Воронкоподібна грудна клітка - симптоми, лікування, причини

Загальний опис захворювання

З усіх аномалій розвитку грудної клітки воронкоподібна деформація є найпоширенішою, складаючи близько 90% усіх випадків. Хлопчики найбільше підпадають під це захворювання, оскільки воно зустрічається у них у 5 разів частіше.

Основною причиною западіння грудини є надмірний ріст хрящів, які з'єднують грудину з ребрами. Це відбувається, коли швидкість росту кісткової тканини відстає від росту хрящової тканини. Внаслідок цього грудина вдавлюється всередину грудної порожнини. В деяких випадках ця деформація може бути набутого характеру.

У 80% дітей хвороба проявляється в перший рік життя, але погіршення стану спостерігається в періоди найбільш активного зростання дитини, у віці 6-8 та 11-13 років. Симптоми воронкоподібної деформації грудної клітки включають не лише видимі зміни, але також і клінічні ознаки порушення функціонування серця та легень, які стають особливо вираженими в дорослих чоловіків та жінок у міру прогресування деформації.

Як лікувати воронкоподібну грудь? Спосіб лікування вибирається залежно від ступеня вираженості деформації. На початкових стадіях, за відсутності негативних симптомів, можливе консервативне спостереження. При значному викривленні, яке впливає на функціональний стан серця і/чи легень, може виникнути потреба в хірургічному втручанні.

Типи деформацій

За зовнішнім виглядом грудної клітки виділяють два типи деформацій:

• зі симетричною деформацією;
• з асиметричною деформацією.

Ступінь важкості воронкоподібної деформації грудної клітки оцінюється за індексом Гіжицької, який являє собою відношення мінімального поперечного діаметра грудей до максимального. Ці параметри вимірюються на бокових рентгенограмах грудної клітки.

• Перша ступінь – індекс становить від 0,7 до 0,9.
• Друга ступінь – значення індексу варіюють від 0,5 до 0,7.
• Третя ступінь – індекс Гіжицької не перевищує 0,5.

Існують і інші індекси, які дозволяють більш точно оцінити ступінь вираженості деформації грудної клітки.

Ознаки воронкоподібної грудної клітки

Окрім занепокоєння щодо деформації грудної клітки, що може викликати у підлітків різні комплекси та психологічні проблеми, з'являються й інші симптоми, пов'язані з вторинними змінами органів грудної порожнини. Це викликано хронічним стисненням органів, а також дисплазією сполучних тканин, що впливають на хрящі та ребра, що може призвести до розвитку бронхоектазів (локального розширення бронхів) та бронхообструктивного синдрому. Для вродженої деформації грудної клітки характерне «парадоксальне дихання», що проявляється западінням грудини та ребер на вдиху. Внаслідок цього пацієнти часто страждають від респіраторних захворювань, які мають затяжний перебіг. Стиснення легень, порушення дихання та затримка мокротиння в бронхах призводять до задишки та частого кашлю.

Стиснення серця ребрами та грудинею збільшує навантаження на правий шлуночок. Процес передачі нервових імпульсів порушується, що може викликати розлади серцевого ритму. Пацієнти можуть відчувати «відчуття серцебиття» в спокої, легку втомлюваність при незначній фізичній активності, болі в області серця, задишку та підвищений артеріальний тиск.

Фактори, що сприяють воронкоподібній груддю

Причини воронкоподібної деформації грудної клітки можна класифікувати на кілька груп:

• Генетична теорія. У найближчих родичів можуть спостерігатися аналогічні зміни форми грудної клітки. Ця теорія пояснює виникнення деформації наявністю мутацій в генах, відповідальних за синтез колагенових волокон, що складають сполучну тканину, що призводить до дисбалансу в рості кісткової та хрящової тканини.
• Набута теорія. Воронкоподібна грудь може з'явитися внаслідок травм, опіків або операцій. Ці фактори можуть змінювати нормальну анатомічну форму грудної клітки, викликаючи викривлення. Набута деформація може також бути наслідком таких захворювань, як туберкульоз, остеомієліт ребер, бічне викривлення хребта та рахіт.

Методи діагностики воронкоподібної грудної клітки

Згідно клінічних рекомендацій, для діагностики воронкоподібної деформації грудної клітки застосовуються такі методи:

• клінічний огляд;
• лабораторні дослідження;
• рентгенографія або комп'ютерна томографія грудної клітки;
• електрокардіографія;
• УЗД серця з допплером;
• моніторинг Холтера;
• дослідження функцій дихальних органів.

Методи лікування воронкоподібної груддю

Єдиним радикальним методом лікування воронкоподібної деформації грудної клітки є хірургічне втручання.

Консервативні підходи

Консервативні методи можуть принести результати тільки при першій стадії деформації. Вони зосереджені на зміцненні м'язового каркасу та поліпшенні функціональності легень і серця. Показані заняття лікувальною фізкультурою, плаванням, масажами, фізіотерапією, а також використання спеціальних корсетів.

При прогресуванні деформації грудної клітки виникають більш виражені зміни, які можуть бути видимими на електрокардіограмі, а також частіше виявляються гіпертрофічні зміни в правих відділах серця та метаболічні відхилення в міокарді. Пацієнти можуть відчувати тахікардію або брадикардію, блокаду ніжок пучка Гіса, гіпертрофію правого шлуночка. У цьому випадку участь у лікуванні бере не лише травматолог-ортопед, але й кардіолог. Якщо розвиваються респіраторні розлади, то до допомоги також підключається пульмонолог.

Хірургічна корекція

Хірургічна корекція здійснюється при II–III ступені викривлення грудної клітки.

З 1998 року широко використовується малинвазивний метод торако пластики за D. Nuss, який заснований на «розгинанні» реберних хрящів за допомогою проведення металевої пластини через грудину. Цей метод не вимагає часткового видалення реберних хрящів та розсічення грудини. Установка пластини виконується через невеликі розрізи, що знижує травматизацію м'язів грудної клітки, мінімізує кровотечу під час операції та забезпечує хороший косметичний результат.

Профілактика

Профілактика набутих форм захворювання включає в себе заходи по запобіганню травмуванню грудної клітки.

Реабілітація

Після хірургічного втручання, завдяки відновленню форми грудної клітки, серце займає більш природне положення, усувається компресія правих відділів, що сприяє правильному функціонуванню клапанів. Після операції пацієнти відзначають поліпшення самопочуття та здатність переносити фізичні навантаження. На етапі реабілітації важливо виконувати індивідуально підібрані фізичні вправи.