Непрохідність маткових труб - симптоми, лікування, причини

Що таке непрохідність маткових труб?

Маткові труби є трубчастими структурами, по яких яйцеклітина переміщується від яєчника до порожнини матки. Цей процес здійснюється завдяки перистальтиці, в ході якої війки внутрішнього епителію труби коливаються в бік матки.

Непрохідність маткових труб є однією з основних причин безпліддя. Цей фактор лежить в основі майже половини випадків порушень фертильності. Додатковою небезпекою цього стану, особливо при частковій непрохідності, є підвищений ризик розвитку позаматкової вагітності.

Про захворювання

Непрохідність маткових труб часто проходить практично безсимптомно. Пари звертаються за медичною допомогою через тривалу відсутність спонтанної вагітності при регулярних інтимних стосунках без застосування контрацепції. В результаті лікар призначає обстеження, де і виявляється непрохідність. На первинному етапі діагностики гінеколог перевіряє овуляцію у жінки та спермограму у чоловіка, а потім - прохідність фаллопієвих труб. Після виявлення трубно-перитонеального фактора безпліддя пацієнтці призначаються подальші дослідження для визначення найбільш ймовірної причини.

Консервативне лікування дає результати тільки на початкових стадіях захворювання (в цьому випадку можливе усунення запальних процесів та дрібних спайок). У випадках деформації труб рекомендується мікрохірургічна операція, яка дозволяє лікарю точно відновити анатомічну структуру органу. Якщо всі спроби завагітніти виявляються безуспішними, може бути рекомендовано екстракорпоральне запліднення (ЕКО).

Види

Існує два види непрохідності маткових труб:

• повна (просвіт труби повністю закритий);
• часткова (просвіт звужений, але не закритий повністю).

Крім того, виділяють односторонню або двосторонню форму захворювання. При другому варіанті прогноз фертильності виявляється несприятливим – для досягнення вагітності без ЕКО, як правило, неможливо.
Виходячи з причин, непрохідність може бути класифікована на наступні типи:

• запальна (прохідність порушена через ексудат і спайки всередині труби);
• післяопераційна (трубка здавлюється спайкою після хірургічних втручань або після вишкрібання);
• ендометроїдна (спочатку просвіт труби закривають розростання ендометрію, а потім формуються сполучнотканинні перемички);
• функціональна (просвіт труби не закупорений, але яйцеклітина не переміщується по трубі через відсутність перистальтики, що найчастіше пов'язано з гормональними порушеннями).

В залежності від поширеності патологічного процесу виділяють 4 ступені його вираженості:

• 1-я – труба прохідна, складчастість збережена, але є мінімальні спайки на додатках.
• 2-я – непрохідний відділ, що прилягає до яєчника, але складчастість труби збережена, менше половини поверхні яєчника покрито спайками.
• 3-я – непрохідний відділ, що прилягає до яєчника, зруйновані складки слизової, більше половини поверхні яєчника обплетене спайками.
• 4-я – просвіт труби повністю заповнений рідиною, складки зруйновані, яєчник майже повністю покритий спайками.

Симптоми непрохідності маткових труб

Симптоми, як правило, відсутні навіть у разі запального процесу. Тільки при яскраво вираженому запаленні можуть спостерігатися неспецифічні ознаки:

• болі в нижній частині живота, головним чином з ураженої сторони;
• здуття кишечника, запори або, навпаки, діарея;
• порушення менструального циклу;
• часті позиви до сечовипускання;
• дискомфорт під час статевого акту.

Причини непрохідності маткових труб

Це захворювання може мати як органічну, так і функціональну природу.

Основні причини включають:

• інфекції, що передаються статевим шляхом, що призводять до запалень придатків матки;
• туберкульоз статевих органів;
• інвазивні процедури – рентгенологічні дослідження матки і маткових труб, вишкріби ендометрію;
• аборти;
• ендометриоз фаллопієвих труб.

В 60% випадків захворювання виникає внаслідок запальних процесів. В результаті запалення війчастий епітелій поступово руйнується, що призводить до злиття фімбрій і утворення рубців. Орган сильно деформується, виникає мішечкоподібне випинання, заповнене рідиною (гідросальпінкс). Механізм переміщення заплідненої яйцеклітини в матку порушується. При частковій закупорці труб зростає ризик ектопічної вагітності, при повній – трубного безпліддя.

