Вірус Епштейна-Барра - симптоми, лікування, причини

Що таке вірус Епштейна-Барра?

Вірус Епштейна-Барра належить до людських вірусів герпесу 4-го типу. Він є основною причиною розвитку інфекційного мононуклеозу та деяких пухлин, включаючи лімфому Беркитта. Це найбільш широко поширений вірус на Землі, і близько 95% населення є його носіями.

Опис захворювання

Вірус був вперше виявлений в середині XX століття, і за минулий час була підтверджена його роль у виникненні безлічі інфекційних захворювань. Основний шлях передачі — від інфікованої людини до здорової через біологічні рідини: кров, слину, піт, сечу, сльози та інші виділення. До підліткового віку вже близько 50% дітей стають носіями вірусу, а серед дорослих лише 5% залишаються вільними від інфекції. Вірус закріплюється в нервовій системі і залишається в ній протягом усього життя, перебуваючи в стані спокою.

При ослабленні імунної системи або під впливом несприятливих факторів вірус може стати причиною наступних захворювань:

• інфекційний мононуклеоз, відомий як хвороба Філатова;
• синдром хронічної втоми;
• лімфома Беркитта;
• лімфогрануломатоз;
• карцинома носоглотки;
• гепатит;
• стоматит;
• герпетичні ураження шкіри та слизових;
• диспропорції тіла, синдром Еліси в країні чудес;
• розсіяний склероз;
• гіпотиреоз;
• ушкодження слизової мови у вигляді волосатої лейкоплакії у пацієнтів з ВІЛ.

Симптоми вірусу Епштейна-Барра

Основним клінічним проявом інфекції, викликаної вірусом Епштейна-Барра, є інфекційний мононуклеоз. У молодших дітей захворювання зазвичай протікає без симптомів, тоді як у дітей старшого віку та дорослих з'являється характерна симптоматика.

Інкубаційний період триває від місяця до півтора. Потім виникає тріада симптомів: висока температура, запалення горла та збільшення лімфатичних вузлів. Температура тіла може підніматися до високих значень ввечері, а вдень залишатися нормальною, що триває близько трьох тижнів. Запалення глотки супроводжується сильною болем (фарингіт). Шийні лімфатичні вузли найчастіше збільшуються симетрично, але також можуть бути зачеплені вузли по всьому тілу.

З часом може приєднуватися збільшення печінки і селезінки, зміни в аналізах крові.

Процес відновлення триває близько місяця; зазвичай захворювання закінчується повним одужанням, проте вірус залишається в організмі на все життя.

Рідко виникають ускладнення, такі як неврологічні розлади (енцефаліт, менінгіт), розрив селезінки або звуження дихальних шляхів.

Інші прояви, пов'язані з інфекцією, такі як пухлини, розсіяний склероз або синдром хронічної втоми, розвиваються за своїми патернами, і зв'язок з вірусом може бути встановлено лише при глибокому діагностичному обстеженні.

Причини вірусу Епштейна-Барра

Вірус — це внутрішньоклітинний паразит, який не може існувати поза організмом людини. Він проникає через слизові оболонки ротоглотки та верхніх дихальних шляхів. Оскільки клінічні прояви на початковому етапі відсутні, встановити момент зараження неможливо. Недомагання може відчуватися лише у сильно ослаблених пацієнтів. Вірус потрапляє в кровоносну та лімфатичну системи і залишається в нервовій тканині протягом усього життя.

Паразитарне існування вірусу призводить до прискореного ділення клітин, що може стати причиною пухлин різної локалізації. У азійського населення часто спостерігається рак носоглотки, у жителів Африки — пухлини яєчників і нирок, а європейці частіше переносять вірус як важку ГРВІ.

Хоча вірус часто виявляється при інших захворюваннях, описаних вище, його роль у розвитку цих хвороб залишається предметом обговорення.

Діагностика вірусу Епштейна-Барра

Лабораторна діагностика вірусу включає ряд тестів:

• аналіз крові на ранні антитіла класу G (IgG) — з'являються протягом місяця після зараження і зникають, слугують маркером гострого періоду;
• аналіз крові на капсидний білок або імуноглобуліни класу М (IgM) — з'являються одночасно з симптоматикою і можуть зберігатися кілька місяців, але не завжди виявляються у всіх хворих;
• аналіз на ядерний антиген EBNA IgG — включає 6 антигенів і є маркером хронічного носійства або перенесеної інфекції;
• полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) — дозволяє виявити ДНК вірусу в біологічних рідинах, найчастіше в крові, що вказує на активацію латентної інфекції;
• лейкоцитарна формула загального аналізу крові — допомагає відрізнити інфекції одна від одної.

Рекомендується також обстежити на токсоплазмоз, вірус краснухи, ВІЛ і герпес-вірус 6-го типу, а також провести біохімічне дослідження функції печінки.

Порівнюючи клінічні та лабораторні дані, а також особливості динамічного спостереження, можна визначити, чи пов'язано поточне захворювання з вірусом Епштейна-Барра.

Лікування вірусу Епштейна-Барра

Методи лікування залежать від форми захворювання, пов'язаного з вірусом Епштейна-Барра. При інфекційному мононуклеозі в основному потрібен постільний режим і підтримуюче лікування з акцентом на щадну дієту. У разі ускладнень можуть бути призначені кортикостероїди для полегшення стану. При розриві селезінки може знадобитися її хірургічне видалення.

Пухлини лікуються стандартними методами: хірургічне втручання, хіміотерапія або радіотерапія, а також підтримуюча терапія.

Лікування розсіяного склерозу проводиться з використанням глюкокортикоїдів у високих пульсуючих дозах, а також препаратів на основі моноклональних антитіл.

Лікування різних захворювань, пов'язаних з вірусом Епштейна-Барра, в основному симптоматичне.

На сьогодні не розроблені ефективні заходи профілактики зараження.

Сучасну діагностику та лікування інфекцій, пов'язаних з вірусом Епштейна-Барра, здійснює медичний центр. Спеціалісти приймають у зручний час.