Пневмоторакс - симптоми, лікування, причини

Пневмоторакс

Пневмоторакс - це патологічний стан, при якому повітря або газ накопичуються в плевральній області. В нормі ця область герметична і містить невелику кількість серозної рідини, що забезпечує легке ковзання плевральних листків. Внаслідок пошкодження і потрапляння повітря в цю порожнину відбувається спадення легені, що негативно позначається на дихальній функції. Пацієнту необхідна медична допомога і спостереження лікаря.

Захворювання

Пневмоторакс найчастіше пов'язаний з різними захворюваннями органів дихальної системи та травмами. Виявлення причини має велике значення для запобігання рецидивам, які спостерігаються в більшості випадків при спонтанному пневмотораксі.

Види

Пневмоторакс класифікується за механізмами його виникнення:

• травматичний;
• спонтанний, зазвичай виникає на тлі захворювань легень;
• ятрогенний, який є ускладненням медичної процедури.

Існують різні типи пневмотораксу:

• відкритий: характеризується порушенням цілісності грудної клітини;
• закритий: плевральна порожнина не має зв'язку з зовнішнім середовищем;
• клапанний: наявність клапана, що перешкоджає виходу повітря, але дозволяє його надходження; це призводить до зростання тиску в плевральній порожнині.

За рівнем колапсу легені розрізняють:

• верхівковий;
• малий;
• середній;
• великий;
• тотальний.

Пневмоторакс може бути первинним або рецидивуючим в залежності від частоти виникнення.

Причини

Основною причиною пневмотораксу є травма грудної клітини, така як перелом ребра або проникаюче поранення. Повітря потрапляє в плевральну порожнину через пошкоджені ділянки і накопичується там.

Іншими факторами можуть бути порушення цілісності легені при емфіземі або хронічному бронхіті. Ці захворювання призводять до утворення повітряних кіст у легенях. При розриві кісти повітря надходить у плевральну область.

Крім того, пневмоторакс може виникнути внаслідок медичних маніпуляцій, таких як катетеризація або бронхоскопія. Ризик його збільшується у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, інфекціями та інтерстиційними змінами легенів. Куріння також є фактором ризику.

Поширені супутні патології

Бронхіальна астма

Бронхіальна астма - це хронічне запальне захворювання дихальних шляхів, для якого характерні періодичні напади задишки. Захворювання може бути пов'язане з генетичною схильністю, а його розвиток часто ініціюється впливом зовнішніх факторів, таких як алергени, інфекції або стрес. Підвищена чутливість дихальних шляхів призводить до звуження бронхів і обструкції.

Напади супроводжуються задишкою, особливо ускладненим видихом, свистячими хрипами. Діагностика включає спирометрію для оцінки обсягу легень і виявлення можливих алергенів. Без належного лікування зміни в легенях можуть стати незворотними, що призведе до розвитку емфіземи і пневмотораксу.

Лікування включає інгаляційні глюкокортикостероїди та бета-адреноміметики для полегшення симптомів. Профілактика загострень за рахунок зменшення контакту з провокуючими факторами також відіграє важливу роль. При важкому протіканні призначаються препарати для постійного застосування.

Саркоїдоз

Саркоїдоз - це захворювання, яке характеризується утворенням гранульом у внутрішніх органах через порушення в імунній системі. Вузлові структури можуть виникати в різних тканинах, однак первинною мішенню зазвичай стають легені. Хронічне запалення призводить до утворення булл - великих повітряних пухирів. Пошкодження цих утворень може призвести до пневмотораксу.

Для діагностики потрібна біопсія для вивчення гранульом і тести для оцінки функціональної здатності легенів. Лікування зазвичай включає препарати, що пригнічують імунну систему, та протизапальні засоби. Прогноз кращий, якщо лікування розпочато до розвитку рубцевих змін.

Туберкульоз

Туберкульоз - інфекційне захворювання, викликане мікобактеріями, яке може призводити до пневмотораксу на фоні руйнування легеневої тканини. Контакт з інфекцією здійснюється повітряно-крапельним шляхом, ризик захворювання зростає при імунодефіциті та нестачі поживних речовин.

Основні симптоми включають кашель з мокротою, втрату апетиту і ваги, а також підвищення температури. При розвитку пневмотораксу з'являється гострий біль у грудях та блідість шкіри.

Для діагностики проводять аналіз мокроти на наявність бактерій, дослідження крові, проби з туберкуліном, а також рентген і КТ легень. Лікування включає тривалий прийом антибіотиків. У разі пневмотораксу може знадобитися операція для видалення надлишкового повітря і закриття пошкодженого ділянки легень.

Мукоїдоз

Мукоїдоз - це захворювання, яке супроводжується порушенням утворення слизу, в основному в дихальних шляхах. Це пов'язано з мутацією гена, відповідального за функціонування епітеліальних клітин легень.

Внаслідок генетичних змін виникає в'язка слиз, яка не може бути видалена з дихальних шляхів, що призводить до частих легеневих інфекцій і руйнування легеневої тканини, викликаючи розвиток пневмотораксу.

Симптоми включають тривалий кашель, швидку втрату ваги, утруднене дихання і постійну втома. Для виявлення мукоїдозу проводять аналізи мокроти, генетичні тести і функціональні дослідження легень. Лікування сфокусовано на підтримці прохідності дихальних шляхів за допомогою інгаляцій і фізіотерапії; при інфекціях підбираються антибіотики.

Перелом ребер

Переломи ребер виникають внаслідок механічної травми, як, наприклад, при прямому ударі в грудну клітку або падінні. Це призводить до порушення цілісності кісткової тканини, і при несприятливих умовах уламки можуть пошкодити плевру, що веде до пневмотораксу.

Симптоми включають болі в грудях, які посилюються при вдихах, поворотах і нахилах. При прощупуванні можна виявити зміщення уламків і відчути крепітацію. Для підтвердження діагнозу проводять рентген. При пневмотораксі можуть додаватися задишка, відчуття нестачі повітря і синюшність шкіри. Лікування в основному консервативне, вимагає обмеження фізичної активності. При множинних складних переломах може знадобитися операція.

Лікування

Пацієнти з підозрою на пневмоторакс повинні бути госпіталізовані в хірургічне торакальне відділення для спостереження за станом. У випадках, коли не спостерігається критичного погіршення дихальної функції, наприклад, при спонтанному пневмотораксі, що стосується лише вершині легені, можливо самостійне вирішення проблеми протягом 8-12 днів під контролем лікарів.

При необхідності швидке втручання включає декомпресію плевральної порожнини для відновлення дихання і кровообігу. Основні методи лікування:

• плевральна пункція – рекомендована для молодих пацієнтів без вираженої задишки в першому епізоді спонтанного закритого пневмотораксу;
• дренування плевральної порожнини – застосовується в більшості випадків з ефективністю близько 97%;
• закритий хімічний плевродез (зрощення листків плеври за допомогою спеціальних препаратів) – показаний при ускладненому анамнезі для запобігання рецидивам.

Для визначення причини колапсу і вибору методу лікування може використовуватися торакоскопія. Доступ до легені здійснюється через прокол грудної клітини.

Ускладнення

Приблизно половина пацієнтів можуть зіткнутися з наступними ускладненнями:

• накопичення рідини в плевральній порожнині;
• інфекційні ускладнення;
• порушення дихальної функції;
• зміни в аналізах крові;
• заброс крові в плевральну порожнину.

Ризик летального результату значно вище при клапанній формі пневмотораксу і в випадках, коли лікування не було розпочато вчасно.