем тяжкості:

• помірна: в тканинах органу відбуваються незначні зміни, які можна виявити лише за допомогою інструментальних методів дослідження;
• виражена: печінка збільшується на 10 см;
• дифузна: розмір органа перевищує норму більш ніж на 10 см.

У більшості випадків спеціалісти ділять синдром на різні типи, враховуючи причини його виникнення. Гепатомегалія може бути пов'язана з ендокринними порушеннями, інтоксикацією, травмами, розладами кровообігу та іншими факторами. При постановці діагнозу також розглядається локалізація патологічних змін.

Симптоми гепатомегалії

Клінічні прояви залежать від основного захворювання. Помірна форма збільшення печінки може довго залишатися непоміченою, особливо у молодих людей. При вираженій гепатомегалії у дорослих спостерігаються такі симптоми:

• дискомфорт і болючі відчуття під ребрами справа, які посилюються при русі;
• неприємний запах з рота;
• метеоризм (надмірне утворення газів у кишечнику);
• запори, що змінюються діареєю;
• нудота, особливо після їжі або вживання алкоголю;
• шкірний свербіж;
• зниження апетиту;
• петехіальні висипання на шкірі;
• порушення сну;
• емоційна нестабільність.

Гепатомегалія, викликана вірусним гепатитом, може супроводжуватися жовтушністю шкіри та склер очей, а також симптомами загальної інтоксикації. При цирозі печінки відбувається її ущільнення, виникає часте кровотеча, а нудота та біль в епігастральній області стають постійними.

Якщо гепатомегалія викликана доброякісними або злоякісними новоутвореннями, можливе збільшення живота в області пухлини. Пацієнти можуть відчувати біль і диспепсичні розлади, а в черевній порожнині може накопичуватися вільна рідина.

При токсичному ураженні печінки основною ознакою часто є лише патологічне збільшення органа. У деяких випадках можуть спостерігатися сильний шкірний свербіж, нудота та жовтушність шкірних покривів, білків очей і слизових оболонок.

Причини

Гепатомегалія може проявлятися при безлічі захворювань. Найчастіше збільшення печінки пов'язано з судинними порушеннями, зокрема з проблемами у воротній вені, тромбообразуванням, венозним застоєм тощо.

Інші причини можуть включати:

• гострі інфекційно-запальні захворювання печінки (гепатити, інфекційний мононуклеоз, неспецифічний холангіт та ін.);
• доброякісні та злоякісні новоутворення в печінці або навколишніх тканинах;
• амілоїдоз;
• гемохроматоз;
• харчові отруєння;
• жирова дистрофія печінки;
• деякі серцево-судинні захворювання.

Люди, у яких в анамнезі є:

• ендокринні розлади;
• регулярне споживання алкоголю, незалежно від його міцності;
• прийом безлічі різних лікарських засобів;
• неконтрольоване вживання ліків;
• робота в хімічній галузі;
• ожиріння;
• малорухомий спосіб життя.

Крім того, механічні ушкодження печінки, автоімунні захворювання та вроджені аномалії розвитку печінки також можуть призвести до її збільшення.

Діагностика

На першому етапі лікар проводить:

• опитування пацієнта для збору анамнезу та скарг;
• оцінку стану шкіри, кольору слизових оболонок та склер очей;
• перкусію та пальпацію печінки для виявлення її розмірів та локалізації.

Для встановлення причин гепатомегалії та більш точної оцінки змін у печінці призначаються лабораторно-інструментальні методи дослідження, включаючи:

• ультразвукове дослідження печінки та органів черевної порожнини;
• біопсію печінки (при підозрі на новоутворення);
• загальний клінічний аналіз крові;
• біохімічний аналіз крові;
• ПЦР для визначення інфекцій.

У разі необхідності може бути проведена розширена діагностика, що включає МСКТ органів черевної порожнини, радіоізотопне сканування, УЗД з допплерографією та інші методи обстеження.

Лікування

Тактика лікування визначається на основі основного захворювання.

У терапію можуть бути включені такі групи препаратів:

• гепатопротектори;
• противірусні засоби;
• антибіотики;
• антикоагулянти;
• гормональні препарати;
• серцеві засоби.

Також проводяться дезінтоксикаційні заходи і відновлюється електролітний баланс.

Важливим аспектом у лікуванні гепатомегалії є не лише правильний вибір медикаментів, а й корекція харчування, способу життя пацієнта. Потрібно повністю виключити алкоголь, жирні, смажені, гострі та мариновані продукти, а також швидкі вуглеводи і спеції. Лікар може рекомендувати комплекс вітамінів і мінералів для підтримання нормального рівня мікроелементів в організмі.

При онкологічних ураженнях печінки можуть бути призначені променева, радіо- або хіміотерапія. Якщо є абсцес, то необхідно провести дренування.

Якщо консервативне лікування не приносить результатів або захворювання, що викликало гепатомегалію, знаходиться на запущеній стадії, може бути рекомендовано хірургічне втручання. В найскладніших випадках можливе видалення ураженої частини печінки або її трансплантація.

Профілактика

Щоб знизити ризики захворювань печінки та розвитку гепатомегалії, необхідно:

• звертати увагу на здоров'я та своєчасно лікувати гострі та хронічні патології;
• регулярно проходити профілактичні огляди та здавати аналізи;
• дотримуватися збалансованого харчування, уникаючи потенційно шкідливих продуктів (фаст-фуд, смажене і копчене, гострі спеції та снеки);
• постаратися мінімізувати споживання алкоголю;
• уникати самолікування системними лікарськими засобами;
• не використовувати знеболювальні, жарознижувальні й інші безрецептурні препарати довше, ніж вказано в інструкції;
• вести активний спосіб життя для запобігання ожирінню та гіподинамії;
• при роботі з шкідливими речовинами дотримуватися заходів безпеки.

Пацієнти з успадкованими або вродженими захворюваннями печінки повинні перебувати під наглядом спеціалістів і постійно контролювати своє здоров'я.

Реабілітація

Прогнози залежать від основного захворювання, що викликало гепатомегалію, віку та загального стану здоров'я пацієнта, а також від застосовуваної тактики лікування. У період реабілітації важливо:

• відмовитися від алкоголю та уникати важких фізичних навантажень;
• контролювати харчування;
• дотримуватися режиму пиття;
• узникати відвідування бань, саун, басейнів і громадських пляжів;
• мінімізувати контакти з чужими людьми та недавно перехворілими родичами;
• запобігати переохолодженню організму.

Лікуючий лікар дасть індивідуальні рекомендації на реабілітаційний період, враховуючи особливості організму пацієнта і його поточний стан. Важливо суворо дотримуватися призначень і не вносити самостійні зміни в режим прийому препаратів.