Кіста шиї - симптоми, лікування, причини

Інформація про хворобу

За останні роки спостерігається збільшення випадків вроджених аномалій формування шиї та обличчя, що може бути пов'язано з погіршенням екологічної ситуації, особливо радіаційного фону. Бокові кісти м'яких тканин, як правило, виявляються відразу після народження (часто в поєднанні зі свищами), тоді як середні кісти виявляються через кілька років.

Шийні кісти представляють собою не тільки косметичну проблему. Дискомфорт також виникає через виділення з свища та болючі відчуття під час ковтання. У деяких ситуаціях кісти шиї можуть викликати запальні процеси. У 1-2% пацієнтів також існує ризик злоякісного переродження.

Лікування зазвичай включає хірургічне втручання. Пункція та введення склерозуючих агентів у стінки кіст виявляють недостатню ефективність.

Класифікація

За класифікацією розрізняють такі типи кіст на шиї:

• серединні (центральні) – розташовані по центру шиї;
• бокові (латеральні) – знаходяться з правого або лівого боку.

Вроджені кісти шиї часто супроводжуються свищами. Якщо свищевий прохід має два отвори (одне зовні на передній частині шиї, інше – на слизовій ротовій порожнині), його вважають повним. Якщо є лише одне отвір, свищ є неповним.

Приклади кіст шиї

Латеральні кісти шиї зустрічаються частіше, ніж серединні. Тривалий час вони можуть проходити без будь-яких симптомів. Пухлиноподібні утворення стають добре помітними при повороті голови в бік, протилежний кісті. Кіста зазвичай еластична на дотик і не з'єднана з навколишніми тканинами. Суб'єктивні прояви латеральних кіст найбільш часто з'являються при нагноєнні їх вмісту або при великих розмірах утворення, що може зжимати великі судини та нерви шиї.

Центральні кісти зазвичай розташовані між верхом щитоподібного хряща та під'язиковою кісткою. Їх положення може варіюватися, знаходячись трохи в стороні від середньої лінії, вище або нижче зазначених структур.

Серединні кісти мають круглу форму, еластичні та маломобільні. Вони можуть зміщуватися при ковтанні. Якщо немає ускладнень, шкіра над кістою залишається незмінною і легко захоплюється в складку. При пальпації утворення не викликає болючих відчуттів. Зазвичай розмір центральних кіст складає 20-40 мм. При нагноєнні збільшується ймовірність формування свища, коли гній знаходить вихід назовні (свищеве отвір розташоване на передній поверхні шиї). Виділення з свища можуть періодично дратувати шкіру, приводячи до її макерації.

Фактори виникнення кісти шиї

Причини виникнення кіст на шиї пов'язані з порушеннями в нормальному перебігу ембріонального розвитку.

• Бокові кісти зазвичай формуються через незакриття зябрових борозен. Цей стан найчастіше пов'язано з впливом негативних факторів на ембріон у 4-6-й тижні гестації.
• Серединні кісти виникають через затримку регресії щитоязикового протоку, який проходить від сліпого отвору язика до щитоподібної залози. Якщо цей проток не підлягає регресії, він може трансформуватися в такі утворення, як пірамідальний відросток щитоподібної залози, додаткові щитоподібні залози, кісти та свищі. Вплив несприятливих факторів на ембріон у 6-7-й тижні гестації може створювати умови для формування серединних кіст.

Методи діагностики кісти шиї

Для діагностики та диференціальної діагностики кіст і свищів шиї проводяться різні параклінічні дослідження, які допомагають виключити специфічну природу патологічних утворень на передній поверхні шиї.

• Контрастна рентгенографія – дозволяє визначити розмір кісти, її структуру, наявність бокових відгалужень та зв'язок з під'язиковою кісткою.
• Ультразвукове сканування – дає можливість візуалізувати розміри утворення, його структуру і взаємозв'язок з сусідніми органами.
• Комп'ютерна (КТ) або магнітно-резонансна томографія (МРТ) – застосовуються в складних клінічних випадках для детальної оцінки зовнішнього вигляду кісти та її характерних ознак.
• Пункція та цитологічне дослідження вмісту.

Кінцевий діагноз кіст шиї встановлюється на основі даних візуалізуючих досліджень, а іноді потрібна і морфологічна оцінка клітинного складу.

Методи лікування кісти шиї

Лікування кіст на шиї проходить переважно хірургічним шляхом.

Консервативні методи

Введення склерозуючих речовин у кістозну порожнину виявляється неефективним, і на сьогодні цей метод практично не використовується.

Хірургічні методи

Сучасні операції з видалення середніх кіст і свищів шиї часто виконуються з використанням мікрохірургічних технологій. Ці методи дозволяють більш детально вивчити розгалуження свищевого каналу і з використанням радикального підходу видалити як свищ, так і кісти, відокремлюючи їх від зрощених і рубцевих тканин.

Профілактичні заходи

Ймовірність виникнення кіст на шиї можна зменшити за допомогою предгравідарної підготовки і створення оптимальних умов для тривалої вагітності. Це включає в себе профілактику інфекційних захворювань у вагітної, захист від опромінення, забезпечення організму вітамінами і мікроелементами, а також відмову від непотрібного застосування лікарських препаратів.

Реабілітація після операції

Після проведення хірургічного втручання пацієнту рекомендується регулярно приходити на перев'язки та антисептичну обробку рани. Це необхідно для створення оптимальних умов для відновлення тканин і загоєння рани.