Гідросалпінкс - симптоми, лікування, причини

Про захворювання

Маткова труба – це циліндричний орган, який з одного боку з'єднується з порожниною матки, а з іншого – відкривається в черевну порожнину через фімбріальний кінець. Внутрішню поверхню труби покриває слизова оболонка, яка містить залозисті клітини, що виробляють слиз. За відсутності облітерації секреція вільно потрапляє в матку завдяки русі війок (виростів епітеліальних клітин, що вистилають слизову).

При запальних процесах виникає можливість скупчення рідини в просвіті труби.

При гідросальпінксі матка також може бути залучена в патологічний процес – часто разом із запаленням труби діагностують хронічний млявотекучий ендометрит.

До основних патогенетичних факторів гідросальпінкса належать:

• порушення війкового транспорту (зниження активності війок);
• підвищене утворення рідини, яка містить слиз і запальний ексудат, що виникає через пропотівання плазми через судинну стінку;
• проблеми з спорожненням маткової труби в черевну порожнину, викликані формуванням спайок у області фімбрій, що може призвести до облітерації.

Скупчена рідина створює механічний тиск на стінки труби, призводячи до їхньої стоншення і погіршення функціонального стану. У нормі труба служить місцем запліднення яйцеклітини, яка завдяки руху війок переміщається в порожнину матки і імплантується в децидуально змінений ендометрій. При гідросальпінксі цей процес порушується, що може призвести до трубно-перитонеальної форми безпліддя. Ступінь тяжкості стану залежить не лише від стану труби, але й від зовнішніх факторів, таких як здавлення через спайки черевини.

Види

Гідросальпінкс може бути класифікований на кілька типів:

• простий – вся труба розширена і представлена однією порожниною;
• фолікулярний – у розширеній трубі є сполучнотканинні перегородки, що поділяють її на кілька відділів;
• вентилюваний – спостерігається періодичне спорожнення труби або в сторону черевної порожнини, або в порожнину матки.

Також розрізняють гідросальпінкс за ступенем поширеності: він може бути одностороннім або двостороннім.

Симптоми гідросальпінкса

Клінічні прояви гідросальпінкса можуть відсутнім тривалий час, оскільки сальпінгіт часто протікає в хронічній формі. Однак у деяких жінок можуть спостерігатися такі симптоми:

• незначний біль або дискомфорт у нижній частині живота;
• порушення менструального циклу;
• кровомазання між менструаціями;
• виділення з статевих шляхів з неприємним запахом;
• біль і дискомфорт у піхві під час статевого акту.

При гнійній формі гідросальпінкса стан жінки значно погіршується. Може підвищуватися температура, посилюються болі, а виділення з піхви часто стають гнійними. У загальному аналізі крові спостерігається підйом рівня лейкоцитів і пришвидшення осідання еритроцитів. У процесі вагінального обстеження може бути виявлена різка болючість зі сторони ураженої області.

Причини

Основною причиною гідросальпінкса є інфекція. Специфічними збудниками можуть бути хламідії, трихомонади, віруси, мікоплазми та інші мікроорганізми. Іноді розвиток гідросальпінкса може бути викликаний умовно-патогенними неспецифічними бактеріями, які постійно присутні у піхві, але активуються при зниженні імунної функції організму.

До факторів ризику, що сприяють утворенню гідросальпінкса, належать:

• часта зміна статевих партнерів;
• ранній старт статевого життя без використання презервативів;
• співіснуючі захворювання, що порушують мікробний баланс у піхві;
• вагінальні спринцювання;
• прийом антибіотиків без призначення лікаря;
• практика нетрадиційних видів статевих контактів;
• прийом кортикостероїдів та інших засобів, що пригнічують імунітет.

Діагностика гідросальпінкса

Гідросальпінкс може бути запідозрено при вагінальному бімануальному огляді, якщо в області придатків виявляється м'якоеластичне і болюче утворення при натисканні. При тривалому запальному процесі контури утворення можуть ставати нечіткими через розвиток перитубарних спайок.

Остаточний діагноз гідросальпінкса ставиться, як правило, на підставі ультразвукового дослідження. На ехограмі можна побачити збільшену трубу, заповнену рідиною (анехогенное вміст). Рідина може бути однорідною або з осадом. У випадку простого гідросальпінкса труба визначається як мішковидне утворення з тонкими стінками, часто з порушеним кровотоком, що підтверджується допплерографією. При фолікулярному гідросальпінксі уражена труба виглядає як багатокамерне утворення з тонкими перегородками з сполучної тканини. Зі збільшенням тривалості існування гідросальпінкса або напруженим перебігом запального процесу збільшується ризик формування багатокамерного утворення.

Після встановлення діагнозу гінеколог призначає додаткові обстеження для виявлення найбільш імовірної причини патології. Лабораторні дослідження можуть включати:

• оцінку мікробного пейзажу піхви за допомогою високо чутливого тесту Фемофлор;
• бактеріальні аналізи зразків з матки та заднього свода піхви;
• ПЦР-тестування для виявлення специфічних патогенів.

Найбільш точні результати можуть бути отримані при дослідженні матеріалу, отриманого під час діагностичної лапароскопії, однак на практиці це може бути важко реалізованим.

Лікування гідросальпінкса

Лікування гідросальпінкса починається з консервативних методів. Якщо вони не приносять результатів, приймається рішення про лапароскопічне втручання.

Консервативне лікування

Консервативне лікування визначається на підставі результатів лабораторних досліджень, які виявляють найбільш ймовірні причини запального процесу. Програма лікування може включати:

• антибактеріальні препарати проти виявлених патогенів;
• імуномодулюючі засоби, що зміцнюють імунну відповідь;
• протизапальні медикаменти для запобігання вторинних ушкоджень;
• вітамінно-мінеральні комплекси, що покращують обмінні процеси.

Після завершення запального процесу корисно застосовувати індивідуально підібрані фізіотерапевтичні процедури.

Хірургічне лікування

Якщо жінка планує вагітність і консервативне лікування не дало позитивних результатів, то на порядку денному стоїть питання про хірургічне втручання. В залежності від клінічної картини можуть бути запропоновані такі операції:

• Органозберігаючі – пластика маткової труби, що включає роз'єднання спайок, видалення рідини і відновлення прохідності;
• Органоносні – тубектомія, яка передбачає повне видалення сильно зміненої труби. Це також важливо при підготовці до ЕКЗ, щоб уникнути позаматкової вагітності і видалити хроничний інфекційний осередок.

Операції по пластиці маткової труби і тубектомія проводяться за допомогою лапароскопічного доступу, що передбачає три невеликих проколи на передній стінці живота для введення інструментів. Усі маніпуляції виконуються обережно, що мінімізує ризик пошкодження сусідніх тканин. Після операційного відновлення після лапароскопії відбувається швидше і комфортніше, ніж після традиційної порожнинної операції.

Профілактика

Для зниження ризику виникнення гідросальпінкса можна рекомендувати такі заходи:

• захист від статевих інфекцій – використання презервативів при відсутності постійного партнера, регулярна здача аналізів на мікрофлору;
• підтримання здоров'я мікрофлори піхви – дотримання норм інтимної гігієни, застосування миючих засобів з низьким рівнем pH, уникання вагінальних спринцювань, які порушують мікрофлору;
• регулярне відвідування гінеколога для виявлення можливих проблем у репродуктивній системі на ранніх стадіях.

Реабілітація

Після консервативного лікування або пластики маткової труби для зниження ризику утворення спайок рекомендується пройти курс фізіотерапевтичних процедур, які допоможуть покращити функціональний стан органа.