Гіпертиреоз - симптоми, лікування, причини

Інформація про захворювання

Щитовидна залоза розташована в нижній частині шиї і нагадує метелика. Цей орган відповідає за синтез трьох ключових гормонів: Т3 (трийодтиронін), Т4 (тироксин) та кальцитонін. Ці біологічно активні речовини беруть участь у різних метаболічних процесах і мають величезне значення для підтримки здоров'я гормонального фону. На нормальному рівні Т3 і Т4 забезпечується правильна робота дихальної системи, функції кишечника, серцевого ритму та репродуктивної системи.

При підвищеній кількості Т3 і Т4 всі процеси, за які вони відповідають, починають відбуватися занадто активно, що може призвести до збоїв в організмі. В залежності від причини порушення, проблеми можуть виникнути у щитовидній залозі, гіпофізі або гіпоталамусі.

Форми гіпертиреозу

Міжнародна класифікація гіпертиреозу включає три основні форми цього захворювання.

• Субклінічний. Протікає без виражених симптомів. При діагностиці встановлюється нормальний рівень Т3 і Т4, що пояснює відсутність клінічних проявів гіпертиреозу, однак рівень ТТГ (тиреотропного гормону) знижений.
• Маніфестний. Ця форма характеризується значним зниженням рівня ТТГ, що призводить до різкого збільшення Т3 і Т4. При цьому спостерігається яскрава клінічна картина.
• Ускладнений. Гіпертиреоз проявляється ускладненнями, такими як різкі зміни настрою, прискорене серцебиття, порушення провідності нервів і серцева недостатність.

Також існує класифікація гіпертиреозу за причинами його виникнення.

• Первинний. Виникає в результаті порушень у щитовидній залозі.
• Вторинний. Патологія розвивається через проблеми в гіпофізі, який регулює функцію щитовидної залози за рахунок вироблення ТТГ.
• Третинний. Пов'язаний із порушеннями в гіпоталамусі, що призводить до підвищеного синтезу гормонів.

Ознаки захворювання

Гіпертиреоз часто може бути переплутаний з іншими захворюваннями через невизначеність його симптомів. У міру прогресування порушень обмінних процесів клінічна картина починає проявлятися більш чітко. Основні симптоми гіпертиреозу включають:

• прискорене серцебиття;
• втрату ваги при нормальному апетиті;
• емоційну нестабільність;
• розлади травлення;
• збільшення потовиділення;
• постійну втому;
• tремор рук;
• поappearance зоба на шиї.

У чоловіків надмірна секреція гормонів може призвести до зниження статевої функції. У жінок гіпертиреоз може викликати збої в менструальному циклі і знижувати шанси на успішне зачаття, аж до безпліддя. Якщо захворювання розвивається під час вагітності, це може призвести до викидня.

Причини виникнення

Первинний гіпертиреоз може виникнути з наступних причин:

• Порушення в роботі щитовидної залози (запалення, надлишок або недостатність йоду).
• Автоімунні розлади, при яких виробляються антитіла до клітин щитовидної залози, наприклад, при хворобі Базедова або тиреоїдиті Хашимото.
• Пухлинні процеси в щитовидній залозі (аденома, вузловий зоб).
• Тиреоїдит: запальна реакція в тканинах залози, що призводить до руйнування її структур і виділення вільних гормонів у кров.

Вторинний гіпертиреоз часто пов'язаний з патологічними змінами в гіпофізі (наприклад, пухлинами). Високий рівень ТТГ змушує щитовидну залозу активно виробляти гормони, хоча сама залоза може бути неушкоджена. Третинний гіпертиреоз виникає через порушення в гіпоталамусі, який контролює синтез майже всіх гормонів в організмі.

Діагностичні методи

Обстеження починається з ретельної консультації у ендокринолога, що включає збір скарг, анамнез, пальпацію щитовидної залози і оточуючих лімфатичних вузлів. Далі пацієнт проходить необхідні аналізи. Існує три основних лабораторних тести для діагностики гіпертиреозу:

• аналіз на рівень ТТГ;
• дослідження вмісту Т3 і Т4;
• тест з радіоактивним йодом.

