Астигматизм - симптоми, лікування, причини

Що таке астигматизм?

Астигматизм – це стан, пов'язаний з неправильним фокусуванням зору; цей термін у перекладі з латинської мови означає відсутність чіткої фокусної точки.

Анатомія людського ока передбачає наявність ідеально круглої форми його основних структур. Зображення, що потрапляє на сітківку, проходить через рогівку та кришталик. Рогівка, розташована по зовнішній частині ока, перед скловидним тілом і навпроти зіниці, передує кришталикові. Кришталик, що є природною лінзою, у нормі забезпечує можливість акомодації, дозволяючи чітко бачити предмети на різних відстанях. Він здатний змінювати свою кривизну перед зіницею, що допомагає нам ясно бачити як близько, так і далеко.

Симптоми астигматизму

Щоб зрозуміти, як астигматики сприймають навколишній світ, можна спробувати побачити своє відображення на вигнутій поверхні ложки.

У дорослих астигматизм проявляється такими ознаками:

• розмите зір з спотвореннями;
• подвійне зображення;
• зниження чіткості зору;
• втома та напруження очей;
• сльозотеча;
• головний біль після зорового навантаження;
• необхідність щуритися для підвищення чіткості.

У дітей молодше 1 року рівень астигматизму зазвичай не перевищує 1 діоптрії і вважається нормальною фізіологією, оскільки це обумовлено нерівномірним ростом очного яблука.

Звернути увагу на можливе порушення у дитини можна за наступними ознаками:

• часті головні болі, особливо в області лоба;
• відмова розглядати зображення або капризи при цьому;
• головокружіння після зорових навантажень;
• небажання читати і писати або явний дискомфорт.

Важливо пам'ятати, що дитина може не скаржитися на проблеми із зором, оскільки вона не має уявлення про нормальне зображення. Частою помилкою батьків є вважати своїх дітей капризними або ледачими, замість того щоб негайно звернутися до офтальмолога.

Причини астигматизму

Астигматизм в більшості випадків є вродженим станом і може передаватися у спадок разом з іншими дефектами рефракції, такими як короткозорість або далекозорість.

Якщо один з батьків або близьких родичів має проблеми із зором, ймовірність спадковості астигматизму значно зростає. У таких випадках дитину слід показати очному спеціалісту з двох місяців і продовжувати огляд кожні півроку.

Набутий астигматизм зустрічається рідше і може розвиватися з наступних причин:

• травми обличчя;
• неповне зміщення кришталика, яке може статися через слабкість циннової зв'язки (структура, що утримує кришталик) на фоні синдрому Марфана, старіння, високої міопії, глаукоми та катаракти;
• сильні захворювання зубів і верхньої щелепи, які можуть змінити форму очниць.

Діагностика астигматизму

Діагностика астигматизму включає кілька досліджень, з яких найважливішим є теневий тест. Цей метод також відомий як скіаскопія, ретиноскопія та кератоскопія. Він є об'єктивним і може застосовуватись у дітей навіть до того, як вони навчаться говорити, а також у людей з інтелектуальними порушеннями.

В день дослідження в око закапують атропін для повного розширення зіниці. Обстеження проводиться в затемненій кімнаті. Лікар займає позицію на відстані 60 см до 1 метра від пацієнта, світло подається збоку, проникаючи через прозорі структури ока. За допомогою спеціальної системи дзеркал лікар досліджує тінь, яку бачить в оці пацієнта. При підозрі на астигматизм використовуються циліндричні лінзи, які дають можливість направити в око не точкове, а смужкове світло, яке можна повертати в різних напрямках.

На сьогодні скіаскопія в ручному режимі практично не застосовується, використовуються автоматизовані комп'ютерні системи, які моментально надають результати. Процедура є безпечною і безболісною. Єдиний дискомфорт може бути пов'язаний з тимчасовим зниженням гостроти зору через застосування лікарських засобів для розширення зіниці, але він проходить самостійно протягом короткого часу.

Додатково можуть бути проведені такі дослідження:

• візіометрія – для оцінки чіткості зору;
• перевірка гостроти зору;
• УЗД ока;
• офтальмометрія – вимірювання кривизни рогівки;
• вимірювання внутрішньоочкового тиску;
• огляд дна ока;
• комп'ютерна томографія ока – для отримання тривимірного зображення рогівки.

Лікування астигматизму

Методи лікування залежать від віку пацієнта.

До 18 років, коли око продовжує рости, використовуються тільки консервативні методи:

• ношення спеціалізованих астигматичних окулярів з циліндричними лінзами – це хороший спосіб повільно змінити кривизну рогівки, проте на першому тижні може викликати головні болі та обмежувати бокове зір, у зв'язку з чим деякі діти відмовляються від них;
• ортокератологія – застосування жорстких лінз на ніч, що дозволяє коригувати форму рогівки під впливом дозованого механічного тиску, підходить тільки для легких випадків (до 1,5 діоптрій). Розвинений варіант – торичні контактні лінзи, які також можна носити вдень, коригуючи одночасно й інші рефракційні помилки.

Після того, як око повністю сформоване, найбільш ефективним методом лікування вважається лазерна корекція. Найбільш прогресивна методика відома як ЛАЗІК. У цьому методі спочатку виконується мікрохірургічна операція для витягання клаптика верхньої рогівкової тканини, після чого форма коригується лазером на внутрішньому шарі. Оптимальна форма рогівки підбирається індивідуально для кожного пацієнта. Після закінчення корекції клаптик повертається на місце і «зварюється», шов не накладається, і запалення не розвивається. Повне відновлення зору відбувається протягом кількох годин.

Для профілактики астигматизму важливо своєчасно звертатися до офтальмолога. Необхідно дотримуватися правил зорової гігієни – використовувати помірне освітлення, уникати надмірного навантаження на очі, і виконувати вправи для очей, переводячи погляд з близьких предметів на далекі.