Саркоїдоз - симптоми, лікування, причини

Що таке?

Саркоїдоз (хвороба Беньє-Бека-Шаумана) — це аутоімунне захворювання, яке вражає різні органи та системи організму. Характеризується утворенням запальних щільних вузликів, які називаються гранульомами, уражених тканинах. Ці утворення можуть стискати навколишні тканини, що призводить до дистрофічних змін і іноді до некрозу. При хронічному перебігу захворювання відбувається розростання фіброзної сполучної тканини, яка заміщає здорову, що в підсумку призводить до незворотної втрати функції ураженого органа.

Що робити?

Для запобігання ускладнень кожному з нас важливо уважно ставитися до свого здоров'я і при появі тривожних симптомів не відкладати візит до лікаря. Спеціалісти мережі медичних центрів детально вивчать ваші скарги, проведуть ретельне обстеження і призначать необхідні методи діагностики. На основі отриманої інформації вони зможуть підтвердити діагноз саркоїдоз і обговорити з вами оптимальні варіанти лікування. Не ризикуйте своїм здоров'ям, звертайтеся за допомогою до професіоналів!

Про захворювання

Саркоїдоз є досить рідкісним станом, ним страждає від 2 до 7 осіб на 100 тисяч населення України. Найбільше число захворілих становить група осіб у віці 20-40 років, переважно жінки.

У 90% випадків ця патологія вражає легені та лімфатичні вузли (в основному — внутрішньогрудні). Рідше спостерігаються ураження шкіри, очей, селезінки, печінки та кісткової тканини.

Часто на початкових стадіях захворювання протікає без явних симптомів і може бути виявлено лише під час профілактичних оглядів. Рекомендується регулярно проходити обстеження та виконувати рентгенографію грудної клітини для ранньої діагностики саркоїдозу.

Класифікація саркоїдозу

Саркоїдоз класифікують залежно від локалізації патологічного процесу:

• внутрішньогрудний;
• зовнішньогрудний;
• генералізований, що вражає кілька органів одночасно.

Залежно від змін, виявлених на рентгенограмі органів грудної клітини, розрізняють 3 стадії саркоїдозу легень:

• I – збільшення внутрішньогрудних лімфатичних вузлів;
• II – двостороння запальна реакція, що характеризується інфільтрацією легкової тканини та ураженням внутрішньогрудних лімфатичних вузлів;
• III – виражений фіброз легкової тканини, при цьому внутрішньогрудні лімфатичні вузли не збільшені; фіброз поступово прогресує і формує зливаючі конгломерати.

Згідно з активністю патологічного процесу виділяють 3 фази перебігу саркоїдозу:

• загострення, або активна фаза;
• стабілізація;
• регресія, або зворотний розвиток, також можливе затихання процесу.

Симптоми саркоїдозу

Через безсимптомний перебіг саркоїдоз часто виявляється лише під час рентгенологічного обстеження, яке може показувати гранульоми в легенях та збільшення внутрішньогрудних лімфатичних вузлів.

На початкових стадіях патологія проявляється неспецифічними симптомами:

• загальне нездужання, швидка втомлюваність;
• незначне підвищення температури тіла;
• збільшення периферичних лімфатичних вузлів;
• біль у суглобах.

Ці симптоми є сигналом для звернення до лікаря з метою проведення повного обстеження.

При прогресуванні саркоїдозу можуть з’являтися більш специфічні симптоми залежно від локалізації:

• Якщо вражаються легені, пацієнти скаржаться на кашель, періодичні незначні болі, відчуття тяжкості в грудях, слабкість, втрату апетиту та ваги, лихоманку, збільшення лімфатичних вузлів і задишку.
• Симптоматика саркоїдозу лімфатичної системи аналогічна легеневим проявам. Часто ці форми захворювання розвиваються спільно. При залученні шийних і підключичних лімфовузлів спостерігаються болісні ущільнення. Якщо вражаються лімфатичні вузли в області живота, виникає диспепсія та болі в області живота.
• При ураженні нервової системи спостерігається параліч Белла (односторонній або двосторонній). Можливі також порушення функцій центральної нервової системи, включаючи епілептичні напади при залученні головного мозку.
• Шкірні прояви саркоїдозу можуть бути неспецифічними — сухість шкіри, її лущення, рубці, зміна пігментації, виразки, випадання волосся. Специфічні прояви включають маленькі червоні плями, особливо на верхній частині тіла та обличчі, а також прояви вовчака на пальцях рук та вухах. Часто зустрічається вузлова еритема — запалення капілярів з гіперемією.
• Саркоїдоз серця досить рідкий, часто протікає безсимптомно, однак тривале перебігання може призвести до серйозних змін та аритмії. Загальні симптоми — задишка під час фізичного навантаження, болі в області серця, набряки нижніх кінцівок та блідість шкіри.
• При саркоїдозі очей можуть спостерігатися ураження повік, зниження гостроти зору, відчуття стороннього тіла та легкі болі. Гранульоми можуть перебувати в задній частині рогівки. Іноді вражається зоровий нерв, що призводить до вторинної глаукоми.
• Рідше саркоїдоз вражає ЛОР-органи, викликаючи симптоми порушення функції верхніх дихальних шляхів, такі як риніт. Гранульоми можуть утворюватися на слизовій оболонці або хрящах носових пазух.
• Якщо страждає шлунково-кишковий тракт, спостерігаються незначні симптоми з боку шлунка (гастрит) і рідше — кишечника (коліт, дуоденіт). Часто це прояв залишається непомітним через стерті симптоми.

Причини саркоїдозу

Точні причини виникнення саркоїдозу ще не встановлені. Встановлено, що захворювання не є інфекційним.

Люди з спадковою схильністю потрапляють до групи ризику; однак хвороба може не проявити себе протягом життя без впливу провокуючих факторів.

До факторів, які сприяють розвитку саркоїдозу, належать:

• інтоксикації хімічними речовинами, особливо у працівників, чья діяльність пов’язана з їх використанням;
• інфекції, викликані патогенними мікроорганізмами, такими як мікобактерії туберкульозу, хламідії, вірус Епштейна-Барра та інші;
• довготривале вплив на організм алергенів при порушеній імунній захисті.

Профілактика саркоїдозу

Для зниження ризику розвитку саркоїдозу та запобігання загостренням захворювання важливо дотримуватися профілактичних заходів:

• вести здоровий спосіб життя та позбутися шкідливих звичок, таких як куріння, які можуть погіршити дихальні функції;
• уникати тривалого контакту з токсичними речовинами, які можуть негативно впливати на дихальну систему;
• запобігати надмірному сонячному світлу.

Спеціалісти проводять високоякісну діагностику саркоїдозу і пропонують індивідуальне лікування, що ураховує індивідуальні особливості кожного пацієнта.

Реабілітація

Пацієнти з саркоїдозом легень повинні знаходитися під диспансерним наглядом у терапевта або пульмонолога, у випадку ураження інших органів — у лікарів відповідних спеціальностей. Тривалість спостереження залежить від перебігу захворювання: при сприятливому — 2 роки, при середньотяжкому — 3-5 років, а в тяжких випадках — у залежності від клінічної ситуації. У третини пацієнтів хвороба може перейти в спонтанну ремісію.