Ністагм - симптоми, лікування, причини

Що таке ністагм очей?

Ністагм являє собою швидкі та ненавмисні рухи очей, які повторюються кілька разів. Як правило, цей стан торкається обох очних яблук.

Про захворювання

Ністагм може сигналізувати про наявність різних захворювань, що вражають нервову систему, зоровий аналізатор або внутрішнє вухо, де знаходяться півколові канали.

Діагностика при підозрі на ністагм включає виявлення як прихованих, так і явних форм очного тремтіння, а також визначення локалізації та характеру порушення.

Лікування залежить від причини, що викликала ністагм. На основі встановленого діагнозу розробляється відповідна терапевтична схема. У випадках, коли причина залишається невідомою або не піддається корекції, а ністагм створює значні незручності, може бути рекомендовано хірургічне втручання.

Типи ністагму

За походженням ністагм ділиться на фізіологічний, у випадку відсутності розладів в роботі зорового аналізатора, і патологічний, коли присутні хворобливі стани.

За часом виникнення ністагм можна розділити на:

• вроджений – спостерігається у новонароджених;
• набутий – розвивається протягом життя внаслідок різних захворювань.

В залежності від причин виникнення ністагм класифікується на:

• спонтанний – проявляється при звичайній перевірці;
• індукований (експериментальний) – виникає при цілеспрямованій стимуляції (після обертання, прессорний і т.д.).

Що стосується напрямку ненавмисних рухів очей, виділяють:

• горизонтальний – рухи очних яблук відбуваються вліво-вправо;
• вертикальний – очі рухаються вгору-вниз;
• ротаторний – очні яблука здійснюють обертальні рухи;
• горизонтально-ротаторний – рухи відбуваються в обох площинах;
• діагональний – рух по діагоналі;
• конвергуючий – обидва ока рухаються до внутрішнього кута (зходяться).

З урахуванням амплітудних характеристик ністагм може бути:

• маятниковий – рухи схожі на синхронні коливання маятника;
• толчковий – в один бік рухи сповільнені, в інший – прискорені;
• тонічний – форма толчкового ністагму з вираженим різноманіттям в швидкості фаз;
• змішаний, де якість руху варіюється в залежності від положення погляду (наприклад, при погляді вперед – маятникові, а при боковому – толчкові).

Ністагм може бути асоційованим, коли обидва ока мають однакові характеристики рухів, та дисоційованим, коли вони різняться.

Швидкість рухів може варіюватися, відповідно до цього виділяють:

• малоамплітудний – кут відхилення до 5°;
• середньоамплітудний – від 5 до 15°;
• високоамплітудний – більше 15°.

Інші типи ністагму включають:

• оптичний – виникає через поганий зір з раннього віку;
• оптокінетичний – вказує на дисфункцію зорового аналізатора;
• вестибулярний – пов'язаний з подразненням вестибулярного аналізу; може бути периферичним або центральним;
• установчий – може зустрічатися і при відсутності патології.

При периферичному вестибулярному ністагмі подразнюючий агент впливає на рівні півколових каналів, а в разі центрального – на рівні стовбура головного мозку, де розташований каскад вестибулярної системи.

Приклади ністагму

Суб'єктивно ністагм може не викликати виражених симптомів. Проте у деяких пацієнтів можуть бути супутні прояви:

• головокружіння;
• головний біль;
• відчуття руху об'єктів у просторі, що не відповідає дійсності;
• зміни в тонусі скелетних м'язів;
• вегетативні реакції;
• відчуття коливання навколишнього простору.

Причини виникнення ністагму

Ністагм є симптомом різних патологій. Основні причини включають:

• внутрішньочерепна гіпертензія – підвищений тиск спинномозкової рідини в черепній порожнині;
• захворювання внутрішнього вуха, що включають півколові канали;
• травми черепа і мозку, що вражають стовбур мозку;
• недостатність при порушеннях мозкового кровообігу;
• новоутворення в головному мозку;
• висока ступінь міопії;
• сліпота, включаючи атрофію зорового нерва;
• кісти головного мозку.

Механізм розвитку ністагму полягає в спонтанних скороченнях окуломоторних м'язів, що призводить до відхилення очних яблук у певному напрямку.

