Кататонічний синдром - симптоми, лікування, причини

Кататонічний синдром

Кататонічний синдром є гострою формою психопатологічного розладу, яка проявляється руховими, поведінковими та мовними порушеннями, а також чергуванням станів збудження та заціпеніння (ступору). Цей стан може бути пов'язаний з затемненням свідомості, галюцинаціями, психозами та маячнею. Кататонія може розвиватися у людей всіх вікових груп, починаючи з моменту народження і до 50 років. При появі негативної симптоматики необхідно невідкладно звернутися до лікаря для діагностики. Без відповідного лікування кататонія може призвести до серйозних наслідків.

Захворювання

Кататонія – це комплекс симптомів, який може розвиватися не лише при психічних розладах, але й при різних соматичних та неврологічних захворюваннях, що потребують серйозного та тривалого лікування.

Види

Кататонічний синдром характеризується двома основними типами рухових порушень: немотивоване збудження та ступор, що супроводжується вираженою загальмованістю пацієнта.

Існує кілька видів кататонічного ступору:

• з м'язовим заціпенінням: людина залишається в одній позі, частіше в позі ембріона, з напруженими м'язами;
• негативістський: пацієнт повністю нерухомий, не реагує на запитання і не виявляє ознак розуміння співрозмовника, а всі спроби змінити його позу зустрічають опір;
• з восковою гнучкістю: пацієнт може надовго залишатися в незручному положенні, але піддається спробам змінити його положення, іноді реагує на шепіт.

До різновидів кататонічного збудження відносяться:

• безмовне (нього): пацієнт проявляє крайню агресію, завдає собі або оточуючим тяжкі травми без слів;
• імпульсивне: непередбачувані агресивні дії;
• гебефренічне: немотивоване веселощі та виконання недопустимих дій;
• розгублено-патетичне (екстатичне): надмірна балакучість і активність.

Кататонія класифікується на люцидну та онейрідну форми в залежності від наявності затемнення свідомості. Для онейрідної форми характерний сутінковий ефект.

Окремо виділяється фебрильний кататонічний синдром, який з'являється при високій температурі і супроводжується тахікардією та розладом свідомості.

Причини кататонії

Точні причини виникнення кататонічного синдрому до кінця не з’ясовані, однак існують дві гіпотези, що пояснюють його розвиток:

• Примітивна реакція страху, загальна для всіх ссавців. Прихильники цієї версії стверджують, що ступор – це реакція на загрозливу ситуацію, подібно до того, як тварина завмирає при зустрічі з хижаком.
• Недостатність ГАМК в корі головного мозку. Гамма-аміномасляна кислота – це головний гальмівний нейромедіатор у ЦНС, який придушує збуджувальні імпульси нейронів.
• Загальний дефіцит дофаміну, що призводить до погіршення психоемоційного стану, викликаючи апатію, замкнутість та депресію, що може призводити до ступору.

Найчастіше кататонічний синдром спостерігається при різних психічних розладах:

• ПТСР (посттравматичний стресовий розлад);
• істерія;
• післяпологовий психічний розлад;
• манії;
• аутизм тощо.

Найбільш поширеною причиною кататонії є шизофренія, при якій прояви цього синдрому спостерігаються найбільш яскраво. Ступор також може бути викликаний інтоксикаціями, соматичними захворюваннями та пошкодженнями ЦНС:

• пухлини мозку;
• перенесені черепно-мозкові травми;
• пошкодження лобної та тім’яної частки;
• інсульт;
• тромбоцитопенія;
• аутоімунні хвороби;
• метаболічні порушення;
• тепловий удар;
• кисневе голодування;
• вживання наркотиків та певних сильнодіючих препаратів.

До факторів ризику відносять ревматичну лихоманку та важкі інфекції, особливо перенесені в ранньому дитинстві.

Розповсюджені супутні патології

Тиреоїдит

Запалення щитовидної залози найчастіше спостерігається у жінок і проявляється значним збільшенням органу. Симптоми цього захворювання схожі на прояви психічної форми кататонічного синдрому, включаючи ступор. Пацієнти можуть демонструвати емоційну лабільність та незрозумілі зміни настрою, що переходять від роздратованості до надмірної втоми.

Хвороба Паркінсона

Паркінсонізм – це повільно прогресуюча хвороба центральної нервової системи, пов'язана з дегенерацією нейронів головного мозку та зниженням рівня дофаміну, що є однією з причин розвитку кататонічного синдрому. Для хвороби Паркінсона характерні:

• виражений тремор (тремтіння);
• уповільненість;
• м'язова ригідність;
• втрата рівноваги;
• складнощі при ходьбі та часті падіння.

Своєчасний початок лікування може значно підвищити його ефективність.

Енцефалопатія

Термін «енцефалопатія» охоплює широкий спектр органічних захворювань головного мозку, які не мають запальної природи, що викликані різними негативними факторами. Ознаки енцефалопатії різноманітні і можуть включати:

• уповільненість, млявість і сонливість;
• недостатнє мислення;
• затемнення свідомості;
• загальне неспокій;
• підвищена дратівливість;
• депресивний стан.

Без належного лікування патологічні зміни швидко прогресують, що призводить до втрати орієнтації в просторі, виникнення судомного синдрому, можливості розвитку слабоумства або коми з можливим летальним результатом.

Думка експерта

Кататонічний синдром відноситься до рідкісних, але серйозних розладів у психіатрії. Довгий час його вважали еквівалентом шизофренії. Симптоматика кататонії може включати як повну відсутність реакції на зовнішні подразники, так і прояв дивних і непередбачуваних рухів. Пацієнт у стані кататонії часто перетворюється на безпомічну істоту, не в змозі спати, їсти або виконувати особисту гігієну. Якщо не звернутися до спеціаліста при виникненні таких станів, це може призвести до загострення і розвитку серйозних ускладнень. Однак при своєчасному зверненні за медичною допомогою прогноз зазвичай благоприятний. Правильно поставлений діагноз і адекватне лікування можуть нормалізувати стан пацієнта з мінімальним ризиком рецидивів.

Лікування

Пацієнти з ознаками кататонії, як правило, проходять госпіталізацію в психіатричний заклад. Якщо встановлено основне захворювання, що викликало розвиток негативної симптоматики, пацієнта направляють у спеціалізований стаціонар (онкологічний, неврологічний тощо).

Протокол лікування основного захворювання розробляється з урахуванням виявленої патології. Терапія передбачає використання бензодіазепінів, які ефективні як при ступорі, так і при збудженні. Призначення антипсихотиків здійснюється з великою обережністю і тільки після індивідуальної оцінки стану пацієнта.

При вторинній кататонії лікування основного захворювання виходить на перший план. Воно може включати протизапальні засоби, кортикостероїди, антибіотики та хіміотерапію. У разі пухлин рекомендується хірургічне втручання.

Ускладнення

До серйозних наслідків кататонічного синдрому можуть належати:

• інфекції сечовивідних шляхів, нетримання або затримка сечі;
• пневмонія, що розвивається на тлі недостатнього харчування, аспірації або інших причин;
• множинні пролежні;
• легенева емболія;
• грибкові інфекції ротової порожнини;
• бронхоплевральний свищ;
• пневмоторакс тощо.

Серйозні ускладнення можуть виникнути як внаслідок недостатнього догляду за пацієнтом у тривалому ступорі, так і через відсутність контакту з ним.