Блокада серця - симптоми, лікування, причини

Інформація про захворювання

Людське серце є єдиним органом з автоматичним ритмом. У міокарді знаходяться атипові м’язові волокна, які можуть створювати та проводити електричні імпульси, аналогічно нервовим клітинам (провідна система серця). Ці волокна контролюють постійне ритмічне скорочення серця. Імпульс спочатку поширюється на передсердя, а потім на шлуночки, забезпечуючи циркуляцію крові по судинах.

Провідна система серця включає кілька компонентів:

• синусовий (синоатріальний) вузол, який знаходиться у правому передсерді і відповідає за генерацію вихідного імпульсу;
• три пучка, що охоплюють передсердя і ведуть до атріовентрикулярного вузла, забезпечують передачу нервового імпульсу та скорочення передсердь;
• атріовентрикулярний вузол: розташований між передсердями і приймає імпульси від синусового вузла, передаючи їх з невеликою затримкою до шлуночків;
• стовбур пучка Гіса (передсердно-шлуночкового пучка), який йде від атріовентрикулярного вузла до шлуночків та ділиться на дві ніжки;
• права і ліва ніжки пучка Гіса відповідають за передачу імпульсів по мускулатурі шлуночків; ліва ніжка ділиться на передню та задню гілки, кожна з яких утворює безліч дрібних провідних структур (волокна Пуркін'є).

При порушенні проходження нервового імпульсу по провідній системі серця діагностується блокада. Якщо сигнал з верхніх відділів не досягає нижніх, останні можуть генерувати імпульси самостійно. У таких випадках частота серцевих скорочень значно знижується, оскільки шлуночки не можуть працювати з тією ж інтенсивністю, що і синусовий вузол. Правильне визначення місця блокади важливе для підбору відповідного лікування.

Типи блокад

Класифікація блокад серця базується на розташуванні патологічного вогнища:

• сзоаурикулярна (синоатріальна): імпульси не проходять від синусового вузла до передсердь;
• міжпередсердна: сигнал не проходить належним чином по пучках у передсердях;
• атріовентрикулярна: проблема знаходиться в області атріовентрикулярного вузла або стовбурі пучка Гіса;
• блокади ніжок пучка Гіса: можуть виникати блокування у правій або лівій ніжці (передній або задній гілці), що перешкоджає проведенню імпульса в шлуночках серця.

В залежності від якості передачі нервового імпульсу розрізняють три ступені блокади.

• I ступінь: сигнал проходить з уповільненням.
• II ступінь: частина імпульсів не проходить через заблокований ділянку.
• III ступінь: жоден імпульс не проходить до нижележачих відділів провідної системи. Це називають повною блокадою.

Ця класифікація в основному застосовується до атріовентрикулярної форми захворювання. Клінічні прояви та їх розвиток дозволяють виділити наступні види блокад:

• транзиторні (гострі): відрізняються різким початком, легко піддаються лікуванню, при своєчасній терапії повністю зникають;
• інтермітуючі: збої з'являються і зникають;
• постійнi: нормальна провідність імпульсів не відновлюється.

Також розрізняють вроджені та набуті блокади в залежності від часу і обставин їх виникнення. Перші виявляються одразу після народження та формуються в процесі внутрішньоутробного розвитку. Другі з'являються на фоні різних захворювань, травм або інших патологій.

Ознаки захворювання

Симптоматика блокади серця варіюється в залежності від її локалізації і ступеня порушення. Часто захворювання не має яскраво виражених ознак і стає відомим випадково при ЕКГ, проведеній з іншої причини. При порушеннях провідності II або III ступеня пацієнти можуть скаржитися на такі симптоми:

• брадикардія: рідкі серцеві скорочення;
• перебої і паузи в роботі серця;
• дискомфорт у грудній клітці, в тому числі за грудиною і/або в лівій частині;
• головокружіння, слабкість;
• краткочасні епізоди втрати свідомості (синдром Морганьї-Адамса-Стокса), які починаються з різкої слабкості, нудоти, запаморочення і дзвону у вухах;
• диспное при незначному фізичному напруженні.

Симптоми можуть проявлятися періодично або присутні постійно, залежно від форми блокади.

Причини виникнення блокад

Найбільш часті причини блокад серця включають:

• захворювання серця: інфаркт міокарда, міокардит, пухлини, кардіосклероз, кардіоміопатії;
• вроджені і набуті вади серця;
• розлади в роботі блукаючого нерва;
• інтоксикація деякими медикаментами: сердечними глікозидами, адреноблокаторами, препаратами з вмістом калію тощо;
• ендокринні порушення: гіпотиреоз, мікседема;
• деякі системні хвороби: ревматизм, амілоїдоз;
• інфекційні захворювання: наприклад, грип або сифіліс.