Діагностика ністагму та додаткові обстеження

Для об'єктивної оцінки ністагму лікар розміщується навпроти пацієнта. Очі досліджуваного повинні мати добре освітлення. Офтальмолог на відстані 0,3 метра показує об'єкт і просить пацієнта зосередитися на ньому. Потім об'єкт переміщують у сторони, а пізніше вгору і вниз. Наприкінці дослідження перевіряється рух очей у діагональному напрямку. Лікар уважно спостерігає за реакцією очей пацієнта. Якщо з'являється спонтанний ністагм, це, як правило, добре помітно, і лікар може оцінити його тяжкість. Виділяють три ступені ністагму:

• перша – ненавмисні рухи очей при крайніх відведеннях;
• друга – неконтрольовані рухи виникають при погляді вперед або при зміні напрямків;
• третя – ністагм проявляється завжди, незалежно від положення очей, що вказує на значне збудження вестибулярного апарату.

На основі характеристик ністагму визначається його тип:

• клонічний – чітко видні дві фази рухів (повільна та швидка);
• тонічний – очі немов «пливуть», складність у визначенні фаз руху.

Для об'єктивної реєстрації рухів очей застосовується ністагмографія, що дозволяє не лише графічно зафіксувати напрямок ністагму, але й оцінити його амплітуду.

Детальні характеристики ністагму (напрямок, амплітуда, тип рухів очей та кут відхилення) важливі для постановки діагнозу. Наприклад, спонтанний ністагм може бути в межах норми або вказувати на патології зорового аналізатора, ритмічний толчковий ністагм часто пов'язаний з ураженням вестибулярного апарату тощо. Центральний позиційний ністагм з'являється через зміни положення тіла і сигналізує про судинні порушення в вертебробазилярній системі.

В отіатрії для опису ністагму використовуються професійні позначення, що дозволяють скоротити обсяг інформації.

Іноді ністагм не проявляється в звичайних умовах і може бути виявлений лише під час проведення функціональних тестів. Найбільш популярні наступні два методи, що дозволяють встановити локалізацію патології в вестибулярному апараті:

• Калорійний тест Барані – тепла або холодна вода вводиться у зовнішній слуховий прохід. Тепла вода викликає горизонтально-обертальні рухи очей у бік вуха з подразненням, холодна – в протилежний бік. Холодний тест переноситься легше.
• Обертальний тест. Пацієнт обертається в спеціальному кріслі, що приводить у рух ендолімфу. Ністагм оцінюється після зупинки обертання, тому він називається постобертальним. Після тесту пацієнт витягує руки вперед, і асиметрія м'язової реакції може вказувати на патологію.

Лікування ністагму

Лікування ністагму направлене на корекцію основного захворювання. У випадку вродженого ністагму виявити причину найчастіше неможливо. Вважається, що рухи очей свідчать про мінімальну дисфункцію головного мозку, що не виявляється іншими методами. Для усунення таких проявів може бути призначено хірургічне втручання.

Консервативна терапія

Лікування підбирається з урахуванням характеру захворювання, що викликало ністагм. Наприклад, при порушеннях церебрального кровообігу (інсульт, транзиторна ішемічна атака) можуть призначатися нейропротектори, препарати для покращення мікроциркуляції та метаболітів. При отиті застосовуються антибактеріальні та протизапальні засоби.

Також можуть бути корисні спеціальні очні вправи та фізіотерапія.

Підбір оптичних засобів

Для вибору окулярів, що забезпечують чітке зір та комфорт, обов'язковий ретельний офтальмологічний огляд. Визначається сила заломлення лінз (включаючи астигматичні), підбираються окуляри для близі. Пацієнту підбирається універсальна оправа з обраними лінзами, після чого він оцінює свої відчуття.

Хірургічне втручання при ністагмі

Методика видалення м'язових веретен отримала широке поширення. Ця операція дозволяє зменшити амплітуду ністагму, викликану нервово-м'язевими порушеннями. Існує й безліч інших хірургічних способів корекції ністагму, включаючи операції на окуломоторних м'язах. Оптимальний варіант втручання підбирається офтальмологом після всебічного обстеження.

Клінічні дослідження та відгуки пацієнтів підтверджують високу ефективність подібних операцій.

Профілактика

Специфічні заходи профілактики не розроблені.

Реабілітація

Після проведення хірургічного втручання на окуломоторних м'язах рекомендується в період відновлення:

• уникати підняття тягарів та відвідування спортивних залів;
• не купатися в басейні та відкритих водоймах;
• приймати душ замість ванни;
• дотримуватися приписів лікаря щодо ліків.