Перед проведенням цих процедур лікар збирає анамнез і вислуховує скарги пацієнта. Рівень ТТГ є найбільш точним показником: його зниження свідчить про гіпертиреоз. Однак на практиці також може бути виявлена аденома гіпофіза, що виробляє надмірну кількість ТТГ або викликає нечутливість щитовидної залози до Т3 і Т4.

Для визначення причин гіпертиреозу виконується УЗД, яке дозволяє оцінити розміри і структуру залози, а також наявність пухлин. При підозрі на рак може знадобитися біопсія вузлів. Якщо порушення в будові щитовидної залози не виявлені, використовуються КТ або МРТ для діагностики патології гіпофіза і гіпоталамуса. За необхідності можуть бути залучені фахівці інших напрямків.

Методи лікування гіпертиреозу

У сучасній медицині застосовують три основні методи терапії гіпертиреозу: медикаментозний, радійодний та хірургічний. Вибір алгоритму лікування визначається віком пацієнта, тяжкістю стану та причин, що спричинили захворювання. Лікарі також враховують загальний стан пацієнта і можливі протипоказання до медикаментозної терапії.

Консервативне лікування

В ході медикаментозного лікування використовуються антитиреоїдні препарати, які знижують активність щитовидної залози. Вони можуть застосовуватися як окремо, так і в поєднанні з бета-блокаторами. При післяродовому тиреоїдиті використовуються виключно бета-блокатори. Лікування проходить під контролем лікаря, ефективність терапії оцінюється на основі регулярних аналізів.

Радикальним методом терапії є використання радіоактивного йоду. Мета цього підходу — знищення клітин щитовидної залози, що може призвести до розвитку гіпотиреозу. Цей метод не викликає канцерогенних процесів, безпліддя або патологій у плода. Лікування проводиться протягом курсу до 18 тижнів, після чого призначаються гормональні препарати Т3 та Т4.

Хірургічне втручання

До хірургічного методу лікування вдаються дуже рідко. Його показаннями є вагітні жінки, яким протипоказано медикаментозне лікування. Тиреоїдектомія проводиться пацієнтам із:

• значним збільшенням щитовидної залози;
• неможливістю медикаментозної терапії;
• відмовою від радійодної терапії;
• важкими розладами зору, пов'язаними з гіпертиреозом.

Повне видалення щитовидної залози (тиреоїдектомія) може призвести до пошкодження голосових зв'язок і зміни голосу. Після операції пацієнтам призначається довічна замісна гормональна терапія.

Профілактичні заходи

В якості профілактики гіпертиреозу рекомендується дотримуватись наступних рекомендацій:

• регулярно проходити огляди у ендокринолога;
• дотримуватись збалансованої дієти;
• забезпечувати достатнє надходження йоду в організм;
• періодично здавати аналізи на гормони;
• лікувати запальні захворювання щитовидної залози.

Якщо встановлено діагноз гіпертиреоз, слід уникати активних видів спорту, хронічних стресів, збалансувати режим праці та відпочинку. Для запобігання прогресування захворювання рекомендується використання сонцезахисних кремів при сонячному впливі і відмова від роботи в нічний час.

Реабілітаційний процес

Після операції пацієнти можуть відчувати дискомфорт в області шиї, тому в післяопераційний період рекомендується прийом аналгетиків. Внаслідок інтубації голос може стати тихішим або охрипнути. Протягом кількох тижнів важливо уникати наступних факторів:

• емоційного стресу;
• надмірних фізичних навантажень;
• відвідин саун, бань і гарячих ванн;
• впливу ультрафіолетових променів.

Крайньої важливо приймати призначені лікарем гормональні препарати та проходити регулярні огляди у ендокринолога. Протягом 2-3 тижнів необхідно оптимізувати дозування для замісної терапії.