Попрілості під грудьми - симптоми, лікування, причини

Інформація про захворювання

В медичній практиці терміном опрелість, розташованої під грудьми, мається на увазі інтертригінозний дерматит. Ця проблема спостерігається все частіше з віком, причому серед літніх жінок вона зустрічається майже в 50% випадків (поширеність перевищує 45%).

Піт в нормальних умовах має бактерицидну дію, запобігаючи інфекційним запаленням. При інтертригінозному дерматиті створюються обставини, при яких звичайна мікрофлора шкіри стає патогенною. В основному, такі умови утворюються внаслідок збільшеної пітливості. Однак є й інші фактори, що сприяють розвитку захворювання – зниження імунного захисту, надмірне вміст поживних речовин, що живлять патогенні мікроорганізми (наприклад, глюкози при діабеті), зміни в захисних функціях шкіри тощо.

Типові прояви захворювання включають червоні, чітко окреслені плями на шкірі, які можуть бути пов'язані з утворенням бульбашок. При приєднанні гнійної флори виникає ризик нагноєння. Якщо причиною є грибок кандида, виникає білий наліт. В більшості випадків діагностика захворювання не викликає труднощів – візуального огляду часто буває достатньо для визначення інтертригінозного дерматиту.

Лікування спрямоване на нормалізацію стану шкіри. Для цього можуть використовуватися антисептики та засоби для підсушування, а також репаранти, протизапальні, протигрибкові та антибактеріальні препарати. Підбір оптимальної схеми терапії для опрелостей під грудьми слід проводити лікарю, враховуючи індивідуальні особливості.

Типи захворювання

В клінічній практиці розрізняють кілька стадій патологічного процесу. Опрелості класифікуються на такі типи:

• суха форма;
• мокра форма, що переважає в ексудативній фазі запального процесу;
• стадія гнійного запалення;
• ускладнена форма, коли гнійний процес шкіри проникає в підшкірну жирову клітковину.

Прояви

Ключовими симптомами ретромаммарної опрелості є:

• обширна червона пляма з чіткими межами (локалізується в області дотику шкіри молочної залози та нижче лежачої шкіри грудної клітки);
• свербіж, що виникає внаслідок запального процесу;
• неприємні відчуття і печіння в області під грудьми;
• поява травматичних подряпин, які погіршують клінічні прояви.

Після водних процедур часто виникає відчуття стягнутості та посилюється свербіж. При відсутності лікування на цій стадії можуть утворитися бульбашки або гнійнички. Такі висипання можуть розкриватися самостійно, що призводить до мокнучих уражень. В умовах підвищеної вологості відновлення тканин сповільнюється, і процес може поширитися на сусідні ділянки шкіри. На цій стадії може активізуватися грибкова флора, що призводить до інтенсивного свербежу та наявності білого нальоту, який легко знімається шпателем. Вражена зона часто починає кровоточити.

Фактори, що сприяють захворюванню

Основними тригерами для розвитку опрелості під грудьми є активація умовно-патогенної флори, що завжди мешкає на поверхні шкіри. Виділяють три основні групи збудників інфекційного запалення:

• грибкові – найчастіше причиною стає грибок, схожий на дріжджі (candida albicans);
• бактеріальні, які здатні викликати утворення гнійних бульбашок (найчастіше це золотистий стафілокок);
• змішані інфекції, коли в розвиток процесу участвує як бактерії, так і гриби, посилюючи патогенну дію обох типів.

До факторів ризику, які підвищують чисельність умовно-патогенної флори та сприяють запаленню, відносяться:

• недостатнє дотримання особистої гігієни, особливо у жінок з великими грудними залозами, де шкіра інтенсивно потіє;
• збільшене потовиділення – хімічні речовини в поті можуть дратувати шкіру, що робить її більш вразливою до патогенів (підвищене потовиділення часто спостерігається при надмірній вазі, лактації, високій фізичній активності, носінні синтетичної натільної білизни);
• цукровий діабет з поганою компенсацією – високий рівень глюкози в тканинах стимулює активність кандид і може призвести до запалення;
• ендокринні розлади, які призводять до підвищеної продукції поту або зміни його хімічного складу – синдром і хвороба Іценко-Кушинга, гіпертиреоз;
• зниження захисних механізмів організму на системному або місцевому рівні;
• неконтрольоване використання антибактеріальних препаратів;
• переважання в раціоні простих вуглеводів (включаючи солодощі, випічку й кондитерські вироби).