Блокади також можуть виникати на фоні значних фізичних навантажень (в тому числі у спортсменів) або після перенесеної дефібриляції (впливу електричним струмом для нормалізації серцевого ритму).

Причини вродженої блокади серця можуть полягати в хромосомних аномаліях, інфекціях або інтоксикаціях, отриманих матір’ю під час вагітності.

Методи діагностики

Діагностика блокад серця проводиться кардіологом. У процесі оцінки стану пацієнта при підозрі на блокаду спочатку збираються скарги та анамнез. Важливі відомості про наявність захворювань, перенесених інфекцій, спосіб життя та приймувані ліки. Далі здійснюється фізикальний огляд, на якому особливу увагу приділяється якості пульсу та прослуховуванню сердечних тонів.

Основним методом для діагностики блокад серця є електрокардіографія. Це дослідження дозволяє зареєструвати електричну активність серця. Під час аналізу лікар може побачити блокаду і визначити, на якому ділянці провідної системи це сталося.

Окрім звичайної ЕКГ, призначається Холтерівське моніторування, при якому кардіограма фіксується протягом 24 або 48 годин, протягом яких пацієнт веде звичний спосіб життя та записує важливі події у спеціальному щоденнику. Це дослідження допомагає виявити порушення, які виникають періодично, наприклад, на фоні стресу або фізичного навантаження.

Для уточнення причин блокад можуть призначатися додаткові діагностичні заходи:

• УЗД серця;
• УЗД щитоподібної залози;
• лабораторні аналізи, включаючи дослідження на вміст електролітів, гормонів щитоподібної залози, токсини та інфекції;
• коронарографія у випадку підозри на ішемічну хворобу.

При необхідності до діагностики можуть підключатися спеціалісти інших областей: інфекціоністи, ендокринологи, ревматологи.

Лікування серцевої блокади

Підбір методів лікування серцевої блокади залежить від її причин та форми.

Консервативне лікування

При незначній ступені блокади та відсутності симптомів пацієнтам може бути призначена медикаментозна терапія, спрямована на лікування основного захворювання, викликаного порушенням провідності серцевого імпульсу. Це можуть бути препарати, які покращують текучість крові, стабілізують артеріальний тиск, покращують кровопостачання серця тощо. Якщо блокада має інфекційне походження, пріоритет надається протимікробним і протизапальним препаратам; при аутоімунних станах - засобам, які пригнічують активність імунної системи. Гіпотиреоз і мікседема вимагають замісної гормональної терапії.

Хірургічне лікування

Блокади II та III ступеня, особливо проявляючись нападами Морганьї-Адамса-Стокса, підлягають хірургічному лікуванню. У таких випадках встановлюється кардіостимулятор, який генерує імпульси та регулює роботу серця. Пристрій поміщається під шкірний покрив в області грудної клітини, зазвичай в районі ключиці. Тонкі електроди підключаються до серця через венозну систему, забезпечуючи передачу сигналів на міокард. Процедура проводиться під наркозом і не потребує відкритої операції на грудній клітині.

Профілактика захворювання

Специфічної профілактики блокад не існує. Загальні рекомендації включають:

• регулярні обстеження, особливо для пацієнтів з підвищеним ризиком;
• вчасно лікувати інфекції, захворювання серцево-судинної системи та внутрішніх органів;
• моніторинг артеріального тиску та рівня цукру в крові;
• регулярна фізична активність;
• збалансоване харчування;
• строге дотримання призначень лікаря при прийомі препаратів.

Реабілітація після лікування

Протягом першого місяця після установки кардіостимулятора рекомендується обмежити фізичні навантаження та теплові процедури. Також важливо не спати на боці, де встановлений прилад.

Деякі обмеження можуть зберігатися на все життя. Пацієнтам забороняється:

• піддавати кардіостимулятор впливу сильного електромагнітного поля (наприклад, при МРТ або скануванні в громадських місцях);
• піднімати важкі предмети вагою більше 5 кг;
• займатися контактними видами спорту, щоб уникнути ударів у груди;
• виконувати рухи, пов’язані з круговими рухами руки з боку встановлювального пристрою (наприклад, плавати стилем метелик або кроль);
• стріляти з вогнепальної зброї (через ризик пошкодження приладу).

Важливо регулярно відвідувати кардіолога для обстеження та дотримання призначеного лікування.