Порушення провідності серця - симптоми, лікування, причини

Про захворювання

Порушення провідності серця являють собою розлади в передачі електричних імпульсів по судинних шляхах всередині передсердь і шлуночків. Цей стан призводить до порушення скорочень серцевого м'яза і погіршення якості циркуляції крові.

Система провідності серця включає кілька ключових структур:

• синоатріальний вузол;
• атріовентрикулярний (предсердно-шлуночковий) вузол;
• пучок Гіса, який відходить від атріовентрикулярного вузла і ділиться на дві ніжки (праву та ліву), кожна з яких іннервує відповідний шлуночок, а ліва ніжка додатково ділиться на передню та задню гілки;
• волокна Пуркін'є: дрібні нервові структури, що відходять від гілок ніжок Гіса.

Види

Оскільки порушення провідності та ритму серця взаємопов'язані, на сьогодні в медицині застосовується єдина класифікація. Вони діляться на дві основні групи. В залежності від частоти скорочень серця виділяються:

• Брадияритмії — це розлади ритму (менше 60 ударів на хвилину), що виникають через уповільнену генерацію електричних сигналів або часткову чи повну блокаду серцевих імпульсів.
• Тахіяритмії — патології, що призводять до частішання ритму серцевих скорочень (більше 90 ударів на хвилину). Часом вони не пов'язані з погіршенням провідності серця.

Блокади серця, в свою чергу, класифікуються в залежності від локалізації патології:

• Синоатріальна блокада (синдром слабкості синусового вузла) — дисфункція синусового вузла, яка проявляється порушенням генерації імпульсів у САУ.
• Міжпередсердна блокада — виникає через порушення передачі імпульсів по передсердям.
• Атріовентрикулярна блокада — зниження швидкості передачі сигналу з передсердь до шлуночків. Відрізняють три ступені патології: уповільнення проведення імпульса, часткова блокада імпульсів, повна відсутність передачі імпульсів від передсердя до шлуночків.
• Інтрашлункові блокади — виникають в певних ділянках пучка Гіса. Виділяються блокади правої ніжки, передньої гілки лівої ніжки, задньої гілки лівої ніжки та трьохпучкова блокада (блокада всієї провідникової системи Гіса).

Крім того, інтрашлункові блокади можуть бути як повними, так і неповними.

Симптоми

Симптоматика порушень серцевої провідності може значно варіюватися. На ранніх етапах пацієнти часто не відчувають жодних специфічних змін у роботі серцево-судинної системи. До основних скарг пацієнтів з даними розладами відносяться:

• головні болі;
• виражена задишка;
• дезорієнтація;
• ціаноз губ і носа;
• передобморочні стани або непритомність;
• дискомфорт у лівій частині грудей.

Ці симптоми також можуть вказувати на інші серцеві захворювання, тому самостійна діагностика порушень провідності серця неможлива. Необхідна всебічна діагностика з залученням спеціалістів.

Причини

Існує безліч факторів, що сприяють порушенням провідності серцевих імпульсів. До основних причин відносяться:

• прийом антиаритмічних препаратів;
• інтоксикації (куріння, алкоголь, наркотики, токсини тощо)
• захворювання серцево-судинної системи;
• метаболічні та/або електролітні порушення;
• гормональні дисбаланси.

Найпоширенішою причиною блокад є пошкодження серцевого м'яза та/або нервових шляхів, які можуть виникати на фоні:

• стенокардії та інфаркту міокарда;
• міокардиту;
• кардіосклерозу;
• гіпертрофії серцевих м'язів;
• надмірного навантаження на серце та т.п.

Спадковий фактор також впливає на ймовірність виникнення блокад.

Діагностика

Діагностика починається зі збору анамнезу та огляду пацієнта. Далі кардіолог вимірює артеріальний тиск та проводить аускультацію легень за допомогою фонендоскопа. На основі отриманих даних лікар ставить попередній діагноз. Основні методи діагностики порушень провідності серця включають:

• ЕКГ (електрокардіографія) — основний метод для оцінки серцевого ритму і його особливостей.
• ЕКГ-моніторинг за Холтером — здійснюється протягом 24 годин для реєстрації серцевого ритму в різні моменти часу, дані записуються для аналізу.
• ЕХОКГ (ультразвукове дослідження серця) — дозволяє візуально оцінити функціонування органу.

В деяких випадках може знадобитися ЕКГ з фізичним навантаженням. Лабораторні дослідження, як правило, є допоміжними і допомагають уточнити причини та виявити можливі ускладнення захворювання.

Лікування

У багатьох випадках незначні та тимчасові збої в роботі серця не потребують медичного втручання. При легких формах патології без явних причин для прогресування лікарі можуть застосовувати вичікувальну тактику. В інших випадках призначаються консервативні методи лікування або хірургічні втручання.

Консервативне лікування

Для лікування систематичних порушень провідності серця необхідно виявити та лікувати основне захворювання, що призводить до патології. Тактика лікування залежить від клінічної ситуації. В деяких випадках достатньо дотримуватися здорового способу життя, нормалізувати вагу та відмовитися від шкідливих звичок.

Медикаментозна терапія призначається, якщо вона необхідна та ефективна для лікування основної проблеми. Види та дози препаратів варіюються.

• При ІХС застосовуються бета-адреноблокатори та коронаролiтики.
• Для серцевої недостатності призначаються діуретики та препарати, що стимулюють серцевий м'яз.
• Запальні процеси в серцево-судинній системі усуваються антибіотиками та протизапальними засобами.

Хірургічне лікування

У випадках тотальної блокади провідності потрібне хірургічне втручання. Зазвичай це пов'язано з необхідністю установки кардіостимулятора, який регулює серцевий ритм і нормалізує функціонування органу при брадияритміях і блокадах. Операція з установки пристрою включає кілька етапів:

• в області підключиці робиться розріз довжиною 3-4 см;
• під грудною м'язом створюється кишеня для кардіостимулятора;
• через підключичну вену вводяться електроди в порожнину серця;
• електроди підключаються до апарату;
• накладається шов на операційну рану.

Після операції для підтвердження правильного положення кардіостимулятора проводиться контрольна рентгенографія.

Профілактика

Існує лише один ефективний спосіб запобігти порушенням провідності серця — це ведення здорового способу життя. Для цього достатньо дотримуватися загальноприйнятих рекомендацій:

• дотримуватись режиму сну;
• оптимально харчуватися з урахуванням різноманіття продуктів;
• регулярно займатися спортом;
• відмовитися від шкідливих звичок;
• проходити щорічне медичне обстеження для контролю стану здоров'я;
• своєчасно лікувати захворювання серцево-судинної та інших систем.

Реабілітація

Після встановлення кардіостимулятора відновлення займає не більше тижня. У післяопераційний період протягом першого часу забороняється:

• піднімати тяжкості більше 5 кг;
• проводити будь-які водні процедури;
• виключити фізичні навантаження, однак не допускати гіподинамії.

Заняття спортом можна буде відновити через 3 місяці. У період реабілітації пацієнти повинні строго дотримуватись вказівок лікаря. Регулярні скринінгові обстеження 1-2 рази на рік обов'язкові для контролю за станом після операції. Важно враховувати, що пацієнтам з кардіостимулятором протипоказано робити МРТ.