Авітаміноз - симптоми, лікування, причини

Що таке авітаміноз?

Авітаміноз – це стан, при якому в організмі людини спостерігається значна нестача одного або кількох вітамінів. Причини можуть включати різні захворювання, дефіцит поживних речовин у раціоні та інші фактори. Дефіцит вітамінів призводить до ослаблення загального та локального імунітету, що проявляється у частих простудах, респіраторних інфекціях та загальному погіршенні самопочуття. Лікуванням авітамінозу займаються терапевти та гастроентерологи спільно з ендокринологами, імунологами та іншими спеціалістами.

Опис захворювання

Вітаміни – це група біологічно активних речовин, які відіграють ключову роль у всіх біохімічних процесах життєдіяльності. Вони забезпечують необхідний рівень імунного захисту, беруть участь у травленні, сприяють міцності кісток, стимулюють кровообіг і виконують інші життєво важливі функції. При авітамінозі припиняється нормальна робота системи організму, що проявляється різноманітними симптомами: від легкого нездужання і втоми до серйозних проблем, таких як переломи і порушення репродуктивної функції.

З цією проблемою стикається до 70% населення планети. Найчастіше авітаміноз пов'язаний з неправильним харчуванням і нестачею необхідних мікро- і макроелементів у раціоні.

Класифікація авітамінозу

Існує два основних типи авітамінозу: авітаміноз і гіповітаміноз. Авітаміноз передбачає повну відсутність необхідної речовини в організмі, тоді як гіповітаміноз – це його нестача. Більшість пацієнтів, як правило, страждають від гіповітамінозу.

В залежності від нестачі вітаміну фахівці виділяють авітамінози A, D, E, K, C, вітамінів групи B, а також рідкісні форми дефіциту біотину (вітамін H), флавоноїдів (вітамінів P) та фолієвої кислоти. Кожен вид патології має свої специфічні клінічні прояви.

Симптоми авітамінозу

До загальних симптомів авітамінозу відносяться:

• підвищена втомлюваність;
• тривога під час сну;
• зміни апетиту: зниження або його збільшення;
• апатія;
• сонливість;
• знижена працездатність.

Для дефіциту вітаміну A характерні:

• сухість і почервоніння шкіри;
• шкірний свербіж;
• лопатість і тріщини на шкірі;
• ламкість і випадання волосся;
• крихкість нігтів.

Люди з авітамінозом A часто відчувають втому, швидко втрачають сили і вранці відчувають себе виснаженими. Деякі можуть помітити зниження або втрату нюху і смаку, в той час як інші скаржаться на нудоту після їжі.

Симптомом недостатності вітаміну A може бути синдром «курячої сліпоти», при якому людина погано бачить в умовах низького освітлення. При цьому при достатньому освітленні зір залишається нормальним.

Тяжка форма авітамінозу A може призвести до безпліддя, анемії та сечокам’яної хвороби.

Для недостатності вітаміну D характерні:

• болі в м’язах, суглобах та кістках;
• проблеми з координацією та ходьбою;
• судоми, особливо вночі;
• часті та важко заживаючі переломи.

При вираженому дефіциті можуть з’явитися неврологічні симптоми, а також витончення зубної емалі та випадання волосся.

При недостатності вітаміну E у чоловіків може знизитися статева функція, у жінок – спостерігатися часті самовільні переривання вагітності. Також можна помітити загальну слабкість і судоми, особливо в кінцівках, і втому.

При дефіциті вітаміну K відзначаються спонтанні кровотечі, найчастіше з носа, які виникають на фоні фізичних навантажень або стресу. Можливі шлункові та легеневі кровотечі, а також крововиливи в суглоби. У таких пацієнтів навіть невеликий удар може призвести до синців.

Ознаки нестачі вітаміну C включають:

• сильна втомлюваність;
• плями крововиливів на шкірі;
• підсумкова, набряклість і болючість ясен;
• боли в суглобах;
• тривале загоєння ран;
• прискорене старіння шкіри.

Всім відомий прояв дефіциту вітаміну C – цинга, при якій ясна кровоточать і зуби можуть випасти через порушення їх кровопостачання. Цей стан також пов'язаний з ризиком серцево-судинних захворювань та порушень функцій нирок.

Симптоми нестачі вітамінів групи B можуть включати:

• постійна задишка;
• часті головні болі;
• головокружіння;
• судоми в м’язах;
• тріск у куточках рота;
• лопатість шкіри;
• зниження чутливості в ногах;
• набряклість і свербіж язика;
• проблеми з зором;
• розлади апетиту і стулу;
• зниження фізичної витривалості;
• прискорений пульс і високе серцебиття.

