Ендоцервіцит - симптоми, лікування, причини

Про захворювання

Запалення шийки матки являє собою поширену гінекологічну патологію. Частота цервіциту коливається від 30 до 45% серед усіх гінекологічних захворювань.

Захворювання часто відбувається без явних проявів і може бути випадково виявлено під час профілактичних оглядів. У деяких випадках симптоми можуть викликати у жінки значний дискомфорт, що призводить її до цілеспрямованого обстеження у гінеколога. Найбільш поширені скарги включають гнійні виділення, дискомфорт під час статевого життя та неприємний запах з піхви.

Процес діагностики запальних змін у шийці матки достатньо простий. Важливіше не тільки встановити діагноз, але й з’ясувати причину захворювання. Для цієї мети призначають розширене лабораторне дослідження, акцент робиться на виключенні статевих інфекцій (мазки на мікроскопію, цитологічне дослідження, ПЦР-діагностика тощо).

Лікування залежить від типу виявленого збудника. Терапія включає два етапи: призначення антимікробних препаратів, чутливих до виявленого патогену, та відновлення нормальної мікрофлори. Згідно з сучасними уявленнями, обидва етапи можуть проводитися паралельно. Наприклад, вранці можна вводити супозиторій з антибіотиком, а ввечері – з пробіотиком. Гінеколог складе оптимальну схему лікування після індивідуальної оцінки клінічної ситуації.

Види

Запалення шийки матки поділяється на два основних типи:

• гострий ендоцервіцит;
• хронічний ендоцервіцит.

Ці клінічні форми відрізняються активністю запального процесу, імовірними причинами та особливостями симптомів.

З практичної точки зору, ендоцервіцит гострого та хронічного течії поділяється на дві категорії:

• ускладнений (з наявністю ерозивної поверхні або ектропіона);
• неускладнений (без ерозій і ектропіона).

Запальний процес на шийці матки може бути як інфекційного, так і неінфекційного характеру. Інфекційні форми, у свою чергу, діляться на бактеріальні, вірусні та протозойні (наприклад, спричинені трихомонадами).

Клінічні симптоми ендоцервіциту

Приблизно у половини жінок з цервіцитом симптоми відсутні. В інших випадках можна спостерігати такі прояви:

• патологічні виділення з статевих шляхів – рясні слизові, слизові з домішкою гною або гнійні;
• неприємний запах виділень;
• кров’янисті виділення в неменструальні дні;
• кровомазанье після статевого акту;
• болісні відчуття під час статевого акту;
• свербіж та печіння;
• порушення сечовипускання (болісність, частота, відчуття неповного випорожнення сечового міхура).

Клінічні симптоми ендоцервіциту не є специфічними. Тому для точної установки діагнозу знадобляться об’єктивний огляд, лабораторні та інструментальні методи дослідження.

Причини

Причини гострого ендоцервіциту найчастіше пов’язані з абсолютними патогенами. Основними збудниками можуть бути:

• хламідія трахоматіс;
• генітальна мікоплазма;
• гонокок;
• трихомонада;
• вірус простого герпесу;
• цитомегаловірус;
• папіломавірус.

Хронічний ендоцервіцит зазвичай розвивається в таких випадках:

• несвоєчасна діагностика та лікування гострого інфекційного запалення шийки матки;
• травми шийки матки під час пологів або після абортів;
• тривале впливу хімічних та фізичних факторів (сперміциди, вагінальні дезодоранти, спринцювання);
• хронічні запалення піхви, що піднімаються вгору і охоплюють шийку матки;
• променева терапія;
• червоний плоский лишай та інші причини.

Діагностика

При наявності симптомів запального процесу в статевих органах гінеколог проводить об’єктивний огляд. Візуально оцінюється стан слизової оболонки, а також пальпаторно виявляються зміни в матці, придатках і піхві. Лікар приділяє особливу увагу характеру цервікальних і вагінальних виділень.

При ендоцервіциті можуть спостерігатися такі об’єктивні ознаки:

• набряклість;
• почервоніння;
• патологічні виділення з шийки матки;
• точкові крововиливи (зазвичай вказують на трихомонадну інфекцію);
• виразкові дефекти та пухирцеві висипання (зазвичай при герпетичному ендоцервіциті).

Додаткові методи дослідження можуть включати:

• рН-метрія для визначення кислотності піхви;
• виключення значимих статевих інфекцій з допомогою ПЦР-тестування (гонорея, хламідіоз, мікоплазмоз, трихомоніаз, сифіліс);
• мікроскопія виділень з цервікального каналу і вагінального секрету;
• цитологічне дослідження зразків з екто- та ендоцервікса для перевірки на атипові зміни;
• ПЦР-аналіз для виявлення онкогенних штамів папіломавірусу;
• кольпоскопія – огляд шийки матки під збільшенням.

При наявності запального процесу також проводиться ультразвукове обстеження органів малого таза для виключення супутніх захворювань.

Лікування

Лікування ендоцервіциту здійснюється переважно консервативними методами і включає два етапи. Малоінвазивне хірургічне втручання може бути рекомендовано в випадках ектропіона або супутніх захворювань шийки матки.

Консервативне лікування

Лікування гострого та загострення хронічного ендоцервіциту починається з призначення протимікробної терапії. Вибір препарату залежить від результатів аналізів і припускної причини запалення. Перевага віддається інтравагінальним засобам для мінімізації впливу на мікрофлору кишечника. Системні антибіотики застосовуються тільки за відсутності ефективного місцевого лікування. На другому етапі призначаються препарати для відновлення балансу мікрофлори, що знижує ризик рецидивів і укріплює імунну захист.

Хірургічне лікування

Якщо ендоцервіцит супроводжується ектропіоном, може бути рекомендовано його видалення з допомогою малоінвазивних методик. Сучасні технології, такі як радіохвильова та лазерна терапія, використовуються замість електрокоагуляції та вважаються більш безпечними.

Профілактика

Щоб знизити ризик розвитку ендоцервіциту, рекомендується дотримуватися таких рекомендацій:

• підтримувати інтимну гігієну, уникаючи надмірного використання мила (рекомендується мити статеві органи тільки з використанням проточної води і невеликої кількості гелю для інтимної гігієни);
• вступати в статеві стосунки тільки з перевіреними партнерами або використовувати презерватив для захисту від інфекцій;
• уникати безконтрольного застосування протимікробних препаратів, особливо самостійно призначених;
• носити бавовняну білизну, яка не стисне нижню частину живота і промежину;
• відмовлятися від регулярного використання щоденних прокладок.

Реабілітація

Реабілітація жінок з гострим і хронічним цервіцитом може включати фізіотерапевтичні процедури. Вони сприяють поліпшенню стану епітелію шийки матки, сприяють нормалізації кровопостачання і відновлюють процеси регенерації.