Діагностика непрохідності маткових труб

Для виявлення непрохідності маткових труб застосовуються наступні діагностичні методи:

• Гістеросальпінгографія. Рентгеноконтрастне дослідження порожнини матки і маткових труб, що проводиться на 19-21 день менструального циклу. Іноді результати можуть бути хибнопозитивними через рефлекторний спазм маткових труб при інструментальній фіксації шийки матки.
• Ехогістеросальпінгоскопія. Переважний метод. Це ультразвукове дослідження, при якому лікар вводить у порожнину матки стерильний розчин і контролює його рух у черевну порожнину через труби. Хибнопозитивні результати відсутні. Проводиться на 7-10 день циклу.

Окрім встановлення факту непрохідності, гінеколог визначає найбільш ймовірну причину цього стану. Тому в програму діагностики можуть входити наступні методи дослідження:

• Ультразвукове сканування органів малого таза для виявлення гідросальпінкса.
• Аналізи на статеві інфекції (в першу чергу – на хламідіоз та гонорею). Можуть проводитися ПЛР або визначення титру антитіл класів М та G.
• Оцінка гормонального профілю. Рекомендується при підозрі на вторинне ушкодження яєчників або при порушеннях перистальтики маткових труб.

Консервативне лікування

Ефективність консервативного лікування спостерігається тільки на ранніх стадіях запального процесу, коли більша частина війчастого епітелію залишається непошкодженою. Для усунення інфекції жінці призначаються противоспалювальні та антибактеріальні препарати, а також ферменти, що сприяють лізису ніжних спайок.

Гормонотерапія може бути рекомендована при супутніх порушеннях ендокринної системи для підвищення фертильності.

Хірургічне лікування

Показаннями для оперативного втручання є:

• здавлення труби спайкою зовні;
• ендометроїдні гетеротопії (операція часто комбінується з гормонотерапією для підвищення ефективності);
• рубцеві зміни.

В сучасній гінекології активно застосовуються лапароскопічні операції, де доступ до органів малого таза здійснюється через три невеликі проколи в передній стінці живота (1-1,5 см). В залежності від клінічної ситуації спеціальні інструменти дозволяють відновити правильну анатомію маткової труби.

Обсяг втручання може включати:

• роз'єднання спайок;
• роз'єднання фімбрій;
• пластику окремих ділянок.

Лапароскопічна реконструкція передбачає застосування мікрохірургічних інструментів, які мінімально травмують тканини та відновлюють анатомічну будову органу.

Пацієнткам з непрохідністю маткових труб після мікрохірургічної операції часто призначають препарати для індукції овуляції, гестагени або циклічну гормональну терапію.

Допоміжна репродукція

В більшості випадків, особливо при III-IV ступені непрохідності маткових труб, після 35 років і тривалому безплідді, єдиним способом для досягнення вагітності стає екстракорпоральне запліднення з переносом ембріона. Також допоміжна репродукція рекомендована, якщо спонтанна вагітність не настає протягом 6-12 місяців після хірургічного втручання або якщо підтверджується порушення прохідності труб незабаром після операції (через 2-3 місяці).

Профілактика

Основні заходи щодо профілактики непрохідності маткових труб:

• захист від інфекцій, що передаються статевим шляхом;
• своєчасна діагностика і лікування запальних процесів у галузі малого таза;
• ефективна контрацепція для запобігання абортам як засобу регулювання народжуваності;
• преференція лапароскопічним процедурам замість відкритих хірургічних втручань за наявності показань.

Реабілітація

Недоліком хірургічного втручання залишається ризик утворення рубців. Тому реабілітація повинна бути комплексною. На етапі відновлення показані фізіотерапевтичні процедури, які допомагають запобігти утворенню повторних спайок. Також добре зарекомендували себе ферментні препарати.

Операція по усуненню непрохідності фаллопієвих труб вважається успішною, якщо протягом 6-12 місяців виникає маткова вагітність. Якщо цього не сталося, гінеколог рекомендує допоміжні репродуктивні технології.