Лімфогранулематоз - симптоми, лікування, причини

Про захворювання

Лімфогранулематоз, відомий також як хвороба Ходжкіна або Ходжкінська лімфома, займає друге місце за поширеністю серед захворювань крові, поступаючись лише лейкозам. Лікарі виділяють групи віку, найбільш схильні до цього захворювання: 20-30 років та особи старше 60 років. При цьому лімфогранулематоз діагностується у чоловіків у два рази частіше, ніж у жінок.

Класифікація лімфогранулематозу

Лімфогранулематоз проходить через 4 стадії, які залежать від поширення патологічного процесу:

• I стадія (локальна): уражається лише одна група лімфатичних вузлів або один екстралімфатичний орган; це можуть бути плевра, печінка, нирки, легкі тощо;
• II стадія (регіонарна): залучено дві і більше груп вузлів у верхній або нижній половині тіла (діафрагма розділяє їх) або один екстралімфатичний орган разом із найближчими вузлами;
• III стадія (генералізована): уражені вузли з обох сторін тіла і додатково один екстралімфатичний орган, причому залучення селезінки не є обов'язковим;
• IV стадія (дисемінована): спостерігається ураження одного або кількох екстралімфатичних органів і лімфатичних вузлів.

Визначення стадії захворювання є критично важливим для вибору відповідного лікування.

В залежності від перебігу, лімфома Ходжкіна може бути гострою (розвивається протягом кількох місяців) або хронічною (триває роками, з перемінними періодами загострення і ремісії). Крім того, існує класифікація за локалізацією ураження, що виділяє периферичні, легень, шлунково-кишкові, абдомінальні та кісткові лімфолейкози.

Симптоми лімфогранулематозу

Першим і головним симптомом лімфогранулематозу вважається збільшення одного або багатьох лімфатичних вузлів. Найчастіше страждають шийні та надключичні вузли, рідше - пахові, стегнові та пахвові. Збільшені вузли мають щільну структуру, не склеєні з навколишніми тканинами і легко зміщуються під шкірою. При натисканні вони не викликають болю. Зазвичай відчувається ланцюг з кількох округлих утворень.

Іноді захворювання починається з збільшення внутрішніх груп лімфовузлів. У таких випадках на перший план виходять неспецифічні симптоми: кашель, відрижка, ускладнення при ковтанні та відчуття грудки в горлі. При ураженні вузлів в абдомінальній порожнині пацієнт може відчувати болі в животі, не пов'язані з прийомом їжі, та/або набряки ніг.

При залученні органів, не пов'язаних з лімфатичною системою, пацієнт може відчувати симптоми, відповідні ураженню: ознаки пневмонії при ураженні легень, болі в кістках при кістковій формі, кишкові кровотечі при кишковій і т. д.

Загальні симптоми захворювання схожі з проявами інших гематологічних і онкологічних захворювань. Пацієнти можуть скаржитися на періодичну лихоманку з піками до 39 градусів, нічну пітливість, зниження маси тіла та свербіж шкіри.

Причини

На поточний момент точні причини виникнення лімфогранулематозу у дорослих не відомі; існує кілька теорій, включаючи спадкову та вірусну. Перша пов'язує захворювання з впливом вірусу Епштейна-Барр (збудника інфекційного мононуклеозу), тоді як друга припускає наявність спадкової схильності. Також не виключається зв'язок з інфекцією ВІЛ.

Діагностика

Діагностика лімфогранулематозу починається зі збору скарг і клінічного анамнезу, після чого лікар проводить огляд. Він перевіряє лімфатичні вузли та селезінку, оцінюючи їх розміри. При виявленні підозрілих змін пацієнта направляють на поглиблене обстеження для виявлення можливих вогнищ:

• УЗД черевної порожнини і органів заочеревинного простору;
• УЗД лімфатичних вузлів;
• КТ середостіння;
• рентгенограма органів грудної клітки;
• сцинтиграфія кісток тощо.

При виявленні уражених ділянок здійснюється їх біопсія. Паралельно здаются аналізи, включаючи загальний аналіз крові та біохімічні дослідження для оцінки функціонування внутрішніх органів.

Лікування

Лікування лімфогранулематозу вимагає комплексного підходу. Лікарі діють поетапно, намагаючись зупинити ріст аномальної тканини в лімфатичних вузлах і органах та усунути всі патологічні вогнища. Для цього застосовуються наступні методи:

• радіотерапія: дозоване опромінення уражених ділянок;
• хіміотерапія за різноманітними схемами;
• хірургічне видалення уражених вузлів і селезінки.

Вибір конкретного методу лікування або їх комбінації залежить від стадії та форми захворювання.

Профілактика

Специфічної профілактики лімфогранулематозу не існує. Головна задача пацієнта – своєчасно звертатися до лікаря при будь-яких підозрілих симптомах і уникати самолікування. Регулярне виконання флюорографії та скринингових обстежень допоможе вчасно виявити зміни глибоко розташованих лімфатичних вузлів.

Реабілітація

Результати лікування хвороби Ходжкіна можуть варіюватися. В залежності від ситуації лікарі можуть досягти наступних результатів:

• повної ремісії: відсутність будь-яких ознак хвороби протягом місяця і більше;
• часткової ремісії: зменшення розмірів патологічних вогнищ на 50% і більше, а також повне зникнення неприємних симптомів;
• клінічного покращення: зменшення розмірів вогнищ на менше ніж 50%.

Також можливе відсутність динаміки або прогресування захворювання, навіть при правильно підібраній терапії.

Під час ремісії пацієнтам важливо регулярно спостерігатися у спеціаліста, уникати надмірного сонячного опромінення та інтенсивних фізичних навантажень. У деяких випадках у період реабілітації призначається періодична підтримуюча терапія.