Аденоїдит - симптоми, лікування, причини

Що це таке?

Аденоїдит, відомий також як ретроназальне ангіні, є запаленням глоткової мигдалики. Цей стан проявляється порушенням носового дихання, сухим кашлем і погіршенням якості сну. У випадку ігнорування симптомів, захворювання може призвести до різних ускладнень, включаючи гострі та хронічні захворювання бронхолегеневої системи, околоносових пазух, вуха та інші, а також викликати ортодонтичні проблеми. Звернення до отоларинголога при перших ознаках аденоїдиту та своєчасне адекватне лікування сприяють покращенню якості життя пацієнта і запобігають розвитку ускладнень.

Про захворювання

Аденоїдит найчастіше спостерігається у дітей віком від 4 до 9 років, 70% серед хворих становлять діти, які часто страждають від хвороб. У підлітків і дорослих це захворювання зустрічається вкрай рідко, оскільки глоткова мигдалина починає атрофуватися після 12 років. Захворюваність не залежить від статі: хлопчики і дівчатка піддаються аденоїдиту в рівній мірі.

Види

Отоларингологи виділяють кілька ступенів (стадій) аденоїдиту в залежності від тяжкості стану та вираженості симптомів:

• компенсований (загальний стан пацієнта незначно змінилося, основні симптоми — це епізодичні ускладнення дихання через ніс і нічний хропіння);
• субкомпенсований (симптоматика посилюється, аж до появи ознак інтоксикації; без коректного лікування стан погіршується);
• декомпенсований (глоткова мигдалина втрачає свою захисну функцію і стає джерелом хронічної інфекції; симптоми запалення яскраво виражені, у пацієнта спостерігається загальна інтоксикація).

В залежності від тривалості та вираженості патологічного процесу, виділяють три типи аденоїдиту:

• гострий (симптоми виникають на фоні ГРВІ або інфекцій дитячого віку, зберігаються до 2 тижнів, епізоди не перевищують трьох разів на рік);
• підгострий (супроводжується збільшенням аденоїдів; симптоми можуть зберігатися до 1 місяця);
• хронічний (розвивається як наслідок поєднаних вірусно-бактеріальних інфекцій; може бути як спочатку хронічним, так і виникати після недостатнього лікування підгострої форми; симптоми спостерігаються більше місяця, загострення відбуваються 4 рази на рік і частіше).

При хронічному аденоїдиті відбувається зміна структури тканини мигдалини, в залежності від чого виділяють три форми патології:

• набрякло-катаральна (мигдалина набрякла і гіперемована);
• сировидно-ексудаційна (значне збільшення розміру мигдалини, набряк, активне вироблення прозорої рідини);
• слизисто-гнійна (виражена гіпертрофія лімфоїдної тканини та рясне виділення слизисто-гнійного вмісту).

Симптоми аденоїдиту

При цьому захворюванні пацієнти не надають специфічних скарг, оскільки всі симптоми нагадують інші хвороби верхніх дихальних шляхів. Для гострого аденоїдиту характерні такі симптоми:

• гучне дихання, хропіння під час сну, пацієнт спить з відкритим ротом;
• утруднене носове дихання протягом дня;
• гнусавість голосу, відчуття, що пацієнт говорить «в ніс»;
• закладеність і біль у вухах, зниження слуху;
• виділення з носа слизистого або слизисто-гнійного характеру;
• непродуктивний або слабо продуктивний кашель, що зазвичай спостерігається вночі;
• прояви інтоксикаційного синдрому — головний біль, слабкість, втомлюваність, потовиділення, підвищення температури тіла.

Без адекватної медичної допомоги аденоїдит може перейти в підгостру або хронічну форму. Симптоми хронічного аденоїдиту, як правило, менш виражені. При цьому у пацієнта спостерігається хронічна гіпоксія, особливо помітна у дітей: вони стають млявими, погіршується пам'ять і успішність у школі. Через порушене носове дихання у них часто відкритий рот, що може викликати деформацію лицьового черепа і зміну прикусу.

Причини аденоїдиту

Аденоїди складаються з лімфоїдної тканини і виконують функцію органу місцевого імунітету для носа і носоглотки. У дітей імунна система тільки формуються, і у відповідь на часті інфекції аденоїдна тканина може розростатися, що в поєднанні із запальними процесами робить цей орган постійним джерелом інфекції.

Фактори, що збільшують ризик розвитку аденоїдиту:

• часті гострі або хронічні інфекції;
• алергічні реакції;
• серйозні соматичні захворювання (наприклад, цукровий діабет, серцеві хвороби);
• негативні екологічні умови;
• неправильне харчування.

Діагностика аденоїдиту

Для визначення точного діагнозу та вибору способу лікування гострого та хронічного аденоїдиту необхідна консультація отоларинголога.

Спочатку лікар проведе опитування батьків пацієнта, з'ясовуючи, коли з'явилися симптоми, що викликає найбільше занепокоєння, як часто виникають порушення і яке лікування вже застосовувалося.

На наступному етапі діагностики лікар проведе огляд з використанням методів передньої та задньої риноскопії та пальцевого дослідження глотки, щоб визначити стан аденоїдів.

Сучасним і високоефективним методом обстеження глоткової мигдалики є ендоскопія. Вона здійснюється за допомогою гнучкого ендоскопа — тонкої трубки, яка вводиться через ніс або рот, що дозволяє лікареві детально дослідити аденоїди, оцінити їх форму, колір, розмір і наявність виділень. Цей метод підходить для пацієнтів будь-якого віку і вважається малотравматичним.

Для уточнення діагнозу та виключення супутніх захворювань можуть бути призначені рентгенографія та комп'ютерна томографія лицьового скелета, а також аналізи з поверхні мигдалини, щоб виявити збудника та визначити його чутливість до препаратів.

Лікування аденоїдиту

Методи лікування аденоїдиту залежать від стадії захворювання та ступеня вираженості симптомів.

На першій та другій стадіях, коли лімфоїдна тканина перекриває третину або дві третини носових ходів, призначається консервативне лікування. У цей період можуть бути рекомендовані:

• протизапальні засоби;
• судинозвужувальні препарати;
• антибіотики;
• промивання носа сольовими розчинами;
• фізіотерапія (наприклад, кліматотерапія, лазеротерапія).

При декомпенсованому аденоїдиті може знадобитися операція з видалення піднебінної мигдалини, або аденотомія.

Профілактика аденоїдиту

Заходи щодо профілактики аденоїдиту включають в себе загальні методи попередження простудних захворювань, такі як:

• повноцінне і збалансоване харчування;
• достатня фізична активність;
• дотримання режиму праці та відпочинку;
• мінімізація стресів;
• гігієна порожнини рота і носа;
• уникнення місць масового скупчення людей під час спалахів інфекцій;
• обмеження контактів з людьми, які мають ознаки ГРВІ;
• своєчасне лікування інфекційних і хронічних захворювань.

Реабілітація

При правильному лікуванні гострих аденоїдитів у більшості випадків повне одужання відбувається протягом 10-14 днів. Якщо лікування відсутнє, захворювання може перейти в підгостру, а потім і в хронічну форму, яка буде регулярно турбувати пацієнта, супроводжуючись загостреннями та ремісіями.

Після проведення аденоїдектомії пацієнту слід протягом 2-3 тижнів уникати переохолоджень і підвищених фізичних навантажень, вживати м'яку їжу, а також відвідати отоларинголога для контрольного огляду з метою оцінки результатів хірургічного втручання.