Сліпота - симптоми, лікування, причини

Загальний опис захворювання

Основне завдання офтальмології полягає у запобіганні сліпоті та погіршенню зору, викликаним захворюваннями і травмами органів зору, а також різними системними патологіями, такими як діабет, гіпертонія та інсульт. Зоровий аналізатор дозволяє людині отримувати від 80% до 90% візуальної інформації про навколишній світ, тому втрата зору може призвести до інвалідності та необхідності сторонньої допомоги. Сліпота також негативно впливає на психоемоційний стан, часто викликаючи депресію.

Якщо гострота зору становить 1,0, це свідчить про нормальний зір; 0,9–0,2 говорить про знижений зір; 0,1–0,04 вказує на слабкозорість, а 0,03 і нижче — на сліпоту. Наявність 3% зору вважається сліпотою легкої ступені, хоча прогноз у будь-якому випадку залишається серйозним.

В офтальмології виділяють такі ступені сліпоти:

• практична сліпота, при якій пацієнт може сприймати світло або має залишковий зір до 3%;
• абсолютна сліпота, відома як амавроз.

При значних порушеннях зорових функцій проводять комплексну діагностику. Лікування, залежно від типу патології, може бути консервативним, хірургічним або комбінованим. Усі пацієнти, що страждають від стійкої сліпоти на обидва ока, потребують спеціалізованої реабілітації та підтримки.

Види сліпоти

Існує безліч типів сліпоти. Класифікація здійснюється на основі різних критеріїв.

Гемералопія, також відома як куряча сліпота, характеризується порушенням нічного зору і названа так через те, що денні птахи не бачать у темряві. Відрізняють гемералопію за наступними типами:

• симптоматична (є проявом офтальмологічних або системних захворювань);
• функціональна (тимчасовий стан, що проходить після корекції вітамінного дефіциту);
• вроджена, при якій зміни眼ного дна відсутні, а причини залишаються незрозумілими, часто маючи спадковий характер.

Дальтонізм — це спадкова форма кольорової сліпоти, пов'язана з генетичним розладом синтезу зорових пігментів, найчастіше зачіпаюча сприйняття червоного і зеленого кольорів.

Сліпота може проявлятися в повній або майже повній втраті зорових функцій, зачіпаючи як світло-, так і кольоросприйняття.

Окремо виділяється психогенна сліпота, яка виникає під впливом сильного психотравмуючого фактора і має тимчасовий характер.

Ознаки сліпоти

Зовнішній вигляд сліпоти може варіюватися в залежності від клінічної ситуації. Наприклад, при сліпоті на одне око часто розвивається вторинне косоокість. Патології рогівки, окрім значного зниження зорових функцій, можуть супроводжуватися болями, сльозотечою, світлобоязню та спазмом кругової м’язи ока (блефароспазм). Якщо пошкодження сітківки зачіпає область жовтої плями, у пацієнта спостерігається зниження гостроти зору з різним ступенем виразності та може виникати скотома (випадіння певних ділянок поля зору).

Фактори, що викликають сліпоту

Причини сліпоти залежать від типу порушення зору.

Порушення світосприйняття

До симптоматичної гемералопії призводять наступні фактори:

• поразки сітківки, такі як пігментна дистрофія, запальні захворювання, ретинальна відшарування;
• патології зорового нерву — атрофія, застійні процеси та запалення;
• виражена міопія без адекватної корекції.

Симптоматична гемералопія є результатом незворотних змін у сітківці та зоровому нерві, що спричиняють руйнування паличок і колбочок. Крім того, зображення може порушуватися у темряві на ранніх стадіях глаукоми та при захворюваннях печінки, таких як цироз, через порушення ресинтезу вітаміну А.

Функціональна гемералопія розвивається в умовах дефіциту вітамінів, особливо через недостатність ретинолу, необхідного для синтезу зорового пігменту.

Абсолютна сліпота або критичне слабкозорість, при якому відбувається втрата світло- і кольоросприйняття, може виникати з наступних причин:

• міопічна хвороба — надмірне розтягнення оболонок очей, що викликає дистрофічні зміни в сітківці;
• сліпота при діабеті — спочатку розвивається ретинопатія з подальшими крововиливами та відшаруванням сітківки;
• гіпертонічна сліпота, викликана підвищенням тиску в судинах, що живлять сітківку;
• катаракта (вроджена або набута) — помутніння кришталика, що заважає проходженню світла до сітківки;
• глибока недоношеність, коли очі не встигають нормально розвинутися;
• сліпота, викликана інсультом, якщо зачіпається зоровий центр;
• патології рогівки — приблизно 40% випадків сліпоти виникають саме з цієї причини;
• увеит — запалення судинної оболонки ока, що складає близько 10% причин сліпоти;
• травми очного яблука — як проникаючі, так і тупі;
• глаукома — хронічне підвищення внутрішньоочного тиску;
• гострі судинні порушення в сітківці, що складають близько 3% випадків сліпоти;
• захворювання сітківки та зорового нерва — різні ретинальні дистрофії і вікова макулярна дегенерація.

