Глаукома - симптоми, лікування, причини

Що таке глаукома?

Глаукома – це хронічне захворювання очей, при якому спостерігається прогресуюче та незворотне погіршення зору внаслідок постійного підвищення внутрішньоочкового тиску. Лікарем, який займається діагностикою та лікуванням цього захворювання, є офтальмолог.

Загальний опис захворювання глаукома

Основною причиною цього стану є порушення нормального відтоку внутрішньоочевої рідини, що призводить до патологічного вдавлення диска зорового нерва. На диску з'являється заглиблення, які вказують на атрофічні зміни, що можуть призвести до повної втрати функції передачі нервових імпульсів. Чим більше нервових волокон пошкоджено, тим гірше зір пацієнта. Без належного лікування згодом зорові функції можуть бути повністю втрачені.

Глаукома є другою за поширеністю причиною сліпоти після катаракти. Захворювання частіше зустрічається у літніх людей, однак також існують вроджені та юнацькі форми. На початкових стадіях глаукома може протікати без симптомів, і пацієнти звертаються за медичною допомогою тільки з значними зоровими порушеннями.

Глаукома може виникати як самостійне захворювання (первинна) або бути наслідком іншого захворювання (вторинна). В залежності від механізму підвищення тиску всередині ока розрізняють закритокутні та відкритокутні форми.

Протікання захворювання може мати два напрямки:

• стабілізоване – відсутність негативних змін протягом 6 місяців;
• нестабілізоване – звуження полів зору на фоні прогресуючого захворювання.

При знаки глаукоми

Відкритокутна глаукома може довго протікати без явних і неприємних симптомів для пацієнта. Патологічні зміни розвиваються протягом декількох років. В цей період можуть періодично спостерігатися наступні неспецифічні симптоми:

• погіршення зору в умовах низької освітленості;
• відчуття затуманеності зору;
• мелькання «мушок», райдужних кіл і сіток перед очима;
• головні болі;
• відчуття тиску або дискомфорту в області брів.

Зазвичай вражаються обидва ока. Пацієнти часто звертаються до офтальмолога зі скаргами на значне звуження бокового зору або повну сліпоту на одному оці.

Закритокутна форма глаукоми може проявлятися в трьох стадіях:

• Преглаукома — симптомів немає, зміни виявляються тільки при офтальмологічному обстеженні. У деяких пацієнтів можуть періодично виникати райдужні кола і короткочасне погіршення зору.
• Гострий напад глаукоми — цей стан може виникати на фоні стресів, тривалого перебування в темряві або після застосування деяких медикаментів. Внутрішньоочковий тиск може підвищуватися до 80 мм рт. ст., і очне яблуко стає дуже твердим. З'являється різкий біль в оці, почервоніння, можливі нудота, блювання та болі в серці. Зіниці можуть розширюватися і змінювати колір. Цей стан потребує термінової допомоги.
• Хронічна форма — підвищення внутрішньоочкового тиску стає постійним і прогресує. Пацієнта турбують періодичні напади, які проявляються менш виражено, ніж при гострому перебігу. Паралельно відбуваються атрофічні зміни в зоровому нерві, що може призвести до сліпоти.

Фактори, що сприяють розвитку глаукоми

При глаукомі спостерігається невідповідність між відтоком і притоком внутрішньоочевої рідини. Надмірна ця рідина призводить до підвищення внутрішньочерепного тиску, здавлення структур ока, пошкодження нервових волокон і атрофічних змін у зоровому нерві.

Захворювання має багатофакторну природу, тобто його розвиток вимагає одночасного впливу кількох факторів. Вроджена форма може бути пов'язана з аномаліями розвитку очей, травмами і пухлинами.

Первинна глаукома частіше зустрічається у людей з ускладненою спадковістю. Вторинна форма частіше спостерігається у пацієнтів з такими захворюваннями:

• атеросклероз;
• гіпертонічна хвороба;
• шейний остеохондроз;
• цукровий діабет;
• далекозорість;
• катаракта;
• запальні захворювання очей (увеїт, іридоцикліт, склерит тощо).

Фактори, що сприяють розвитку патології, можуть включати травми, опіки очей, хірургічні втручання та прогресування пухлинних процесів.

Методи діагностики глаукоми

Діагностика глаукоми включає наступні процедури:

• вимірювання тиску внутрішньоочевої рідини (здійснюється за допомогою звичайної і добової тонометрії, а також еластотонометрії);
• оцінка гідродинамічних показників (з використанням електронної тонографії);
• огляд кута передньої камери і стану трабекули (проводиться гониоскопією або УЗД ока);
• вивчення стану диска зорового нерва (проводиться за допомогою офтальмоскопії).

Для оцінки функціонального стану органів зору вимірюються гострота зору, а також периферичні та центральні поля зору, чутливість до кольорів.

У складних випадках можуть знадобитися додаткові діагностичні методи (лазерна офтальмоскопія, поляриметрія, оптична когерентна томографія та інші). Список необхідних обстежень визначається офтальмологом індивідуально, залежно від конкретної ситуації.

Способи лікування глаукоми

Лікування може бути як хірургічним, так і консервативним. Вибір терапевтичної стратегії залежить від стадії захворювання, рівня підвищеного тиску, віку пацієнта, стану його зору та наявності супутніх захворювань.

Мета лікування полягає у зниженні і стабілізації внутрішньоочкового тиску, регулюванні гідродинаміки ока, а також покращенні трофіки та запобіганні атрофії зорового нерва для збереження зору та підвищення якості життя пацієнта.

Консервативне лікування

Основна задача терапії – нормалізація тиску, а поліпшення кровообігу та харчування сприяє підтриманню стабільного рівня і запобігає дистрофічним змінам у структурі очей.

Антиглаукомні препарати призначаються офтальмологом і вимагають регулярного контролю з боку лікаря: після первинного встановлення засобу пацієнт повинен приходити на огляди протягом 1-3 тижнів, а потім – раз на 3 місяці. По закінченню 1-2 років препарати можуть бути замінені для запобігання резистентності. Для зниження тиску використовуються препарати, які покращують відтік внутрішньоочевої рідини і зменшують синтез водянистої влаги. В деяких випадках може знадобитися застосування комбінованих засобів.

Хірургічне втручання при глаукомі

В деяких випадках не вдається нормалізувати внутрішньоочковий тиск за допомогою медикаментозного лікування. Якщо консервативні методи неефективні, це стає показанням для хірургічного втручання, оскільки інші підходи не можуть зупинити прогресування захворювання.

Для відновлення відтоку внутрішньоочевої рідини проводяться мікрохірургічні операції для заміни кришталика, традиційні проникаючі та непроникаючі хірургічні процедури (наприклад, трабекулектомія, склеректомія), а також лазерні втручання. Основна мета хірургічного лікування – усунення блокувань, що ускладнюють гідродинаміку всередині ока.

Реабілітація після хірургічних втручань

Операції виконуються під місцевою крапельною анестезією і займають від 15 до 40 хвилин. Післяопераційне спостереження в стаціонарі складає від 3 годин до доби. Після виписки пацієнт продовжує медикаментозне лікування і регулярно відвідує лікаря для контрольних оглядів.

На етапі реабілітації пацієнту рекомендується носити спеціальні захисні окуляри, обмежити перебування під відкритими сонячними променями, дотримуватися принципів збалансованого харчування та приймати вітамінно-мінеральні добавки. Крім того, особам з схильністю до підвищення внутрішньоочкового тиску слід уникати фізичної активності, що вимагає нахилів і значних зусиль.