Методи діагностики

Діагностика опрелості під грудьми зазвичай проста. Основні об'єктивні ознаки, що підтверджують діагноз, включають:

• почервоніння;
• набряк ураженої області;
• наявність бульбашок або гнійних висипань;
• лущення на краях патологічної ділянки (спостерігається при хронічному перебігу);
• білий наліт (характерний для грибкових інфекцій).

На практиці діагноз зазвичай встановлюється на підставі візуального огляду. Однак у складних клінічних випадках, коли потрібен точний вибір протимікробного засобу, може проводитися додаткова діагностика. Ця діагностика включає:

• мікроскопію – аналіз зразка, взятого з зони ураження;
• бактеріологічний аналіз – посів, що дозволяє провести ідентифікацію збудника та визначити його чутливість до протимікробних препаратів.

Для виявлення супутніх патологій можуть знадобитися наступні аналізи:

• визначення рівня глюкози в крові та/або глікованого гемоглобіну;
• вимірювання рівня тиреотропного гормону;
• гормональний тест для виключення гіперкортицизму (синдрому Іценко-Кушинга).

Підходи до лікування опрелості під грудьми

Тактика лікування опрелості залежить від стадії захворювання, ймовірних причин його виникнення та загального стану здоров'я пацієнта. В більшості випадків достатньо консервативної терапії. Хірургічне втручання рекомендується лише при гнійному запаленні підшкірної жирової клітковини.

Консервативна терапія

Вибір препаратів для лікування опрелості залежить від виявлених причин. Наприклад, при бактеріальній природі запалення ефективні місцеві антибактеріальні засоби, при грибковій – антимікотичні препарати. Патологічну область потрібно обробляти ліками кілька разів на день.

Для боротьби з опрелістю також застосовують підсушуючі засоби та антисептики. Щоб усунути свербіж, можна використовувати кортикостероїдні препарати.

При наявності цукрового діабету важливо забезпечити адекватну компенсацію вуглеводного обміну, тому необхідна позапланова консультація ендокринолога, контроль рівня глюкози в крові, а також перегляд цукрознижувальної терапії і корекція раціону харчування. При гіпертиреозі або синдромі Іценко-Кушинга ендокринолог може коригувати дози базових препаратів, що допоможе знизити потовиділення.

Хірургічне лікування

Хірургічне втручання рекомендується тільки в тяжких ситуаціях, коли запальний процес стосується підшкірної жирової клітковини, що призводить до утворення гнійного ексудату. Операція полягає у розкритті гнійного вогнища з подальшою антисептичною обробкою та дренуванням. Гнійна рана не зашивається, а лікується відкрито з використанням місцевих засобів для зняття запалення та прискорення загоєння тканин.

Профілактичні заходи

Щоб уникнути виникнення опрелостей, найкраще вжити профілактичні заходи. До них відносяться:

• носіння бюстгальтерів з натуральних тканин;
• дотримання особистої гігієни (рекомендується частий душ у спекотну пору року та при підвищених фізичних навантаженнях);
• зменшення споживання простих вуглеводів у раціоні;
• адекватна компенсація супутніх захворювань.

Реабілітація після лікування

Після хірургічного втручання при виниклих ускладненнях необхідно регулярно змінювати пов'язки. На першому етапі застосовуються препарати з протизапальними та протимікробними властивостями. Після того, як запальний процес пройде, під пов'язку використовують репаранти – мазі або креми, що сприяють діленню клітин та прискорюють загоєння рани.