В тяжких випадках може погіршитися стан периферичної нервової системи, розвинутися гепатомегалія, а також відбутися атрофічні зміни в тканинах органів травлення. Деякі пацієнти можуть зіткнутися з нетриманням сечі та калу.

При будь-якому виді авітамінозу стійкість організму до зовнішніх негативних факторів значно знижується. Пацієнти стають більш сприйнятливими до вірусних та бактеріальних інфекцій, часто хворіють, можуть страждати від харчових отруєнь і постійно відчувають втому, навіть після сну.

Причини авітамінозу

Основною причиною авітамінозу будь-якої форми є неправильне харчування. Це може бути як нестача необхідних продуктів, так і строгі дієти, такі як вегетаріанство або сироїдіння.

Фактори, які сприяють розвитку авітамінозу, включають:

• генетична схильність;
• проблеми з травленням;
• порушення всмоктування поживних речовин;
• розлади клітинного метаболізму;
• непомірне вживання сульфаніламідів та інших медикаментів, які можуть блокувати засвоєння вітамінів;
• проживання у північних регіонах або областях з високим радіаційним фоном;
• куріння;
• вживання наркотичних речовин;
• ендокринні захворювання;
• патології печінки та органів ШКТ;
• гострі інфекційні захворювання.

Найбільший ризик розвитку авітамінозу спостерігається у людей, перенапружених у спортзалі, що вживають алкоголь, страждають від ожиріння або низької активності. В групу ризику також входять вагітні жінки та молоді люди в період активного росту та статевого дозрівання, а також ті, чиї професії пов'язані з жорсткими дієтами або важкою фізичною працею.

Методи діагностики

Для діагностики конкретної форми авітамінозу лікарі проводять загальний огляд, відзначаючи стан шкіри, зубів і слизових оболонок, вимірюють температуру, тиск і слухають серцеві тони. Важливу роль в первинній оцінці здоров'я відіграє збір детального анамнезу, включаючи попередні захворювання, спосіб життя, звички харчування та фізичну активність.

Лабораторні та інструментальні обстеження можуть включати:

• загальні аналізи крові та сечі;
• біохімічний аналіз крові;
• коагулограму;
• вимірювання рівнів конкретних вітамінів та мінералів;
• гемограму;
• гормональні тести;
• фібрагастродуоденоскопію;
• рентгенівське обстеження органів черевної порожнини;
• УЗД внутрішніх органів і м'яких тканин;
• КТ або МРТ за необхідності.

Консультації неврологів, ендокринологів, імунологів та інших спеціалістів також є обов'язковими, враховуючи індивідуальні особливості кожного пацієнта. Загальний стан здоров'я оцінює лікар-терапевт.

Методи лікування авітамінозу

При дефіциті вітамінів, викликаному неправильним харчуванням, рекомендується корекція раціону та використання дієтотерапії. Для швидкого відновлення рівня вітамінів можуть призначатися вітамінні комплекси та монопрепарати. При легкій або помірній ступені тяжкості препарати приймаються перорально. У випадку, якщо пацієнт не в змозі самостійно приймати ліки, вітаміни вводяться через венозний доступ, що також використовується при екстрених станах.

Якщо причина авітамінозу буде встановлена, може бути застосована етіотропна терапія, яка включає:

• ферменти;
• синбіотики;
• сольові розчини;
• препарати кальцію, заліза і фолієвої кислоти;
• антибактеріальні та противірусні засоби;
• харчові добавки;
• ентросорбенти;
• стимулятори травлення.

Тактика лікування залежить від симптомів, стану пацієнта та форми авітамінозу.

Профілактика авітамінозу

Основою профілактики авітамінозу є збалансоване і різноманітне харчування. Необхідно уникати строгих дієт і включати в раціон:

• нежирні сорти м'яса та риби;
• молочні та кисломолочні продукти;
• тверді сири;
• свіжі овочі та фрукти;
• крупи;
• морепродукти;
• яйця;
• горіхи та сухофрукти;
• рослинні та вершкові олії.

Рекомендується мінімізувати споживання фаст-фуду, напівфабрикатів та алкоголю. Слід вести активний спосіб життя, уникати самолікування та регулярно проходити профілактичні огляди, здаючи необхідні аналізи.