Вікова макулярна дегенерація (ВМД) може спостерігатися не тільки у літніх, але й у молодих людей. Це захворювання іноді є ранньою формою атеросклерозу, коли системні судинні порушення відсутні. Деякі дослідники вважають спадковий фактор, що запускає передчасну загибель клітин. Рання діагностика ВМД необхідна для своєчасного звернення за лікуванням, щоб запобігти сліпоті, що розвивається через ріст патологічних судин, що, у свою чергу, призводить до відшарування сітківки.

Методи діагностики

Розширена програма обстеження пацієнтів з ознаками сліпоти або поганого зору може включати наступні методи:

• визначення гостроти зору з урахуванням корекції;
• оцінка світлосприйняття;
• периметрія — дослідження полів зору;
• тонометрія — вимірювання внутрішньоочного тиску;
• тестування кольорового сприйняття за спеціальними таблицями;
• біомікроскопія переднього відрізка ока;
• УЗД ока;
• оптична когерентна томографія;
• фосфен-діагностика для оцінки функціональних можливостей сітківки та зорового нерва.

Кожен пацієнт проходить індивідуальну програму діагностики.

Методи лікування сліпоти

Лікування сліпоти залежить від типу патологічного процесу. Чим раніше буде надана спеціалізована допомога, тим кращим буде прогноз.

Консервативне лікування

Функціональна гемералопія, як правило, легко піддається корекції. Якщо в раціон пацієнта додаються овочі, багаті ретинолом, і печінка, стан зазвичай покращується. Ліки включають вітамінні комплекси, що містять ретинол, тіамін і рибофлавін.

Більшість захворювань сітківки, що призводять до сліпоти, пов'язані з ростом патологічних судин, які можуть розриватися, викликаючи крововиливи. При своєчасній діагностиці можливе введення в око інгібіторів ангіогенезу (анти-VEGF-препарати) або застосування лазерної коагуляції при діабеті та гіпертонії.

При глаукомі потрібно медикаментозне зменшення внутрішньоочного тиску; при наявності механічних перешкод проводять хірургічне втручання.

При захворюваннях сітківки і зорового нерва потрібна підтримуюча терапія, спрямована на покращення обміну речовин і кровообігу в очних структурах.

Якщо відновлення хоча б часткового зору неможливо, важливо забезпечити психологічний комфорт і спеціалізовану психологічну допомогу. Також рекомендується фізична активність і дієта, багата рослинною їжею, з обмеженням яскравого світла.

Хірургічне лікування

Хірургічне втручання залежить від основної патології:

• при катаракті проводять факоемульсифікацію та імплантацію інтраокулярної лінзи;
• при відшаруванні сітківки можливе застосування вітректомії з тампонадою вітреальної порожнини;
• необхідність відновлення внутрішньоочного тиску при закритокутовій глаукомі;
• кератопластика при помутнінні рогівки або виразкових ураженнях.

Хірургічні методи можуть носити симптоматичний характер, наприклад, при вторинному косоокості може проводитися естетична операція, якщо основне захворювання не піддається лікуванню. Хірургічне втручання у дітей виконується перед школою, остаточна корекція — у віці 15–17 років.

Профілактика сліпоти

Профілактика сліпоти включає в себе своєчасне усунення факторів ризику:

• корекція зору за допомогою окулярів або контактних лінз;
• адекватна терапія діабету, контроль артеріального тиску і корекція аутоімунних захворювань;
• регулярні огляди у офтальмолога, особливо при спадковій схильності та системних захворюваннях;
• своєчасне лікування захворювань очей для запобігання ускладненням, включаючи сліпоту.

Реабілітація після лікування

Після мікрохірургічного втручання важливо дотримуватися наступних рекомендацій:

• уникати підйому важких предметів і тренувань;
• не відвідувати сауни і басейни;
• заборона на гарячі ванни, краще використовувати теплий душ;
• повністю виключити паління;
• уникати нахилів під час виконання домашніх справ.

Ці обмеження діють до повного відновлення структур очного яблука. Про зняття обмежень повідомить офтальмолог на наступному огляді. Більш того, найчастіше потрібно використовувати штучні сльози для зволоження очей.